Різдвяна зірка: чи існувала вона насправді та які таємниці небесних світил вдалося відкрити вченим
Понад 30 років лучанин Тарас Кравчук цікавиться небесними світилами. З появою інтернету став просто «заковтувати» силу-силенну інформації науковців – про зірки та галактики, комети і планети.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Щоб наблизитися до Космосу, побував у найбільшій обсерваторії світу, розташованій у Чилі на висоті понад 2600 метрів, оцінив роботу найбільших на планеті телескопів, збирав інформацію про небесні світила у 70 країнах світу. А тепер усім побаченим і почутим ділиться під куполом власного планетарію. Тож запросив і нас…
– Тарасе, чи реально людству розкрити таємниці Космосу, якщо зірок на небі більше, ніж піщинок на Землі?
– Насправді ми дійсно не знаємо, скільки у Всесвіті зірок. Бо й сам Всесвіт вважається безкінечним (за однією з теорій). На нашому нічному небі неозброєним оком, залежно від умов, можна побачити їх приблизно від трьох до п’яти тисяч.
– Ви їх усіх бачили, коли споглядали в найбільшій обсерваторії світу?
– Спостерігати візуально там не можна. Та й побачити всі зорі, мабуть, не реально. Хоча вчені там використовують телескопи висотою 12 метрів, а діаметр дзеркала, яке ловить зображення, – аж вісім метрів.
– Чим же насправді є оті мерехтливі зірочки на чорному полотні неба?
– Це згусток газів. Вони стиснуті у форму кулі, й у них відбуваються термоядерні реакції, внаслідок яких вивільняється енергія. Саме вона і є тим зоряним сяйвом.
– Скільки живуть зірки і чи справді їхнє падіння – то їхній останній прижиттєвий політ?
– Люди люблять романтизувати все, що відбувається в небі. Але насправді явище, при якому ми кажемо «Зірка падає – загадуй бажання», – це політ метеора, який спалахує під час входження в атмосферу Землі. Та якщо людина, спостерігаючи за цим явищем, загадує бажання і вони збуваються, то хай – це ж чудово (усміхається, – авт.). Що ж до віку зірок, то найменше живуть найбільші небесні світила – лише кілька мільйонів років. Найближча до нас зірка – Сонце – середнього розміру. Вона прожила десь п’ять мільярдів років і житиме ще стільки ж. А от космічними старожилами вважають зорі-карлики. Їхній вік може сягати трильйонів років.
– А чому зірки різного кольору?
– Бо вони мають різну температуру. Сині – найгарячіші, червоні – найхолодніші. Сонце, яке ми ще називаємо «розжарена куля», всередині має температуру 15 мільйонів градусів, а на поверхні – 5600 градусів.
– Тобто долетіти до зірок ми не зможемо навіть тому, що при наближенні до них просто розплавимося?
– Не тільки. Сонце розташоване від нас на відстані 150 мільйонів кілометрів (для порівняння, довжина екватора – всього 40 000 км, – ред.)... А відстань до інших зірок взагалі неймовірна. До прикладу, швидкість світла – майже триста тисяч кілометрів за секунду. До Сонця світло дістанеться за трохи більше як вісім хвилин. А щоб долетіти до наступної найближчої зірки, цьому променю знадобиться летіти понад чотири роки. Тобто це дуже і дуже далеко.
– А чи можуть представники позаземних цивілізацій прилітати до нас, долаючи цю колосальну для землян відстань?
– Якщо чесно, я не вірю в НЛО. Але не відкидаю можливості існування у Всесвіті інших форм життя, абсолютно відмінних від тих, що існують на нашій планеті.
– Як думаєте, зорі можуть впливати на долю однієї людини чи цілого суспільства? Можна за розташуванням зірок передбачати події?
– Ні, в таке я теж не вірю. Бо як, скажіть, згусток газів, розташований за трильйони кілометрів, може вплинути на життя біологічної мікрочастинки, яка називається людиною? Нонсенс! На мою думку, астрологи – це (в кращому випадку) хороші психологи, які кажуть людині те, що вона хоче почути, а в гіршому – це маніпулятори, які діють заради власних інтересів (грошей, слави тощо).
– Тобто в гороскопи ви також не вірите?
– Абсолютно. Чим більше людина вивчатиме науку астрономію, тим більше вона розумітиме безпідставність усіх гороскопів. Але якщо прогноз хороший – в людини цілком може спрацювати принцип самозаспокоєння, налаштування на позитив (сміється, – авт.).
– Із небесними світилами напряму пов’язані і вірування людей. Ви, як мандрівник, який побував у 70 країнах світу, які найбільш вражаючі факти про це чули, бачили?
– Так, люди в усі віки намагалися поєднати те, що вони бачили в Космосі, з процесами, які відбувалися на Землі. В цьому сенсі найцікавіші традиції збереглися в Перу, Чилі та в Центральній Америці. Там колись жили племена майя та інків, які не просто спостерігали за небесними світилами, а й фіксували всі явища, відстежували їхні закономірності. Це дозволило племенам майя ще тисячі років тому скласти календар, котрий максимально наближений до сучасного. А нащадки інків, багато з яких є католиками, дотепер поклоняються Сонцю, вважаючи його своїм головним божеством.
– Але ж і християни-українці досі відзначають язичницькі свята, які базуються на поклонінні богу Сонця...
– Так, із цим небесним світилом пов’язані і найбільші свята наших предків, яких ми дотримуємося дотепер. Коляда, яку відзначали з 24 на 25 грудня, святкували в період, коли Сонце перемагало пітьму (ніч), і день починав збільшуватися. Великдень припадав на 22 березня, бо то час весняного рівнодення. Коли Сонце протягом доби світило найдовше, 22 червня, святкували Купала. А з датою осіннього рівнодення християни пов’язали Різдво Богородиці.
– Одним із найбільших свят християн є поява на світ Сина Божого. Про цю величну подію сповіщає Різдвяна зірка. Що вона являє собою?
– Насправді різдвяної зірки як такої не існує. Ввечері 24 грудня першою на небі може засяяти, наприклад, планета Венера, або Юпітер, або зоря Сіріус. Саме їх побачивши, ми кажемо: «О, зійшла перша зірка, можна сідати за святкову трапезу».
– А чи дослідили вчені, яке небесне явище відбувалося 2023 роки тому – в час реального народження Сина Божого?
– Є багато теорій. Але єдиної спільної досі немає. Так, у сьомому році до нашої ери в небі було тричі зафіксоване рідкісне явище – сполучення Юпітера та Сатурна, тобто вони візуально настільки наблизилися одне до одного, що із Землі здавалося, наче вони перетворилися на величезну яскраву зорю.
– Можливо, тому вчені досі не можуть точно визначити навіть року народження Сина Божого…
– Можливо. Бо, за іншою версією, в період народження Ісуса Христа в небі міг відбутися вибух наднової зорі або політ яскравої комети, яка лишила по собі великий вогняний хвіст, а астрономи Персії чи Вавилона (східні мудреці) зафіксували це небесне явище та повідомили про нього цареві Іроду.
– До речі, на вітальних листівках різдвяну зірку так і зображають – у вигляді комети з хвостом. А які ще сонячні світила були популярними серед українців?
– Ті, які добре проглядалися на небі. Коли набув популярності бізнес доставки солі з південних регіонів, наші предки використовували за дороговказ нашу галактику, яку називали Чумацьким Шляхом. Оскільки компаса в давні часи не було, то за навігатор українцям слугувала Полярна зірка (Небесний кілок), яка фактично не змінювала свого розташування в небі, тож по ній легко було орієнтуватися в сторонах світу. Коли в серпні на світанку косарі виходили на роботу, в небі з’являлося сузір’я Оріона, три зорі якого називали Косарями. Сузір’я Великої Ведмедиці українці перейменували на Великий Віз, а Малу Ведмедицю – на Пасіку з Бджолами.
– І всі їх у вашому планетарії можна побачити?
– Так. Тому запрошую всіх охочих на екскурсію до Луцька. Всі деталі можна узгодити зі мною за телефоном 0973261445, а також на нашій сторінці в інстаграм planetarium_svitlozorium та Facebook Світлозоріум-Svitlozorium.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
