Життя

Втекла від батьків-тиранів і стала щасливою в Саудівській Аравії

Втекла від батьків-тиранів і стала щасливою в Саудівській Аравії

Про життя та випробування, які випали на долю Адели Хашоггі, колишньої мешканки Ужгорода та Києва, а нині – жительки міста Ер-Ріяд, столиці Саудівської Аравії, можна писати книгу. Проте сама жінка каже, що вдячна долі за все.

– Дякую за все хороше, бо маю гарні спогади, – усміхається вона. – І дякую за погане, бо воно багато чому мене навчило і зробило сильнішою та мудрішою.

Її сім’я мешкала в Ужгороді неподалік річки Уж. Батько забезпечував сім’ю, а мама займалась вихованням двох дітей. Змалку Адела любила малювати і мріяла стати художницею. Проте батько вважав, що дівчинка займається дурнею – і відправляв її на репетиторство з математики, фізики – предметів, яких вона вкрай не любила.

– Батько часто кричав на мене, бив, коли отримувала погані оцінки, – розповідає пані Адела. – Мене назвали на честь його мами, уродженки Угорщини, і він постійно ставив мені її в приклад, хотів, аби я була такою ж, як і вона. Бабуся була вчителем математики і взагалі дуже розумною і педантичною жінкою. Я ж хотіла малювати, співати, постійно всюди запізнювалась. Одне слово, була неабияким клопотом для батьків. Мама якось сказала, що якби знала якою я буду, то зробила б аборт.

З часом віддаленість між батьками та донькою перетворилася у справжню прірву. Вони переїхали жити до столиці, проте Аделі не стало легше. Навпаки: навчання на факультеті, який вибрали батьки, друзі, яких вони ж нав’язували, вільний час який мала проводити вдома – все це і ображало і втомлювало.

– А ще – нестерпно хотілося втекти і розпочати нове, власне життя, – ділиться спогадами жінка. – Тож, коли батько запропонував поїхати на три місяці до Німеччини для поглибленого вивчення мови, я радо погодилась. Річ у тім, що батько планував переїжджати на постійне місце проживання в цю країну, тож хотів, аби ми з сестрою трохи там пожили, освоїлись. І саме там я познайомилась з Бакіром. Виявилось, що він з братами вирішили відкрити в ряді міст Німеччини магазини з товарами з країн Сходу. Після занять в школі із вивчення мови я з обіду була вільною. Відтак цей час проводила з Бакіром. Виявилось, що в нас багато спільних поглядів. Тож, коли через два місяці йому потрібно було повертатися додому, він зробив мені пропозицію руки і серця. Я не роздумувала ані миті. Розуміла, що це сама доля дає мені той самий шанс, який багато хто чекає все життя.

Взявши лише документи Адела полетіла з коханим. Їй пощастило, що Бакір з християнської сім’ї. Бо доля тих дівчат, які виходять заміж за мусульман, складається по-різному.

– В мусульман жінка є скоріше річчю, аніж жінкою, – каже пані Адела. – Перше, що мене вразило, – це була пекельна спекла. Влітку температура повітря сягає до плюс 58. І це просто жахливо. Всі ховаються по оселях або офісах. Перебувати надворі просто неможливо. Коли ж починає вечоріти і спадає спека – починається життя. В мечетях – молитва, працюють кафе, розважальні заклади. Ми з Бакіром одружилися, і лише тоді я зателефонувала батькам. Це був відозв’язок, і мій чоловік бачив, що вони були страшенно розлюченими. Мати казала, що я мільйон разів на день буду шкодувати про свою втечу. Батько лютував і проклинав мене. І це було вкрай неприємно. Особливо з огляду на те, що батьки чоловіка прийняли мене дуже гарно.

Молода жінка почала активно вивчати традиції країни, де мешкала. Кожного дня ходила на курси вивчення мови, вчилась готувати місцеві страви. А ще – насолоджувалась життям.

– В сім’ї мого чоловіка прийняті домашні застілля з довгими розмовами, – розповідає вона. – Я сподобалась його родині, і це мене тішило. Про стосунки з Бакіром взагалі мовчу – вони просто неймовірні. Почувши про мою любов до малювання, він зробив усе, щоб я мала змогу займатися улюбленою справою. Я брала уроки по інтернету, і через два роки мої картини почали купувати. Коли отримала перше замовлення, то аж стрибала від радощів. Нині в мене є справа, яку я люблю і яка приносить мені певні кошти. І повірте, в цій країні для жінки – це неймовірно важливо. Річ у тім, що тут просто неймовірна дискримінація жінок. Попри те, що вони завжди мають гарний вигляд, в них практично немає ніяких прав.

В державних школах Саудівської Аравії дівчатка та хлопчики навчаються окремо. Навчанню синів батьки приділяють значно більшу увагу. Коли дівчина закінчила школу і вирішила отримати вищу освіту, то батько має підтвердити це своїм дозволом. Якщо вона на той час вже заміжня, то дозвіл має надати чоловік. І коли батьки ще готові дати цей дозвіл, то чоловіки дають його вкрай неохоче, вважаючи, що призначення жінки – домашня робота, народження і виховання дітей.

– В забезпечених сім’ях жінки мають помічниць, на яких лягає практично уся домашня робота, – розповідає пані Адела. – В менш заможних жінка прибирає, готує їжу, доглядає за дітьми, займається їхньою підготовкою до школи, уроками, пранням та усім іншим. Для багатьох таких жінок «світлом у віконці» є зустріч з родичками. До речі, в кафе є приміщення, де зустрічаються жінки, і приміщення для чоловіків. А вдома з цією метою встановлюють спеціальні дерев’яні перегородки. Весілля в цій країні святкують два дні: перший гостюють чоловіки, а другий – жінки. Причому, гостей запрошують дуже багато – до 500 – 600 чоловік. Отримавши запрошення на весілля, саудівки одягаються в яскравий одяг. Щодо вибору пари для сина чи доньки, то за молодих людей це роблять їхні батьки. Причому, нерідко тоді, коли діти ще малі. І дуже часто це призводить до трагедій в майбутньому. Одружившись з тією, якої не кохає, саудівець може закохатися в іншу жінку і таємно з нею зустрічатися. Те саме буває і з жінками. І тут ризикують життям як чоловіки так і жінки, адже подружня зрада в цій країні карається дуже суворо.

Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Світ, саудівська аравія
В тему

Останні матеріали