22 грудня о 6:19 настане зимове сонцестояння. Цієї грудневої доби найкоротший день і найдовша ніч. Для більшості українців нині це звичайнісінька доба і вони не здогадуються, що за нею криється значно більше — Різдво прадавніх людей.
Розберімось детальніше, чому так сталося.
Люди здавна спостерігали за Місяцем, Сонце та зірками, власне, так і з’явилися перші календарі. Невідоме лякало і заворожувало, тому, щоб пояснити певні світові процеси були придумані боги та важливі точки на колесі року, які неодмінно потрібно було вшановувати, щоб рух життя не зупинився. Наприклад, всім відомий Стоунхендж побудований так, щоб спостерігати за заходом Сонцем у день зимового сонцестояння. Тому сміливо можна казати про те, що зимове сонцестояння є важливим часом ще з часів неоліту.
Зимове сонцестояння і є такою точкою. Це, по суті, найстрашніша ніч у році (так-так, а не якийсь там Гелловін), бо, здається, що ранок не настане ніколи, адже йдеться про найдовшу ніч. Проте пізно вранці починає світати та тривалість світлового дня саме після цієї пори починає збільшуватися, що і давало древнім людям надію на близьку весну і відновлення природи. Саме тому й з’явилося оповідки про Йоль, час, коли древня Богиня народжує Сонце і так щороку, поки існуватиме Земля.
Йоль — це назва стародавнього свята на позначення зимового сонцестояння у древніх германців, яке припадало на 21-22 грудня. Проте не відставали від них і інші народи, які вирішили, що їхні боги теж народилися у цей час. Йдеться про перського бога Мирту, якому поклонялися воїни у Римській імперії, шумерського Думузі-пастуха, єгипетських Осіріса та Гора, фрігійського Аттіса, валлійського Прідері тощо. Усі вони нібито теж «народжуються» щороку у ці дні. Ще задовго до Ісуса Христа, ці боги із різних релігій зробили те, що й він — смертю подолали смерть. Саме так, адже йдеться про культ бога, що помирає і воскресає і тому син Єгови не унікальний у цьому списку. Це зрозуміло, адже природа кожного року буяє, розквітає, дарує свої плоди, а потім згадає і помирає. Тому древні люди й пояснювали цю циклічність «життя-смерть-воскресіння» саме таким образом бога. Далі богиня, яка часто є парою бога протягом його життєвого циклу, знову стає дівою і знову його народжує, щоб життя тривало вічно.
Звісно, ця концепція припала до душі християнам, які насаджували свій культ, тому й не дивно, що Ісус Христос теж народжується на 25 грудня, адже ця дата була вибрана, щоб «перебити» гучні язичницькі святкування зимового сонцестояння. Тому, коли християни святкують народження свого бога, вони ненароком вшановують і десятки богів, які були раніше.
Підказками до язичницького минулого Різдва є також його елементи. Наприклад, прикрашення домівок вічнозеленими рослинами — ялиною, сосною, плющем та омелою (у Західній Європі). Саме ці рослини несуть в собі пам’ять про вічне життя, адже залишаються зеленими навіть взимку, тому просто необхідно обзавестися ними напередодні зимового сонцестояння чи нинішньої його версії — Різдва.
У скандинавських народів досі існує звичай йольського поліна, більш відомого нам у вигляді ще одного різдвяного атрибута уже у солодкому вигляді — штолена. Цікаво, що й на слов’янських теренах довго використовували схожу версію різдвяного дерева під назвою бадняк. Це поліно чи пень, як і йольське дерево у скандинавів, поливали вином чи медом, аби забезпечити собі процвітання у наступному році. Потім поліно підвалювали, а попіл розкидали по полях, щоб гарно ріс врожай нового року. У пізніші часи на такій дереві почали вирізати хрест, щоб хоч якось виправдати язичницький ритуал в християнський період. Елемент вогню у цих ритуалах пов’язаний з очищенням людей перед новим роком.
Темна зима і час довкола зимового сонцестояння — це період, щоб дізнатися свою долю у майбутньому, адже не всі можуть пережити довгу зиму. У християнські часи це стало основою для різноманітних ворожінь на Різдво.
Пишні святкування Різдва теж цілком язичницькі, бо потрібно було показати силам темряви, що є в достатку, що їсти та пити, щоб пережити холодну зиму і наблизитися до світанку ранку зимового сонцестояння.
Підсумовуючи усе вище сказане, зимове сонцестояння є предтечею Різдва.
Олена Кузьмич, кандидатка філологічних наук, дослідниця ритуалів
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
