Життя

На 30-річчя Незалежності почула, як б’ється серце її померлого сина

На 30-річчя Незалежності почула, як б’ється серце її померлого сина

«Мама 2» – саме так у телефоні добровольця Віктора Маршала записана жінка, котра погодилася віддати йому серце її рідного сина, у якого констатували смерть мозку…

Серце 52-річного Віктора Маршала, який пішов добровольцем на Донбас, на 23 роки молодше від нього. Віктор Маршал потребував пересадки серця, а мама Ігоря Коваля щойно втратила сина і стояла перед складним вибором: чи погоджуватися віддати його органи для порятунку життів інших?  

Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".

Віктор жив у Криму. Після окупації пішов добровольцем на війну. Там і був вирішальний удар по його серцю. Єдиною надією на життя була трансплантація.

– Воно вже практично не працювало, просто стояло, – пригадує чоловік.

Один шанс із мільйона. Часу обмаль. Черга на трансплантацію здавалася чоловіку примарною надією. Віктор із кожним днем все більше втрачав віру у порятунок і вже почав прощатися з донькою, родиною. Завершував усі свої справи. Дуже переживав, що якщо залишить доньку одну, то вона з усім не впорається.

У той час 27-річний львів’янин Ігор Коваль вважав, що він абсолютно здоровий. У його житті якраз сталася одна з найрадісніших подій – у нього щойно народився син. Малюка нарекли Ігорем, як тата. Але 27 травня молодому батькові раптом стало зле, заболіло за грудною кліткою, паралізувало руку. В Ігоря розірвалась вроджена аневризма. Чоловіка доправили до Львівської лікарні швидкої допомоги. Лікарі щосили боролися за його життя, але дива не сталося – у нього констатували смерть мозку. Після чого лікарі запитали родичів, чи готові вони віддати органи сина для посмертної трансплантації. Як виявилося, відповідь на це питання вони знали вже давно.

– Син кілька разів промовляв: «Мамо, якщо зі мною щось станеться і якийсь мій орган врятує життя, будь ласка...» Це він сказав за місяць до того, що сталося. Та розмова в пам’яті була свіжа, – каже Людмила.  

Смерть її сина врятувала аж три життя. У день, коли не стало Ігоря, пересадили дві нирки і серце.

– Це не просто вдячність, вона мені друге життя подарувала, вона в мене в телефоні записана «Мама 2», – розповідає Віктор Маршал.

А Людмила у себе в телефоні Віктора записала «Віра-Надія», тому що вона повірила: вона зі своїм сином можуть врятувати інше життя на Землі…

Після пересадки люди, які раптово стали рідними, жодного разу не бачилися. Але дуже мріяли про зустріч.  І ось це сталося. Вперше зустріч  цих раніше незнайомих люди відбулася  біля Золотих Воріт на свято до 30-річчя Незалежності України. За цим моментом стежили відеокамери українських телеканалів. І це була не просто зустріч! Мама Ігоря отримала можливість пережити дуже зворушливу мить – послухати, як б’ється серце її кровинки, тіло якої уже в землі. У повній тиші схвильована жінка взяла з рук медика, координатора Інституту серця Анни Мельник стетоскоп і приклала його до грудей Віктора. Переповнена емоціями Людмила ледве стримувала сльози і, відставивши стетоскоп, просто припала головою до грудей, де билося серце її сина… Вже три місяці в цих грудях вистукує серце її загиблого рідного сина Ігоря. І саме тому її Віктор…  живе!

Ірина Бура

Ще кілька років тому посмертне донорство для України було надзвичайною подією – одиничні випадки відбувалися завдяки ентузіазму поодиноких хірургів. Рівень медицини у державах визначається за рівнем трансплантології. І от два роки тому в українській трансплантології стався небачений прорив – тільки за ці пів року була зроблена рекордна кількість пересадок – 126 врятованих життів!  Половина з них – це посмертне донорство. Наразі ліцензії на трансплантацію мають вже 40 медичних закладів в Україні. 

 

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: історія
В тему

Останні матеріали