Сьогодні Угорщина – один із найбільших ворогів України. Вона, де тільки може, перекриває нам допомогу союзників – і фінансову, і військову, і дипломатичну. Ба більше, угорські політики прямим текстом заявляють свої права на наше Закарпаття.
Чому ж українці, які проживають в Угорщині, не заступляться за свою Батьківщину? Бо, виявляється, офіційно їх там майже не існує! І це при тому, що чималий шмат північно-східних земель Угорщини впродовж віків заселили етнічні українці, чи то пак – русини, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Куди ж вони зникли?
Свого часу це питання дослідив журналіст «Історичної правди» Роман Маленков. Він з’ясував, що з майже 9 млн 500 тисяч населення цієї країни 78% становили угорці (або, як вони себе називають, мадяри), 3,6% – роми, 1,6% – німці і ще менший відсоток – словаки, румуни, хорвати, серби, словенці. А де ж русини, тобто українці? Адже у прикордонних територіях завжди відбувалася міжетнічна міграція. І чому в Словаччині та Румунії, які межують із Угорщиною, українців 55 і 51 тисяча відповідно, а в Угорщині русинів усього чотири тисячі? Якось надто мало.
У них із росією ще тоді були схожі методички
Але тепер проаналізуймо віросповідання3 угорців. За даними Міністерства закордонних справ, датованими 2016 роком, римо-католицька конфесія Угорщини налічує 3,691 млн осіб, протестантська – 1, 400 млн осіб. А греко-католицьку та православну віру, властиву саме українцям, сповідують майже 180 тисяч і 14 тисяч осіб відповідно.
За дослідженнями Романа Маленкова, після витіснення з Угорщини османів вільні тамтешні території стали заселяти україномовні греко-католики Мукачівської єпархії (Мукачево – місто Закарпатської області, що за 40 км від кордону). Але тут же вони почали утискатися за національним принципом. І перше, що потрапило під заборону, – мова.
Богослужіння, навчання у школах та вишах, мова ділового спілкування – все проводилося виключно мадярською. А ті, хто зрікався свого русинського походження, навіть отримали назвисько – мадярон.
Це мені чимось нагадало процес зросійщення на наших східних та південних землях, тільки українців там зневажливо обзивали хохлами.
Так само, як за часів СРСР українці соромилися розмовляти рідною мовою і для підвищення самооцінки переходили на російську, так само в Угорщині мадярони соромилися свого походження, своєї мови та культури. І таке ганебне ставлення до всього українського було скрізь та всюди.
Греко-католицький священник, який у 19 ст. боровся на Закарпатті з тотальною мадяризацією, Олександр Духнович закликав мадяронів схаменутися: «Стати зрадником народу – це тяжкий гріх, – наголошував він. – Носити шлейф мадярам, як деякі наші священники й світські особи це роблять, – це мерзотне рабство!» А у своєму щоденнику Духнович писав: «Мадяри задумали жодного народу не визнавати. У них всі народи – бидло, скоти, тільки один мадяр був людиною». А ось що він казав про угорських депутатів: «Ці нещасні поставили собі за принцип заснувати велику Мадярську державу й вирішили, щоби лише мадярська мова мала своє повне право і щоби кожний житель зразу почав учитися цієї мови й нею розмовляти...»
Як бачимо, Угорщина та росія діяли за одними методичками.
Обізвати, принизити, знищити
За словами Романа Маленкова, формуванню в українців комплексу меншовартості сприяло й те, що угорці навіть на побутовому рівні, у спілкуванні з українцями постійно демонстрували свою вищість, обзивали українців «дикунами», «дурними русинами», «смердючими рутенами », «свинями».
Свого часу у статті «І ми Європа» Іван Франко розповів, як шкільний інспектор угорець прийшов на обід до священника-русина й обурився, що в того донька розмовляє українською. «Я не можу їсти обід разом з таким мадярським горожанином, (…) котрого дитина гавкає варварським жаргоном!»
«Це був справжній етноцид українців, який у ХХ столітті набув ознак геноциду, коли мадярони почали співпрацювати з угорським урядом в часи Другої світової війни та брали участь у катуваннях та розстрілах вояків «Карпатської Січі», – каже Роман Маленков. – За триста років цілеспрямованої політики етноциду угорці повністю знищили українську мову в Угорщині. На відміну від геноциду, який досягає тієї самої мети шляхом фізичного винищення людей, належних до етносу, етноцид може проводитися комплексом заходів, що руйнують системні зв’язки всередині народу, підштовхуючи його представників до переходу в іншу етнічну якість».
А на завершення процитую слова української письменниці Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».
Пам’ятайте про це…
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
