Сьогодні ми з вами знову помандруємо Україною. І цього разу побуваємо в одній із трьох місцин, яка входить до «Золотої підкови Львівщини», – Золочівському замку.
Скажу відразу: тут немає таких масштабів, як у Підгорецькому замку, про який вам розповідала. Але тут багато схожого з Олицьким замком, що на Волині, який також був героєм однієї з недавніх публікацій, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Від розкішного палацу до військової казарми
Золочівський замок – це не просто будівля для розкішного життя. Він, як і Олицький, був споруджений 1634 року як неприступна фортеця з системою оборони. Доказ цього – товсті мури, рів довкола замку, в′їзна вежа, потрапити до якої могли тільки найдостойніші люди минувшини.
А все тому, що слугував замок королівською резиденцією Яна Собеського, а потім став власністю литовської родини Радзивіллів – тих самих, які володіли й Олицьким замком (уявляєте, скільки колись маєтностей мали заможні люди!).
Великий житловий палац мав у стінах прокладену систему опалення. Вже в ті часи (а це 17 ст.) була каналізація – шість внутрішніх туалетів. До кожного з унітазів було підведено ринву з даху, щоб стічні води змивали нечистоти до вигрібної ями. І це, до речі, вважалося дуже прогресивним рішенням. Бо навіть у паризькому Версалі на той час такого не було.
Крім житлового, зберігся до наших днів і Китайський палац. Його спорудили тому, що в 17 – 18 століттях серед європейської еліти була мода на китайське, японське, італійське.
Переходячи від Собеських, а потім – Радзивіллів, замок наприкінці 18 ст. став власністю австрійської держави. Тож у 19 ст. нова влада розмістила тут військові казарми, потім – лікарню, а з 1872 року неприступна колись фортеця стала… державною в’язницею і такою лишилася і при польській владі.
московити замордували близько 700 людей
Та найбільш трагічна доля чекала на Золочівський замок, коли Україну загарбали совєти. Бо за її стінами 1939 року окупанти розмістили Львівську тюрму № 3, підпорядковану НКВС. Це була справжня катівня, де тисячі людей були замордовані тільки тому, що виступали проти кремлівської влади і тої голоти, яка прийшла сюди з московських боліт.
Апогей більшовицького свавілля припав на червень 1941-го. Щойно 4 – 6 липня до Золочева зайшли німці, то в цілях антисовєтської пропаганди публічно відкрили тюрму. І коли місцевий люд потрапив сюди, то побачив довгі ряди трупів, видобутих із ям, відчув запах трупів, які розкладалися. Лише 21 людину вдалося тоді розпізнати за одягом. Настільки тіла були понівечені тортурами, з вирваними нігтями, зламаними руками та ногами. Більшість людей московити вбили пострілами в потилицю. Декого замурували живцем. Це був жах, якого українці ще не бачили. І накоїли цього жахіття ті росіяни, чиї внуки та правнуки сьогодні знову катують і вбивають українців.
Тоді, за мурами замку, совєти замордували близько 700 українців. У пам′ять про вбитих поряд із замком з′явилася 1995 року капличка – пам’ятник жертвам радянського терору. Але то було потім. А під час Другої світової війни совєти вдруге окупували Україну, знову перетворили Золочівський замок на тюрму. І лише з 1953 року відкрили тут профтехучилище. А 1986-го – передали замок Львівській галереї мистецтв.
За часів незалежної України в Золочівському замку вдалося повністю відновити Китайський палац, привести до ладу Великий житловий палац, замкове подвір’я, головні ворота та їхнє укріплення, які стояли напівзруйновані не одне століття.
Чому це так цінно для нас із вами? Бо це свідчення багатющої історії України, причому історії, в якій московити з′явилися менше від ста років тому, та й то принесли сюди стільки болю та сліз. Тут, у замку, зібрані експонати, які по праву можуть вважатися безцінними. Бо, до прикладу, Китайський палац – то єдиний (!) в Україні й один із трьох у Європі (!) зразок «східної» архітектури. Уявляєте?
Приїжджайте – не пожалкуєте
Усередині Золочівського замку кожен із гостей знайде те, чим цікавиться: і археологічні знахідки, яким уже по декілька тисяч років, і портрети вельмож, які колись проживали в палаці, і старовинні ікони – Богородиця Одигітрії та св. Миколая, що їх помістили в палацовій капличці. А які там розкішні меблі, посуд, килими! Ходиш кімнатами, уявляєш, яке в них життя колись вирувало, і ніби переносишся на сотні років у минуле.
Любителям таємниць і містики теж є на що подивитися. Адже при вході до замку манять туристів здоровенні камені. Хтось іще в 14 столітті вирізьбив на них тайнопис. Але яке послання тут зашифрував, досі не відомо. Кажуть, ці камені належали колись лицарському ордену тамплієрів і мають магічно-містичні властивості, навіть здатні здійснювати бажання. Скажу чесно: бажань не загадувала. Але цілком можливо, що в когось мрії, тут озвучені, справді здійснилися.
Та навіть якщо ви не великий експерт в архітектурі, малярстві, історії, то помилуватися квітами, фонтанами, скульптурами, садом чи просто посидіти в альтанці й послухати спів пташок – це теж неабияке задоволення. А для панянок – ще й можливість зробити неймовірні фото: для себе на згадку і для соцмереж (бо куди ж без них?)…
Оксана Бубенщикова,
фото автора
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
