Життя

10 років заробляла гроші на будинок, який чоловік подарував коханці

10 років заробляла гроші на будинок, який чоловік подарував коханці

Вперше Орися задумалася про заробітки за кордоном, коли народилася Ліля. Немовля потребувало то одного, то іншого. Тож гроші танули, наче сніг під сонцем. Зарплати, яку приносив Василь, почало катастрофічно не вистачати. Тож одного дня молода жінка почала розмову, яку обдумувала вже не один місяць.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

– Васю, так далі не можна, – сказала вона. – Ми постійно в боргах, що зростають з кожним днем. Нам ні на що не вистачає. Тому я вирішила поїхати в Італію на заробітки.

– А Ліля? А я? – чоловік спершу не міг оговтатися від почутого. – А ти? Ти готова кинути нас і податися в чужий край?

Він розповідав, що донечці мама потрібна поруч, а не за тисячі кілометрів. Просив одуматися. Проте жінка була невблаганною.

– Я все вирішила, – твердо мовила вона. – Більше того, у п’ятницю в мене літак. І не смій мені перечити!

І Василь, який щиро кохав свою другу «половинку», здався. Бо знав тверду натуру дружини: вже якщо щось надумала, то її точно ніхто не зверне з обраного шляху. Тож через якісь чотири дні залишився сам з десятимісячною дитиною на руках. Ох і натерпівся ж він тоді! Бо ж дитина, робота, домашня господарка – все на ньому.

Минув рік. Орися надсилала гроші і подарунки для малої та чоловіка. Дзвонила кожного тижня.

– Кохана, повертайся, – просив чоловік. – От дитина ж тебе лише на фото бачить. Та й я скучаю дуже. Так хоче пригорнути тебе до грудей. Орисю, якби ти лише знала, як я за тобою скучив.

– От зароблю ще трохи грошенят і приїду, – відповідала вона. – Сам же казав, що життя в гуртожитку набридло.

– Та ні, я готовий тут до кінця своїх днів жити, аби ти була поруч, – мовив Василь. – Приїжджай, прошу тебе!

Та якщо спершу жінка обіцяла приїхати, коли заробить грошей, на Різдво чи Великдень, то згодом усе віднікувалась. Мовляв, має дуже гарну роботу, платять добре, то треба цим скористатися і заробити якомога більше. З часом і Василь став рідше нагадувати про обіцянку приїхати. А ще перестав говорити про те, що кохає її і дуже-дуже чекає. Вона розповідала, яку суму перерахувала, він звітував про витрачені кошти. На той час вже йшло будівництво їхнього будинку, про який раніше так мріяли. Ліля ходила в садочок, а вечорами старанно вчилася писати літери і цифри. А ще через рік він повів Лілю в перший клас.

Того дня Василеві повідомили, що Орися веде доволі легковажний спосіб життя. Мовляв, знайшла собі старого італійця і з ним живе. Ця звістка була наче обух по голові. Тож додому повертався пригніченим. Біля воріт стояло авто давнього друга.

– Слухай, друже, я тут до тебе ось у якій справі, – мовив Петро. – У мене сестра молодша потрапила в лікарню. Її прооперували минулого тижня. А тепер треба кожного дня бульйончики варити і возити. А я увечері в рейс їду. У Німеччину на три тижні.

– А я тут до чого?

– Хочу залишити гроші і попросити, аби сестрі їжу привозив, – почав швидко пояснювати гість. – Ти все одно для малої кожного дня вариш, то…

І хоч як віднікувався Василь, проте зрештою махнув рукою. Тим більше, що лікарня недалеко від його робити. Тож, зваривши вранці супчик, нагодував доньку, поїв сам, налив у банку – і в лікарню. Тоня, а саме так звали дівчину, виявилась дуже вродливою.

–- Ой, щиро вам дякую! – мовила вона. – Я казала брату, що не потрібно нікого турбувати.

Відтоді чоловік кожного дня бував у лікарні. Йому було приємне спілкування з цією миловидною, жартівливою дівчиною. Він і сам незчувся, як прив’язався до неї. Тож коли її виписали, сам запропонував відвезти додому. Вона ж запросила на каву, і відтоді вони почали зустрічатися кожного дня. Через місяць він вирішив познайомити її з донькою.

– Лілю, я хочу познайомити тебе, – почав Василь, коли вони зустрілися з Тонею, проте донька перебила.

– Ви моя мама? – вигукнула дівчинка і обняла Тоню. – Мама! Моя мама! Ти така красива!

– Ні, Лілю, я не мама, – мовила Тоня і погладила дівчинку по голові.

– А можна, я буду тебе так називати? – запитало дівча. – Бабуся каже, що моя мама повіялась світами.

Того дня вони багато гуляли парком, розмовляли, сміялися. Василь відчув, що поруч із цією жінкою втома, біль і негатив, які накопичувалися роками, кудись зникли. Та найбільше його радувала Ліля – було видно, що Тоня їй дуже подобається.

– Я кохаю тебе, – прошепотів він їй, коли донька спала, а вони ще сиділи за келихом вина. – Виходь за мене.

Через півтора місяця вони розписалися. Того дня усі почувалися найщасливішими. Василь тому, що поруч із ним з’явилася жінка, яку він неймовірно кохав. Тоня тому, що зустріла чоловіка, який був ідеалом її мрій. А Лілечка – бо в її житті нарешті з’явилася мама, добра, лагідна, така, яку й хотіла дівчинка. За Василя раділи родичі і друзі.

– Ти чого такий щасливий? – під час телефонної розмови Орися відчула, що чоловік зовсім змінився.

– Так, у мене з’явилася дружина, а в Лілі – мама, – весело відповів Василь.

– Будинок – мій! – просичала у слухавку жінка. – Ти зрозумів?

– Так, я зрозумів, що будинок належить Тоні, – мовив чоловік. – Думаю, це цілком заслужено. Саме вона стала справжньою матір’ю для моєї доньки. Тому я написав дарчу на її ім’я. І сьогодні зміню номер телефону.

Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: Життя, кохання, гроші
В тему

Останні матеріали