Олексій зайшов у напівтемну кімнату. Тінь від лампи ховала обличчя двох чоловіків, які чекали за великим столом.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Добрий вечір. Заходьте, – промовили незнайомці.
Олексій так нервував, що забув привітатися. Сів у крісло, на яке вказали люди в чорному. І став чекати.
– Ми знаємо, що ви є депутатом обласної ради, маєте базу відпочинку в Карпатах, одружений, виховуєте двох синів, позапартійний. Щось маєте ще додати?
– Та ні, – тремтячим голосом відповів Олексій.
– Наші джерела повідомили, що ви хотіли би розширити бізнес, а для того – стати депутатом Верховної Ради.
– Можливо.
– Також нам відомо, що ви маєте позашлюбні стосунки з громадянкою Т. Вони тривають два роки і чотири місяці. За цей час громадянка Т. взяла у кредит квартиру. І, за нашими даними, погашення цього кредиту відбувається з рахунку компанії, причетної до вас.
Олексій перелякано подивився на незнайомців у чорному. А вони, ніби чекаючи такої реакції, відповіли:
– Так, Олексію: ми знаємо про вас усе. Навіть більше, ніж ви сам. Саме тому ми запросили вас на співбесіду, – промовив незнайомець, виклав на стіл руку, і на його вказівному пальці Олексій помітив величезний перстень у вигляді черепа. – Мабуть, ви знаєте, що невдовзі можуть бути оголошені позачергові вибори до Верховної Ради. Зараз ми працюємо над формуванням нового складу парламенту. Особи, імен яких ми не будемо розголошувати, запропонували нам вашу кандидатуру як одного з найдостойніших претендентів на крісло в парламенті.
Ці слова неабияк потішили Олексієве марнославство. А незнайомець із перснем у вигляді черепа продовжував:
– Нам потрібні люди з аналітичним мисленням, високою працездатністю і нестандартним підходом до розв’язання питань. У вас це все є. Але ще одна обов’язкова риса – вміння тримати таємниці.
– Я – могила! – випалив Олексій.
– Не спішіть себе хоронити, – саркастично зауважив другий із чоловіків у чорному. – Наша таємна організація працює для того, щоб люди досягали вершин влади і достатку. Ми це гарантуємо кожному, хто посвячений у наш орден. Але, коли ви вступите до нього, шляху назад уже не буде. І цю таємницю ви маєте забрати із собою в могилу.
– Навіть жінці не можна сказати?
– Ви чуєте? Забрати в могилу!
– Добре… – погодився Олексій. – Якщо я погоджуся, то зразу отримаю владу і гроші?
– Ми про це щойно сказали. Чи ви думаєте, що до Верховної Ради люди потрапляють за гарні очі? Ні, кожен із них є членом таємної організації. А хто на її вершині, той і керує державою. Все дуже просто.
– Перед тим, як стати членом, у мене є час подумати? – запитав Олексій. Але вже й так було зрозуміло: він погодиться…
Мрії про життя нардепа
– Томочко, збирайся! – сівши у свій джип, зателефонував Олексій до коханки.
– Куди? – не зрозуміла Тамара.
– Святкувати початок нашого нового життя! – реготав у трубку Олексій.
– Ти нарешті розлучився зі своєю мимрою?! – на радощах запищала у трубку Тамара.
– Не називай мою дружину мимрою! – різко обрубав чоловік. – Це по-перше. По-друге, я казав тобі: дітей не покину. А от життя в шоколаді нас із тобою чекає зовсім скоро.
– Яке ж це? – не повірила Тамара.
– Хочеш стати коханкою самого депутата Верховної Ради? Жити в Києві? Крутитися серед столичного гламуру?
– Хочу, але ти тут до чого? – далі не розуміла Тамара.
– Бо я тепер – лицар таємного ордену!
– Що-що? Зв’язок пропадає. Бицьо темного органа?
– От глухе! – Олексія вже нервувала тупість коханки.
Але Тамара хоч і тупа була, втім хитра. Коли в ресторані Олексій розповів, які перспективи в нього намальовуються, коханка тут же закомандувала, щоб жили вони в Києві разом, і не де-небудь, а біля Верховної Ради. І що як тільки Олексій стане нардепом, то купить їй новеньку іномарку.
Шлюб дав велику тріщину
А от удома на Олексія чекала зовсім інша розмова.
– Який таємний орден? Яка Верховна Рада? Отямся! – підняла чоловіка на кпини дружина Ірина. – Та якби все було настільки просто, то би вся ваша обласна рада завербувалася в ту секту. А кожен другий вже би купив коня й меча, щоб тільки його як кращого серед лицарів посадили в парламентське крісло!
– Не хочеш – не вір. Але коли в мене все вдасться, то будеш на колінах у мене просити, щоб забрав до Києва.
– Хай уже інші просять – на колінах, – недвозначно натякнула Ірина. – А я в цю аферу влазити не збираюся. І жодної копійки на неї не дам.
– Та мене туди не за гроші беруть, а за аналітичне мислення, високу працездатність і нестандартний підхід до розв’язання питань.
– Саме тому ми вже десять років тримаємо нещасну базу відпочинку, але грошей на її ремонт ти досі не заробив? – штрикнула Іра в болюче місце Олексія.
– Бо через твої нескінченні витрати в нас замість фінансової подушки тільки наволочка лишилася, – перейшов в атаку Олексій.
Подружжя ще довго сперечалося. І що голоснішими були їхні крики, то більше чоловік із дружиною розуміли: їхній шлюб дав велику тріщину.
Подоїли «биця», як корову
Вже чотири місяці, як Олексій розлучився. Точніше, Ірина подала на розлучення після того, як чоловік заявив, що візьме в банку позику під шалені відсотки.
– Ні, дорогенький! Ти мене не пустиш із торбою по світу, – попередила тоді Ірина. – Давай-но ми через суд поділимо наше спільно набуте майно. І ти зі своєю часткою роби, що хочеш.
Олексій не хотів аж такого повороту подій. Бо при всіх моментах, але він дуже любив своїх синів, та й Ірина була хорошою господинею і матір’ю. Однак мрія про владу і гроші просто засліпила чоловіка. Тож, коли в таємному ордені сказали, що внесуть прізвище Олексія у список нардепів, якщо він сплатить членські внески на діяльність організації, чоловік погодився.
Спочатку він переказав на банківський рахунок 100 тисяч гривень, потім – іще 50 тисяч. Згодом йому сказали, що треба буде фінансувати роботу виборчого штабу. «Бо, – мовляв, – не сьогодні-завтра оголосять вибори. А в нас уже вся структура вибудувана».
Знайомі, які чули про Олексієві кредити, дивувалися: куди він діває гроші? Адже навіть та база відпочинку, яка десять років годувала сім’ю, зараз стояла зачинена. Втім Олексій нікому не казав правди. Бо орден же – таємний, а хто проговориться – тут же буде з її членів виключений без права на поновлення.
З часом Олексій уже сам починав задумуватися, чи не припустився він помилки. Але коханка Тамара всі вуха йому продзижчала, як круто вони заживуть у Києві, скільки грошей посиплеться Олексієві і як побудує в Карпатах курорт, який переплюне навіть «Буковель».
«Я б тебе провчила, та шкода дітей»
– Олексію, то ти? – зупинилася Ірина біля лавки. Бородань, який, скоцюрбившись, лежав просто неба, здався їй схожим на колишнього чоловіка.
Бородань схопився, глянув на Ірину, і в його очах забриніли сльози.
– А що ти тут робиш, біля вокзалу? – далі розпитувала Ірина, впізнавши в безхатькові свого колишнього чоловіка.
– Живу… – опустивши очі, промовив Олексій.
– Мені казали люди, що та профура пустила тебе по світу. Але щоб настільки…
– Іринко, в мене нема нічого. Взагалі. Той таємний орден – то ж була шахрайська схема. Вони підмовили Тамару працювати на них. Натомість пообіцяли проценти від кожної суми, яку я буду переказувати їм на рахунок. А я ж, дурний, їм вірив…
– І це каже людина, в якої (як то ти казав?) аналітичне мислення, висока працездатність і нестандартний підхід до розв’язання питань? – підколола Іра.
– Хоч ти не сип мені сіль на рану… – благально промовив Олексій.
– Знаєш, я би могла тебе лишити бомжувати. Але шкода дітей. Із них і так уже в школі сміються. Навіть відео поширювали, як ти на лавці спиш. Так що збирай манатки, якщо якісь маєш, і поїхали на базу відпочинку, яку я врятувала від твоїх кредитів. Будеш там і сторож, і будівельник, і адміністратор. А як гарно працюватимеш, то ще й зарплату тобі видаватиму – лицарю таємного ордену…
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
