Невідоме Різдво: колядки – то пісні язичників, а дідух

Для всього християнського світу Різдво – найулюбленіше свято. А в католиків воно головніше навіть за Великдень. Кожен із нас знає, що саме 25 грудня (за Григоріанським календарем) чи 7 січня (за Юліанським календарем) поміж пастушків із ягнятками народився Син Божий Ісус Христос. І, щоб поділитися з усім християнським світом цією радістю, ми співаємо колядок.

Утім, якщо проаналізувати тексти колядок і щедрівок, виникає чимало запитань, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

Дуже несподіваними стали висновки істориків про те, що насправді свято народження Ісуса Христа виникло на основі язичницького свята Коляди (ушанування головного бога наших пращурів – Сонця), яке припадало на день зимового сонцестояння (колись – на 25 грудня, а тепер – 21 грудня).

Аби не забороняти язичницьких свят, а «безболісно» трансформувати їх у християнські, тодішні священнослужителі використали дипломатичну тактику: об’єднали Коляду і Різдво.

Такий симбіоз двох релігій дійшов двох наших днів. А українці й донині шанують традиції пращурів-язичників, виконуючи колядки про бога Сонця та інші небесні світила (Місяць – дружина, Зорі – діти і т. д.) на християнське Різдво. Хоча справжня дата народження Ісуса досі лишається невідомою, а історики припускають, що, найімовірніше, це була або весна, або осінь.

Ялинка – атрибут язичницької коляди

У наших пращурів основні свята в році визначалися не за світськими календарями, а за астрономічними та природними явищами. Так було і з початком нового року. Він припадав то на березень, коли розпочиналися польові роботи, то на вересень, коли завершувалися польові роботи.

Атрибутом Нового року в наших предків було зелене дерево, яке прикрашали квітами, стрічками (ця традиція дійшла до нас завдяки веснянкам і хороводам). Коли ж Новий рік почали зустрічати взимку і лише хвойні дерева залишалися зеленими, то саме ялинка й сосна стали в європейців символом нового життя та нев’янучої краси.

Аби задобрити ялинку, їй приносили дарунки: чіпляли на гілки яблука, горіхи, пряники. Оскільки великі фрукти були надто важкими, то їх почали заміняти іграшковими яблуками. Звідси походить традиція ялинкових прикрас у вигляді куль.

Ну, а з часом християнські священники придумали гарну легенду, за якою ялинка стала деревом Христа.

Хоча варто зауважити, що для українців типовішим було зустрічати Різдво з дідухом – першим зібраним у жнива снопом. Язичники вважали, що в цих колосках живе діда дух (дух предків), який захищає родину від злих сил і дарує достаток на увесь наступний рік.

Чому у Вифлеємській зірці вісім променів

Усі ми знаємо, що звісткою про появу на світ Ісуса стала ясна зоря, котра засяяла в небі над Вифлеємом. А оскільки народження Сина Божого було реальною подією, то науковці вирішили дослідити, яке ж астрономічне явище могло відбуватися в той період.

Одні вчені припускають: це могла бути комета Галлея – так звана хвостата зірка (саме такою Вифлеємську зірку зображають на багатьох листівках).

Інші науковці озвучують версію, що за різдвяну зірку слугувало з’єднання планет Юпітера і Сатурна чи Сатурна і Марса. А професор астрофізики та космології зі США, вивчивши біблійні, астрономічні та історичні записи, вважає: тоді в небі зафіксували планетарне явище, яке стається один раз на 500 тисяч років, тож, коли волхви це побачили, сприйняли його як звістку про народження «Царя Юдейського» та прийшли Йому поклонитися. Так воно чи ні – важко довести чи спростувати. Але те, що троє волхвів, які принесли Ісусу дари, були астрономами, – історичний факт.

Отож, на згадку про унікальне астрономічне явище ми дотепер прикрашаємо верхівку ялини зорею. В часи СРСР її переробили на п’ятикутну радянську. А насправді Вифлеємська зірка повинна мати вісім променів. За найбільш поширеною версією, шість променів символізують шість днів, протягом яких Бог створив світ, сьомий промінь означає час від творення світу до Страшного суду, а восьмий – Вічне життя.

Чому на Святвечір 12 страв?

Традиція аж так щедро накривати святковий стіл походить від язичницької Коляди. Оскільки то було свято зустрічі нового календарного року, то, вочевидь, кожна з 12 страв символізувала жертвоприношення кожному з 12 місяців у році.

Коли свято Коляди трансформувалося у християнське Різдво, було вирішено, що кожна з 12 страв має символізувати 12 апостолів Христа. Одначе трактування кожної зі страв усе одно зберігає дохристиянське тлумачення.

Приміром, кутя (як і коливо та похороні) символізує вічність життя. Адже зернина, вмираючи у землі, відроджується в колоску. Мед у куті, як і в коливі, символізує солодке небесне життя після смерті. Риба на пісній вечері уособлює щедрість Христа, Який (за Біблією) здатен двома рибинами наситити всіх голодних. А червоний борщ, який здавна готували на Коляду, у християн почав символізувати кров немовлят, яких наказав убити Ірод.

Одне слово, навіть у частуванні ми бачимо поєднання двох релігій. Але попри всі цікаві нюанси, Різдво досі лишається світлим сімейним святом, яке наповнює душу і наш дім любов’ю, добром і теплом.

Оксана Бубенщикова