Дев’ятирічного Андрія Галушко із Романівського спецінтернату (Житомирщина), де на хлопчика говорили прямим текстом «воно не житиме», усиновила сім’я з американського штату Індіана.
Андрійка, який фактично був при смерті, з інтернату у 2016 році врятувала волонтерка. Вона забрала дитину додому і наступні три роки дбайливо доглядала хлопчика та шукала йому люблячу родину в Україні. Але пошуки були марними, діток із інвалідністю українці рідко забирають у родини та бояться їх усиновлювати. До слова, за статистикою, іноземці в 6 разів частіше всиновлюють хворих дітей, йдеться у публікації у газеті «Твій вибір».
За ці три роки Андрійко змінився до невпізнаваності. Вже стає на ніжки, хоч і з підтримкою. Коли йому щось не подобається, говорить «ні». А головне – дитина виглядає щасливою!
Хлопчик усміхається, коли бачить своїх нових маму і тата. І хоч зовсім не розуміє їхньої мови – бо вони американці, та підсвідомо відчуває споріднену душу.
«Ти готовий додому вже сьогодні?» – запитує його англійською нова матуся, а він стверджувально киває головою і не приховує своєї радості. «Андрійко розуміє англійську?» – дивується волонтерка, яка три роки заміняла хлопчику маму. Вона прийшла проводжати дитя в аеропорт. Сліз втримати не могла.
Адже вона, як ніхто інший, знає, у якому стані була дитина три роки тому, коли вона вперше його побачила. З температурою за 40 і практично з агонією застала вона його, зачиненим у підсобці Романівського спецінтернату на Житомирщині.
– Я ще ніколи не бачила дитини в такому важкому стані. Хлопчика страшенно викручувало. Я думала, Боже, він так мучиться, – ділиться спогадами молода жінка.
Медсестра інтернату, в обов'язки якої входило опікуватися Андрієм, за наполегливість провідувати хлопчика назвала цю волонтерку «зомбі», а самому Андрієві винесла вирок, кажучи: «Воно не житиме, воно не може жити». Нині горе-медсестру звільнили, Романівський спецінтернат переформатували, проте за недбалість нікого так і не покарали. Попри те, що була відкрита кримінальна відповідальність.
Так волонтерка Вікторія стала опікуватися Андрійком. Забрала його до себе додому і разом зі своєю мамою тимчасово замінила йому сім'ю. Весь цей час вона займалась лікуванням дитини та реабілітацією. Рідна мама від хлопчика не відмовилася, але до себе не забрала та дала згоду на усиновлення. Жінка має ще двоє дітей, живуть бідно.
Новими батьками для Андрійка стала родина американців – Джеймі та Кріса Річардсонів. Хлопчика вони цілують і обіймають, мов рідного, уже з перших хвилин знайомства. Ця сім'я – багатодітна, там виховуються аж 13 діток. Всі вони усиновлені, і всі – з різних країн.
– В Америці є багато програм для реабілітації дітей з ДЦП. Також у нас уже є одна донька з ДЦП, тож ми знаємо, як піклуватися про таких діток, – каже американська мама.
З України, крім Андрійка, родина усиновлює ще двох діток із важкими діагнозами. Їм ще не готові візи, тож мама поки залишається тут. А батько повіз Андрійка за океан і вже у соцмережах викладає його світлини – щасливого та усміхненого у новій родині. Там у нього є все, а головне – любов і турбота, які можуть звернути гори…
Ірина Бура
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
