19 Жовтня 2019
Новини

Жінка, чию донечку вбило снарядом, нагодувала роту «сєпарів» щурячою отрутою

Жінка, чию донечку вбило снарядом, нагодувала роту «сєпарів» щурячою отрутою

Доки ходила по воду, маленьку донечку… вбило снарядом

Після трагедії жінка стала шпигункою в кублі сепаратистів, отруїла танковий батальйон ворога і пережила чотири місяці катувань у полоні

Про страшні реалії війни розповіла жінка, яка втратила в зоні АТО найцінніше, – свою маленьку доньку. В інтерв’ю журналістам програми «Гроші» вона поділилася історією свого життя, від якої кров холоне в жилах…

– Для мене війна розпочалась 24 липня – з того моменту, коли я вийшла по воду, – розповіла вона про пережиту трагедію. – Тоді було таке собі легке перемир’я. Я вийшла набрати води, бо її не було взагалі, а вдома – маленька дитина. Я пройшла зовсім трохи, коли почула, як просвистів снаряд… Він влучив у наш будинок і повністю зруйнував його. Дитина загинула на місці. А тато в той час уже підтримував окупантів. На похороні власної доньки він сказав… «щоб якнайбільше українських дітей передохли…» і повністю перейшов на бік окупантів.

Хлопці із «Правого сектора» помогли мені похоронити дочку. І я пішла воювати…

Перший час чим могла, допомагала нашим.

Дівчина знає Донбас, як свої п’ять пальців. Вона вирішила видати із себе свою для сепаратистів і таким чином допомагати нашим, збираючи інформацію в тилу ворога. 

– Ми тоді увійшли в Піски. Пробувши там близько місяця, я почала їздити в Донецьк, збирала дані від самих же сєпарів про кількість їхніх підрозділів, зброї й боєприпасів. Працювала в них, на кухні допомагала і таким чином розвідувала потрібну інформацію.

– А 15 серпня мав початися наступ на Мар’їнку сьомого танкового батальйону сепаратистів, другої танкової роти. То я їм такий обід приготувала… із щурячою отрутою… наступного дня всі в лікарні лежали. Так наступ був зірваний.

А потім жінку чекали… довгі чотири місяці полону.

– У полон я потрапила, коли переносила інформацію. Хтось мене здав. У тому місці, де мене мали зустріти свої, зустріли сєпари… Мене били, намагалися вибити інформацію. Мені влаштували тортури, ламали ребра, різали, рвали «на живу» зуби. А найстрашніше для мене було, коли напроти мене саджали хлопця і починали його мучити в мене на очах. Йому ламали пальці, кістки, різали язик. Мені в ті моменти хотілось просто вмерти. Свою біду виявилося терпіти легше, ніж чужу.

Дівчину врятували свої. Викупили за 10 тисяч доларів. Тепер вона – снайпер. Свого першого вбитого ворога вона пам’ятатиме завжди.

– Першого вбити було важко. Бо снайпер бачить обличчя… А далі поступово стало легше. Але потім я відчула, що втомилася від війни. Перейшла в медики, стала помагати пораненим. Хоча, якщо буде потрібно, я готова знову взяти до рук зброю, щоб захищати Україну…

Підготувала Ольга ФЕДОРЕНКО

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: війна на сході україни, сепаратисти
В тему