Чи насправді коронавірус – таке серйозне захворювання, як нам розповідають в новинах?
Розпитати про це ми вирішили тих, хто вилікувався від хвороби. Поділитися своїми міркуваннями погодився отець Григорій Крижанівський з Києва, який поборов коронавірус, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
Наполіг на обстеженні – виявили пневмонію
«Захворів я десь на початку квітня, однак симптоми проявилися аж у суботу перед Пасхою. Цікаво, що напередодні я заради впевненості (бо до карантину і сповідав людей, і підтримував, спілкувався) зробив експрес-тест на корону. Він показав негативний результат, а за кілька днів я захворів серйозно.
Із суботи на неділю о третій ночі я прокинувся від страшної лихоманки, зігрітися ніяк не вдавалося. Ані гарячі чаї, ані грілки чи додаткові ковдри не допомагали, рятував лише гарячий душ.
В перші дні основними симптомами моєї недуги були: сильна лихоманка, головний біль, біль у м’язах, в очах, загальна слабкість. У ніч на неділю додалися болі в ногах, та такі, що я без знеболювального ніяк не міг заснути. Протягом неділі температура піднялася до 39 градусів. Весь день марив. Їсти не міг взагалі.
Незабаром практично одночасно захворіли дружина і діти. Щоправда, форма хвороби була легка: у дружини – нежить та біль у горлі, у 10-річного Максима – температура до 37,5 зі сухим кашлем. У 9-річної Нони – незначне підвищення температури, у 7-річного Гриші та 4-річного Федора – вологий кашель. А Ніна, якій 5 травня виповнилося 2 рочки, перехворіла без виражених симптомів.
Я вирішив звернутися до лікаря. Але Пасха, сімейна лікарка слухавки не брала. Тож на гарячій лінії мене з’єднали з черговим лікарем і дистанційно назначили курс лікування.
Температура до вечора спала до 38,8, однак я цього майже не відчув. Самопочуття не покращувалося, навпаки: пришвидшилося серцебиття. Тому в понеділок з самого ранку поїхав у приватну клініку, наполіг, щоб мені зробили комп’ютерну томографію. Так виявили двостороннє запалення легень, а на третій день підтвердили в приватній клініці діагноз – Covid-19.
Після того, як у мене виявили корону, відразу зателефонувала сімейна лікарка. Розповіла, як лікуватися (препарати я замовляв тільки доставкою, щоб нікого не заразити). Уточнила дані про мою сім’ю і обіцяла слідкувати дистанційно за моїм здоров’ям. Нагадала, як слід поводитися хворому з таким діагнозом.
Ліки приймав всі за схемою. Через тиждень температура спала, однак залишилися болі в м’язах, закладеність носа без виділень, головний біль і пришвидшений пульс, який я відчував і без пульсоксиметра. А також цілковита відсутність смаку і запаху, міг з’їсти цілу цибулину, мов яблуко, і не зморщитися.
Держава кинула людей напризволяще
У свої 42 роки я з гіркотою констатую: наша країна не готова до таких потрясінь. Я розумію, що ця епідемія стала викликом для усіх нас, а найбільше – державі, і, відверто кажучи, цей іспит вона склала не надто добре.
Посудіть самі. Під час карантину ніхто не рятує і без того малий та середній бізнес, зростає безробіття. І як у таких умовах вижити українцям?
Я скажу відверто: для мене – це не карантин, а домашній арешт без найменшого прояву свободи. Бо пробути більше від місяця в закритому приміщенні без додаткових засобів на існування, прогодувати себе та своїх дітей і ще лікуватися – до снаги не кожному. Якби не добрі люди – не відомо, як скрутно довелося й мені. А як у таких умовах вижити пенсіонерам?
Держава посадила людей на самоізоляцію і залишила напризволяще.
А тепер головне питання: чи носить хвороба характер пандемії? За тими даними, які ми маємо, вона менш поширена за туберкульоз, вона менш шкідлива за ГРВІ та ВІЛ. І у нас в той же час закривають туберкульозні диспансери, закривають інфекційні лікарні, скорочують лікарів. А що ми натомість отримуємо?
Зрозумійте правильно: я не проти карантину, я проти таких суворих обмежень і повного безправ’я.
Ні для кого не секрет, що окремим особам карантин був вигідним. Коли малий бізнес просідав, великий навіть не припиняв роботи. Чи не так?
Висновок один: закон діє не на всіх. Карантин під гаслом: ми врятуємо вас від вас же самих, розоривши і до того не багату країну. І пожинати плоди карантину ми будемо ще досить довго.
Мій досвід показує, що молоді люди і діти легше переносять захворювання. Всі лікуються за протоколом, при пневмонії та грипі виписують ті ж самі ліки. Ізоляція потрібна, але не так, як у нас: захворів – сиди вдома і виживай, як можеш. Держава зробила головне – ізолювала тебе, а решта – твої проблеми».
Олена Кінах
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
