Життя

«Щоб оживити картину, фарбу на полотні розмазую руками»

«Щоб оживити картину, фарбу на полотні розмазую руками»

Українська жінка – воістину унікальна і надзвичайна людина. Попри усі життєві випробування (важку роботу, матеріальні труднощі та нестабільність) вона зберігає у своєму серці палку любов, милосердя, доброту і ніжність, якими обдаровує близьких і рідних. Поряд з цим незбагненна жіноча душа нерідко демонструє дивовижні творчі здібності, котрі здатні зробити усіх нас добрішими. Все це властиве моїй співрозмовниці – надзвичайно вродливій, розумній і по-справжньому талановитій молодій жінці Валентині Шотік.

 

«У кожній людині бачу творче начало»

 

Лучанка, нині мама двох дочок-красунь, протягом усього свого життя багато і натхненно малює. Її роботи по-дитячому прості мальовничі і проникливо реалістичні, наче незабутній спогад з дитинства.

Як зізнається пані Валентина, вона скільки себе пам’ятає, дуже любить малювати, а ще – творити різні дизайнерські речі: декупаж (декорування різних предметів), паперову пластику (створювати з паперу об’ємні речі).

«Якщо говорити про основні сюжети моїх образотворчих робіт, то у них завжди присутня дитяча тематика. Знаєте, хоча я і доросла людина, але у душі, мабуть, ще не виросла (сміється, – авт.). Тому залишаюся за своєю суттю дитиною. Так і виходить, що зазвичай у своїх авторських роботах зображую квіти, тваринок, м’які дитячі іграшки, різні пейзажі», – ділиться Валентина.

Як і будь-яка інша людина, Валентина має власне бачення шляху досягнення успіху у житті. Художниця-красуня, зокрема, вважає, що для цього кожному з нас потрібні хист, терпіння і бажання позитивних змін. Проте досягти цього неможливо без доброти і любові.

«Я ні в якому разі не сідаю працювати, якщо у мене поганий настрій, бо знаю, що тоді у мене нічого не вийде. А що ви думаєте, бувало, що я намалюю картину – і вона мені не подобається. Я не можу з цим миритися і знищую полотно. За таке зі мною сваряться мої рідні. Адже їм подобається намальоване, а мені ні, не можу дивитися на недосконалість, тому так стається», – ділиться жінка.

Заняття творчістю – взагалі щось особливе для Валентини. Мистецтво, на її думку, дуже розмаїте, як внутрішній світ кожної людини. Художниця каже, що кожна людина – це творець чогось особливого: музики, картин, слова чи будь-чого іншого. Тому наша щоденна праця – це мистецтво. Мистецтво не віддільне від нас, воно як душа – неозоре, таємниче і до кінця не звідане…

 

Її робота відкриває дітям красу мистецтва

 

Заняттям творчістю молода жінка, як правило, присвячує свій вільний від основної роботи час. А працює пані Валентина інспектором відділу соціальної роботи управління соціальних служб Луцької міської ради. Як не дивно, але художниця навчилася поєднувати непросту рутинну роботу держслужбовця з творчою діяльністю. Це їй вдається завдяки мистецькому сприйнятті навколишнього світу, що проявляється у незгасимому бажання в усьому бачити красу і гармонію.

Валентина зізнається: «Знаєте, моя трудова діяльність держслужбовця звучить якось не по-мистецьки, хоча мої колеги кажуть, що насправді я творчий або креативний інспектор, зважаючи на мої образотворчі таланти (сміється, – авт.). А взагалі, на мене покладається місія – красу творчості донести до різної категорії соціально незахищених верств населення. Особливо багато у цьому плані доводиться робити для діток, з якими я дуже люблю працювати».

За словами жінки, вона з колегами щотижня запрошує луцьких дітлахів в управління на заняття. Виховні заходи проводять для дітей учасників АТО, внутрішньо переміщених осіб, також для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. Доводиться працювати також з дітьми з особливими потребами, а ще з тими маленькими громадянами, сім’ї яких опинилися у складних сімейних обставинах. Дітям надають особливу психологічну допомогу.

«У колективних заняттях я намагаюся кожну дитину зробити індивідуальною у чомусь. Показати якісь її особливі сторони, її таланти, тобто проявити її чесноти, позитивні сторони. На заняттях ми креативимо, займаємося арттерапією. Таким чином вчу дітей долати відчуття страху, тривоги, своєї покинутості у суспільстві. Часто ця малеча не має доступу до мистецтва, тому я всіма силами намагаюся відкрити їм непізнану красу творчості, розвіяти їхній смуток і печаль», – підсумовує Валентина.

Займатися вирішенням таких соціальних проблем непросто. Саме через різні труднощі чи втому іноді може не бути настрою, проте художниця вважає, що подібне допустиме, лише коли ти з дорослими, у колективі зрілих людей. А от серед дітей вона забуває про свій вік чи якісь проблеми, водночас цілковито віддається справі, і тому почувається дитиною. Через цю особливість її маленькі підопічні сприймають Валентину як дуже близьку і рідну людину. З подібними підходами до життя, до роботи, до мистецтва художниця творить свої картини, сповнені дитячої щирості і мрійливості.

 

Картини творить не лише пензликом

 

Техніку написання своїх картин вважає простою і зручною, адже творить образи на полотні за допомогою олійних фарб. Такий підхід дозволяє створити багато візуальних ефектів. Взагалі, у випадку малювання кумедних ведмедиків-іграшок на полотні нічим іншим, крім олійної фарби, не вдається досягнути потрібного ефекту відображення усіх деталей (по-іншому не намалювати текстури хутра). В результаті виходить надзвичайно живе і чуттєве зображення.

«Поділюся секретом, що, малюючи свої картини, часто користуюся не лише пензликом, але й самими руками. Що я маю на увазі? Розмазую фарби по полотні долонями та кистями рук. Тому техніка роботи з олійними фарбами мені дуже приємна. Не хочу хвалитися, але багато хто каже, що мої картини дуже реалістичні. Зображене на них дуже нагадує живі персонажі, хоч намальовані прості іграшки. Як мені це вдається зробити? Достеменно не знаю. Проте, мабуть, то все через те, що у свої творчі роботи я вкладаю частинку власної душі. Творю з любов’ю», – зізнається художниця.

Для написання полотна за можливості витрачає весь свій вільний час. Річ у тому, що малювати художниця може лише вдома, після роботи. А творення картини – дуже копітка робота: Валентина кожну деталь дуже прискіпливо виводить. Мисткиня знає, що її роботи будуть дивитися люди і милуватися ними, тому намагається все робити ідеальним, або не робити взагалі. Такий її життєвий принцип.

«Маю таку ваду – у мене перфекціонізм кругом, починаючи від стосунків між людьми і закінчуючи канцтоварами, розкладеними на столі, чи на кухні – посудом. Тобто маю надмірне прагнення до краси, до ідеального порядку. Розумієте, я сама собою естет: люблю, щоб все було гарно, правильно, чітко», – говорить Валентина.

Ще одна особливість таланту художниці – це те, що вона полюбляє творити великі полотна. Як сама зізнається, має певну гігантоманію. А все пояснюється просто: жінка прагне принести у цей світ якомога більше естетики, щоб гарних речей було багато, а краса стала безмежною.

Спілкувався Сергій Жуковський

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Найцікавіше, Життя
В тему