Нині на цьому місці – Унівська лавра та чудотворна ікона Матінки Божої.
Є місця, в яких час завмирає. А душі так легко, так спокійно. Немає отої суєти. І, як би не спішив, тут хочеться стишитися. Мабуть, це і є БЛАГОДАТЬ. І живе вона тут – в Свято-Успенській Унівській лаврі. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Тож як не розповісти вам про це місце сили, якщо 15 серпня якраз припадає свято Успіння Пресвятої Богородиці.
Монахи тут жили ще 800 років тому
Свято-Успенська Унівська лавра – це не просто монастир посеред мальовничих краєвидів Львівщини. Це справжня обитель духовності, оповита давніми легендами та свідченнями вірян про дива Господні. А ще це одна з найдавніших святинь України і єдина греко-католицька лавра.
Розповідь про Унівську лавру починається в сивій давнині, ще до першої письмової згадки. Адже археологічні знахідки свідчать про існування монастиря тут уже у 13 столітті.
На початках монастирем опікувалися правителі Волинсько-Галицької держави. А із середини 14 ст. – литовські князі з роду Гедиміновичів.
На початку 15 ст. свята обитель розбудувалася. Тут постали дерев?яні споруди, які, на жаль, були зруйновані під час татарських набігів.
Побачив згарище, а там – святий образ!
Проте, як часто буває у святих місцях, руйнування стало початком нового дива. За переказами, у середині 16 ст. місцевий шляхтич, що потерпав від важкої хвороби ніг, побачив уві сні Богородицю. Пречиста явилася йому, сказала йти на схід і шукати там цілющої водиці. В пошуках джерела шляхтич натрапив на згарище монастиря. А там, до свого подиву, знайшов неушкоджену ікону Богородиці!
Омивши ноги у святій воді та помолившись перед образом Матінки Божої, чоловік отримав дивовижне зцілення. Вдячний за це чудо, шляхтич дав обітницю відродити знищений монастир. І саме завдяки зціленому чоловікові розпочалося будівництво мурованої оборонної церкви над джерелом. Так постала фортеця з міцними мурами, бійницями та вежами, що не лише захищала ченців, а й слугувала духовним оплотом.
московити облаштували концтабір для духовенства
Протягом століть Унівська лавра переживала різні часи. Вона була свідком розквіту, коли тут діяли друкарні, створювалися унікальні гравюри та видавалися стародруки. Особливу роль відіграв рід Шептицьких. Митрополит Андрей Шептицький 1913 року відродив тут чернече життя, передав приміщення монахам-студитам і невдовзі надав обителі статусу лаври. Чудотворну ікону Богородиці було урочисто короновано, підтверджуючи її незламну силу.
Однак пережила лавра й чимало лихоліть. Монастир закривали, його приміщення використовували не за призначенням, а у радянські часи він став концтабором для греко-католицького духовенства, яке відмовилося визнавати російське православ?я, а точніше – агентів спецслужб, що ховалися за рясами. В часи московської окупації розписи у храмах лаври забілювали, церковні книги спалювали, а святині плюндрували. Та, попри всі випробування, дух лаври не був зламаний.
Сюди щороку приходять десятки тисяч вірян
Після здобуття Україною незалежності Унівська лавра знову відчинила свої двері для вірян. Сьогодні це чинний чоловічий монастир Студійського уставу, що продовжує плекати прадавню східну традицію чернечого життя.
Монахи тут не лише присвячують себе молитві та праці, а й активно займаються душпастирською діяльністю, опікуються дітьми-сиротами, катехизують (навчають основ християнської віри), ведуть господарство. При лаврі діє реколекційний будинок (реколекція – то кількаденний час, присвячений духовному відновленню), де кожен охочий може знайти спокій та духовне оновлення. Також тут є Музей старовинних ікон, що зберігає безцінну спадщину.
Унівська обитель – найбільший паломницький центр у Галичині, куди щорічно до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Одигитрії та цілющого джерела прибувають десятки тисяч прочан.
І хоча до наших днів не дійшов оригінал Унівської чудотворної ікони, та у лаврі можна вклонитися копії, оздобленій старовинним окладом. Ще одна копія ікони Богородиці (без окладу, з металевими коронами) до 1939 р. перебувала в монастирській каплиці. Але була втрачена після закриття радянською владою Унівської лаври. Зберігся лише оклад XVIII ст., що сьогодні оздоблює копію чудотворної ікони, написану за давніми гравюрами та фотографіями іконописцем ієромонахом Ювеналієм Мокрицьким. Тож святий образ урочисто перенесли до Унівської лаври 1995 р.
…Бо тут живе благодать
На території лаври відкрито частину давніх оборонних укріплень та в?їзну браму (на монастирському подвір?ї).
Від монастиря можна піднятися на Чернечу гору, де сьогодні розташований монаший цвинтар. Колись тут були городище 9 ст. і Володимирів град, від якого збереглися так звані Володимирові вали. За теперішнім кладовищем відкрито фундамент давнього храму, також тут можна оглянути хрести та надгробки, що датуються 17 ст. Трохи далі на горі біля прапора розміщено криївку. З цього місця відкриваються неймовірні краєвиди Унева.
А сама лавра – місце, де історія переплітається із сьогоденням. Де кожна цеглинка дихає вірою. Де особлива атмосфера святості огортає кожного, хто опиняється у цьому святому місці.
Навіть просто посидіти біля ставка чи під крислатим дубом, завітати до монастирської трапезної чи до крамниці, де свічки виготовляють із воску монастирських вуликів – це таке задоволення, що словами не передати!..
Ось чому кожен, хто хоч раз відвідав Унівську лавру, прагне сюди повернутися, щоб знову зануритися в цю унікальну атмосферу спокою та умиротворення. А на храмовий празник Успіння Пресвятої Богородиці, який відзначаємо 15 серпня, до Унева прямують велелюдні піші прощі.
Оксана Бубенщикова
А ще більше неймовірних історій вам розповість наша газета «ДУХОВНІСТЬ. Як жити довго у здоров?ї та щасті». Передплатіть її за індексом1 86 802 або шукайте на розкладках преси. Газета справді дуже цікава!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
