Цікаві факти про Третій Спас, які повинні знати всі християни
У серпні українці відзначають аж три Спаси. Перший, 14 серпня, у народі ще називають Медовий. Другий, 19 серпня, Яблучний. А третій, 29 серпня, – Горіховий.
Звідки в нашій традиції з’явилися такі назви і що про ці свята каже Церква?
Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".
Хліб і горіхи – то від язичників
Як пам’ятаємо з минулих публікацій, свято Маковія сягає своїм корінням іще язичницьких часів. А з мучениками Маккавеєвими, які жили за 160 років до народження Христа, це свято має лише фонетичний зв’язок – тобто схоже звучання слів.
Яблучний Спас прийшов до нас теж із дохристиянських часів. Він знаменував свято збору першого врожаю в садах. Натомість сучасна Церква 19 серпня вшановує подію, яка сталася за кілька місяців до завершення земного життя Ісуса Христа. Тоді на горі Фавор Синові Божому явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля. Вони попередили Ісуса Христа про те, що незабаром Йому доведеться зазнати мук і померти на хресті. Під час цієї розмови Ісус Христос змінив свій вигляд – преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг став білим, наче світло.
Третій Спас, який у народі називають Хлібним, або Горіховим, теж поєднав у собі язичницькі та християнські вірування.
Так, із дохристиянських часів існувала традиція хлібиною дякувати Богу за зібраний урожай зернових та освячувати лісові горіхи (ліщину), які достигали саме наприкінці серпня.
Натомість сучасні християни 29 серпня мають ушановувати зовсім іншу подію – перенесення Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа.
І подарував Син Божий Свій нерукотворний портрет
Як оповідає Євангеліє від Матвея, ця історія відбулася тоді, коли Ісус Христос був живим, ходив із проповідями до людей, рятував їх від найважчих хвороб та навіть воскрешав мертвих.
Про ці дива зцілень дізнався в ті часи сирійський правитель Авгар, який проживав у місті Едеса (зараз це місто в Туреччині). Тіло правителя було вкрите проказою. Ніякі ліки не допомагали чоловікові, хоча мав він і гроші, і зв’язки. Тож доведений до відчаю та замучений хворобою, правитель делегував свого посланця, аби той зустрів Ісуса Христа в далеких землях і передав лист із проханням вилікувати Авгара від важкої недуги. Разом із посланцем хворий правитель відправив свого придворного художника Ананія. Той мав написати портрет Ісуса, принести зображення до Едеси, і правитель бодай так зміг би побачити, як виглядає його Спаситель.
Коли обоє чоловіків знайшли в Палестині Христа, підійти до нього не могли – стільки людей було довкола. Ананій вибрався на найвищий камінь. Почав здалеку «ловити» риси обличчя Сина Божого. Втім перенести побачене на полотно художнику ніяк не вдавалося.
Та врешті Спаситель сам покликав посланців, передав для Авгара лист із подякою за прийняття віри Христової, пообіцяв прислати до правителя Свого учня, який вилікує від прокази. А, щоб звільнити художника від необхідності писати портрет, Ісус попросив воду й полотнину. Умившись, Христос приклав тканину (убрус) до Свого лиця. На полотнині відбився лик Сина Божого. І невдовзі посланці принесли своєму правителю цей безцінний дар від Спасителя. Разом із ними до Едеси прийшов один із 70 учнів Христових – апостол Тадей. Він охрестив правителя Авгара та всіх жителів міста. А на полотнині, де відбився лик Спасителя, Тадей написав: «Христе Боже, кожен, сподіваючись на Тебе, не посоромиться».
За велінням Господа і Богородиці
Багато віків цей Нерукотворний Образ Спасителя зберігався в місті, як найбільша святиня. Коли Едеса опинилися під правлінням іновірців, місцевому єпископу явився Господь і наказав сховати в замурованій ніші Нерукотворний Лик. У 500-х роках, коли Едесу мали завоювати араби, ще одному єпископу явилася Богородиця й повеліла дістати святиню зі схованки. Священник із вірянами здійснив хресний хід, тримаючи Нерукотворний Образ Христа, і військо персів відійшло від міста.
А в 944 року (на той час Едесою правили араби) імператор Візантії (колиски Православ’я) Костянтин Багрянородний викупив в арабів Нерукотворний Образ і лист, який Ісус адресував Авгару. З почестями імператор переніс ці реліквії до столиці Візантії – Константинополя (нині це місто Стамбул у Туреччині). І 29 серпня Образ Спасителя був поставлений у Фароській церкві Пресвятої Богородиці.
Щодо подальшої долі Нерукотворного Образа, то побутувала версія, нібито його викрали хрестоносці, у 13 ст. захопивши Константинополь, а потім потонули разом зі святинею.
Але насправді Образ у 14 ст. був переданий до італійського міста Генуя та зберігається там у монастирі апостола Варфоломія.
Із тих пір свято, яке відзначаємо 29 серпня, іще називається Спасом на полотні. А от із горіхами чи хлібинами ця подія, як тепер розуміємо, не має жодного зв’язку…
Аби краще розуміти сутність християнських свят, знати молитви, пов’язані зі знаковими подіями життя Ісуса Христа, Богородиці та святих, пізнавати історії зцілення, запрошуємо вас до читання щомісячної газети «ДУХОВНІСТЬ. Як жити довго у здоров’ї та щасті». Передплатити це пізнавальне видання можна в зручному для вас відділенні пошти або придбати в місцях продажу.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
