Пенсіонерка на гіркому досвіді переконалася, наскільки згубний вплив на наше здоров’я чинить побутова хімія
До 15 років Наталія Дзюбінська проживала разом із бабусею в селі Буяни, що неподалік Луцька. Після школи вступила до педучилища, де здобула фах вихователя дошкільного закладу. Перш ніж отримати постійне місце роботи, працювала в багатьох дитсадках міста. А останні 20 років віддала роботі в 30-му садочку Луцька.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
– Коли мені виповнилося 59 років, вирішила піти на заслужений відпочинок, – провадить Наталія Віталіївна. – От тільки з 25-річним стажем заробила пенсію 1750 гривень.
За такі копійки, каже, прожити складно. Тому пані Наталія і на дачі працювала, і підробляла прибиральницею в різних організаціях та фірмах.
Але тепер і цей дохід став неможливим. Бо в 61-річної жінки діагностували цироз печінки, що призвів до хронічної печінкової недостатності.
«Ваш діагноз – то ще не смертельний вирок»
– Відразу діагноз лікарів став для то мене шоком. Я дуже плакала. Усе допитувалася: чому ця біда у мене з’явилася? – згадує оповідачка. – Стала аналізувати, а лабораторні аналізи підтвердили мою думку: цироз виник внаслідок токсичного ураження печінки. А токсичне ураження з’явилося через те, що коли я працювала прибиральницею, то щодня контактувала з великою кількістю побутової хімії: гелі, порошки для чищення і так далі. Вдихала мікрочастинки цієї хімії. І от маю тепер велику біду.
Врешті пані Наталія зуміла опанувати свій відчай. Прийшла до лікарів і запитала: «Скільки я ще проживу?» Медики тоді заспокоїли її. Адже печінка, пояснили вони, – це такий орган, який може хай повільно, але самовідновлюватися. «Те, скільки ви проживете, залежить від вас: як ретельно будете дотримуватися дієти, наскільки сумлінно прийматимете ліки, – зауважили лікарі. – І не вірте тим, хто каже, нібито виявлений у вас асцит (це коли в печінці «набирається вода») – то вже смертельний вирок».
– Почувши такі втішні слова, я вирішила боротися за своє життя, – провадить пенсіонерка. – Зразу перейшла на строгу дієту. Лікувалася спочатку в Горохівській районній лікарні (бо прописана в селі Бережанка). На початку серпня пройшла курс у Луцькій районній лікарні, для чого позичила в банку три тисячі гривень (тепер, щоб повернути кредит, віддаю щомісяця по 100 гривень із пенсії).
Але де далі брати гроші на дороговартісне лікування, жінка не знає. Бо місяць мине – і вже треба буде пройти обстеження, знову лягати в лікарню (а ці витрати потягнуть близько шести тисяч гривень).
«Працювати мені не можна. А де ж брати гроші на ліки?»
– Я маю дочку. Колись вона була хорошою перукаркою. Але взимку бігла на роботу, послизнулася, вдарилася головою у бровку і так травмувалася, що отримала пожиттєву інвалідність. Тепер вона не те що працювати, не може тримати ножиці в руках. Плюс у неї з’явилися заїкання та напади епілепсії. З усіх можливих доходів дочка має тільки пенсію за інвалідністю. Тому мені вона нічим не може помогти, – зітхає Наталія Віталіївна. – Та й сама я не можу тяжко працювати. Думала, буду в місцевого фермера перебирати картоплю і хоч якусь копійку зароблю. Але лікарі насварили: сказали, як буду згинатися – перетискатиму хвору печінку, а це дуже недобре. Тому доводиться сидіти на тій нещасній пенсії 1750 гривень.
Благаючи про допомогу, жінка каже: ще ж не стара, могла би пожити, але без допомоги добрих людей урятувати печінку їй неможливо.
– Сьогодні майже всім тяжко, але якщо кожен перекаже мені хай по кілька гривень, я вже зможу пройти черговий курс лікування, – пояснює Наталія Дзюбінська і чекає вашої підтримки.
Номер її картки в ПриватБанку: 4731 2196 1890 0405. Одержувач: Дзюбінська Наталія Віталіївна. Тел. (099) 26-27-729
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
