Час летить дуже швидко. Здається, лише вчора ми раділи Воскресінню Христовому, святкували Великдень, а вже 21 травня було Вознесіння Господнє.
Аби відзначити його благочестиво, з розумінням і душевною користю, варто пригадати, що саме ми святкуємо і як правильно провести цей день. Тож до розмови я запрошую викладача Львівської православної богословської академії, кандидата наук із богослов’я, протоієрея Івана Голуба, - йдеться у газеті «Твій вибір».
– Отче Іване, яка подія лежить в основі свята і де у Святому Письмі ми знаходимо їй підтвердження?
– В основі свята – реальна біблійна подія – вознесіння Ісуса Христа на небо після Його воскресіння. За Святим Письмом, Спаситель протягом сорока днів після Великодня являвся своїм учням, навчав їх і укріплював у вірі, а потім піднісся на небо. Про це читаємо в Євангелії від Луки: «І сталося, коли благословляв їх, Він віддалявся від них і почав возноситися на небо» (Лк. 24:51). Також про це говорить книга Діянь святих апостолів: «І як Він це сказав, вони бачили, як Він піднісся, і хмара забрала Його з очей їхніх» (Діян. 1:9). Це не просто завершення земного життя Христа. Це свідчення того, що людська природа піднесена до небесної слави. Тобто кожна людина покликана до вічного життя з Богом.
– Отче, та чи відразу після цієї події апостоли і Божа Матір почали відзначати це свято? Адже в той далекий період більшість представників влади були язичниками.
– Перші християни не відразу виділили Вознесіння як окремий день. У перші століття воно святкувалося разом із Великоднем – як частина єдиного пасхального періоду. І це зрозуміло, адже тоді християнство тільки формувалося, а багато людей, особливо серед влади, ще були, як ви правильно згадали, язичниками. Лише приблизно з четвертого століття Вознесіння Господнє стало окремим святом і посіло своє місце в церковному календарі. Відтоді його відзначають на сороковий день після Пасхи, і воно входить до числа дванадцяти найбільших свят.
– Чи є якісь особливості богослужіння до свята Вознесіння Господнього?
– У цей день у храмах звершується урочиста Божественна літургія. Вона має особливий, радісний і піднесений характер. Священнослужителі одягають світлі ризи, звучать святкові піснеспіви. Центральною є ікона Вознесіння, де зображений Христос, що підноситься на небо, а внизу – апостоли і Пресвята Богородиця. Церква молитовно прославляє Спасителя і нагадує нам про наше небесне покликання. У молитвах цього дня звучать такі слова: «Господи Ісусе Христе, Боже наш, що вознісся єси у славі на небеса і сидиш праворуч Отця, не залишивши нас, але обіцяючи перебувати з нами повсякчас, сподоби і нас небесного Твого Царства і утверди в істинній вірі». Це дуже глибока молитва, яка нагадує: Христос не залишив людей, а залишається з нами духовно.
– А як правильно поводитися в цей день? Чи є якісь традиції, яких варто дотримуватися?
– Для вірян, особливо старшого віку, цей день – нагода не просто відзначити, а прожити це свято з користю для душі. Насамперед варто піти до храму на літургію. Адже під час богослужіння читається Євангеліє про Вознесіння, і це важливо почути, пропустити крізь своє серце. Після служби віряни підходять до центральної ікони, здійснюють хресне знамення, роблять поясний поклон і з молитвою прикладаються до святого образа. Також перед службою можна подати записки за здоров’я рідних та близьких, за упокій померлих – молитва за них потрібна завжди. Але хотілося б зазначити, що записки за упокій вголос на богослужінні не прочитуються: вони прочитуються священником під час першої частини Літургії на Проскомидії.
– А чи обов′язково після служби їхати на цвинтар?
– Щодо відвідування кладовища, то Церква не забороняє поминати померлих, але саме Вознесіння – це радісне свято, тому краще присвятити такий день молитві і спокою, а не суму. Натомість поминальні дні померлих почнуться в Троїцьку поминальну суботу, яка цього року випадає 30 травня.
– Які насамкінець дасте настанови щодо святкування Вознесіння Господнього?
– Дуже важливо цього дня зберігати мир у серці. У великі свята гріх сваритися, лихословити чи з’ясовувати стосунки. Навпаки, потрібно робити добрі справи, допомагати ближнім. У Святому Письмі сказано: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5:7). Це означає, що добро, яке ми даємо іншим, обов’язково повертається до нас.
– Тобто Вознесіння Господнє нагадує нам про головне – що життя людини не закінчується земними турботами. Це свято піднімає думки до неба, до віри та надії. І якщо провести цей день у молитві, спокої та добрих справах, цей празник залишить у душі світло, яке зігріватиме у найтемніші часи...
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Ілюстрація з відкритих джерел
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
