Пам’ятаєте, як недавно ми жартома перевіряли українців, промовляючи скоромовкою «паляниця, полуниця, Укрзалізниця»?
А ось у Смідинській громаді, що в Ковельському районі Волині, ділити на «свій – чужий» можна завдяки таким словам, як-от «бигма» чи «гендего». Бо якщо людина не місцева, то значення цих «закодованих» слів вона навряд чи знатиме. Так само, як не знатиме особливостей приготування тутешньої печеної капусти, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Таку говірку зрозуміють не всі приїжджі
Зі слів голови Смідинської громади Оксани Піцик, у їхньому селі є чотири найпопулярніші діалектизми, що їх одразу помічають приїжджі в розмові з місцевими жителями. Це слова «майти», «вІдомо», «бигма» і «бодайчинє».
– В нашій сільській говірці вони слугують вставками в реченні. Наприклад «вІдомо» використовується в значенні «можна подумати, ніби ти там знаєш». Але тільки місцеві жителі вміють правильно4 його застосувати, – пояснює Оксана Піцик.
Аби смідинська говірка з часом не зникла, її до спеціального зошита записують двоє місцевих ентузіастів – учителі-пенсіонери Людмила Івануха та Володимир Козачук.
Людмила Івануха, яка 40 років працювала вчителькою української мови й літератури, каже, збирати діалектизми почали приблизно шість років тому. Саме тоді громада Смідина зініціювала видати книгу про історію села та його незвичні традиції.
«Воно гріє людину – оте слово, розумієте? Воно не нормативне. Але з тої малої батьківщини. Теплом від нього віє», – пояснює Людмила Івануха.
Жінка вже списала діалектизмами пів зошита. Але щодня в розмові з односельчанами знаходить щось нове.
«Сьогодні свіженьке осьо: прензель – то щітка для підбілювання. А прензелювати означає «йти». Або слово «скіминне» – жадібне», – розповідає вчителька.
Натомість назви місцевих урочищ та прізвиська жителів громади записує ще один учитель на пенсії, Володимир Козачук: «Троянда, Теребениха, Дідьочко, Чипель, Читанка, Чикаго – і таких прізвиськ більше від трьохсот! Є в нас і дуже цікаві назви цілих родин – Душманові, Китайці, Капрончики, Касяни».
Сільські ентузіасти кажуть, що слова місцевої говірки вони хочуть опублікувати у книзі про Смідин. Але буде в ній інформація не лише про слова, а й про інші елементи нематеріальної спадщини. До прикладу – про печену капусту.
Місцеву страву внесли до нематеріальної спадщини Волині
Господиня Людмила Козачук розповідає, що готувати капусту в печі навчилася від смідинських господинь 40 років тому, коли приїхала сюди жити. Відтоді ніде більше такої страви не куштувала.
«То коронне «блюдо» на празник. У Смідині всі його готують. Коли вогонь у печі вигорів, качани капусти цілими закладають у жар – без посуду та будь-яких спецій. Благословили молитвою, закрили затулочкою, і капуста печеться усю ніч, – розповідає пані Людмила. – Після того, як спечена страва схолола, верхні обвуглені листки з капусти знімають та викидають, а ніжну соковиту середину нарізають, додають сіль та перець, заправляють олією з часником, додають солені огірки, розсіл із них та цибулю і подають до столу».
До слова, смідинська капуста внесена до обласного переліку гастрономічної спадщини Волині, а також буде подана до національного переліку.
А торік восени завдяки печеній капусті Смідинська громада виграла грант від Українського культурного фонду на суму 409 тисяч гривень. З його допомогою було створено ЗD-подорож, яка розкриває секрети приготування смідинської капусти. А ще всі охочі, які лишили заявку на сайті громади, не просто дізналися рецепт страви, а й поштою отримали коробку з інгредієнтами для приготування капусти.
«Завдяки тому, що на нашій території не було індустріалізації, в нас збереглося багато автентичних речей. Але ми чомусь їх не цінуємо і не вважаємо, що це щось особливе. А воно ж відходить із часом. Тому, – зауважує голова Смідинської громади, – треба зберегти нашу унікальність для майбутніх поколінь».
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
