Серед тих, кого 3 січня 2024 року вдалося визволити з російського полону, опинилася українська бойова медикиня Галина Федишин.
Вона стала останньою дівчиною-морпіхом, яка до цього часу перебувала за ґратами московських катів. Після боїв за завод Ілліча та «Азовсталі» в Маріуполі Галину 20 місяців росіяни тримали в полоні, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Галина родом з Івано-Франківщини. Її батьки виховали п’ятеро синів та чотирьох доньок. Про військову службу Галина думала ще під час навчання в медичному технікумі, адже її брат на той момент вже носив український однострій. Крім того, навчальний заклад, де вона опановувала медичну справу, постійно допомагав медикам Житомирського військового госпіталю.
Бойова медикиня згадувала, що до війська потрапити було нелегко – занадто маленькою і тендітною вона була за статурою. «Ніхто не вірив, що я зможу витримати виснажливу службу в окопах», – з усмішкою згадувала Галина. Але 2016-го, рік пропрацювавши медсестрою в цивільній лікарні рідного міста, підписала контракт із ЗСУ. У жовтні того ж року у складі лікарсько-сестринської бригади Вінницького мобільного госпіталю опинилася на Луганщині. Там надавала першу допомогу для поранених бійців і евакуйовувала їх до медзакладу.
– Часом доводилося брати участь у восьми операціях за ніч, – згадувала дівчина. – Але зусиллями бригади медиків було врятовано життя багатьох українських військовослужбовців.
Згодом Галина приєдналася до лав Окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, де на посаді бойової медикині продовжила рятувати життя українських військових. В окопах на лінії розмежування на Донеччині дівчина зустріла своє кохання, морпіха Миколу…
Взимку 2020-го між командно-спостережним пунктом, де служила Галина, та позицією Миколи було якихось кількасот метрів, але через постійну зайнятість і ворожі обстріли закохані не бачили одне одного по 2 – 3 доби, а майже все особисте спілкування відбувалось у телефонному режимі.
– Не раз Микола передає по рації, як у них щось відбувається, а я все чую, та місця собі не знаходжу. Бувало й навпаки, що до наc прилітало, а він нервує… Та ми знали, на що йшли. Як би страшно одне за одного не було, обходимось без принизливих спроб випхати одне одного з передової, – розповідала бойова медикиня.
Велику російську навалу закохані зустріли на Донеччині. Під натиском ворога їхній підрозділ відійшов з позицій поблизу Маріуполя на територію заводу Ілліча, потім – «Азовсталі». Під час запеклих боїв дівчина була поранена. У травні 2022-го разом із чоловіком та іншими побратимами вийшла з «Азовсталі».
Микола повернувся з полону кілька місяців тому. За російськими ґратами у пари не було можливості4 бачитися. Він лише знав, що Галя жива. А вона навіть у полоні демонструвала свою принциповість, розмовляючи українською мовою з російськими катами. Ті, аби морально зламати дівчину, декілька разів імітували її вивезення на обмін, але потім повертали назад до місця утримання.
І от після 20 місяців розлуки закохані нарешті зустрілися. Микола зробив Галині пропозицію. А своїм прикладом подружжя морпіхів довело: справжні почуття не знають перешкод, навіть коли це пекло на землі!
Ірина Світляковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
