Екскурс в історію: як змінилися засоби пожежогасіння від моменту створення першого вогнегасника
Вогнегасники — спеціалізовані пристрої для боротьби з осередками пожеж. В Україні виробництвом вогнегасників займається компанія «Інженерінг». На сайті https://fire-pro.com.ua/uk/collections/ognetushiteli представлені різні моделі вогнегасників, ціна яких вважається тут доволі привабливою. Компанія «Інженерінг» пропонує якісні та надійні пристрої, що мають продуману конструкцію та привабливий зовнішній вигляд. Слід зазначити, що вартість вогнегасника визначається типом пристрою, його характеристиками та місткістю. Сучасні моделі дуже відрізняються від тих засобів, якими гасили пожежі сотні років тому. Пропонуємо розглянути, як змінювалися ці вироби з моменту свого створення.
Історія розвитку вогнегасних пристроїв
Вперше вогнегасники стали використовувати на початку XVIII століття, коли разом із відрами та лопатами застосовували дерев'яні бочки, заповнені водою та оснащені запалом із чорним порохом. Таку бочку із запаленим ґнотом закочували в осередок пожежі, де відбувався її вибух, і вода чинила гасіння на полум'я. За таким же принципом в 1734 німецький лікар М. Фушес створив скляну банку з соляним розчином, яку потрібно було кидати у вогонь.
У 1816 році винахідник Джордж Менбі (Англія) розробив автоматичного вогнегасника, у вигляді металевого циліндра. Пристрій заввишки був 60 см та об'ємом 24 літри, наповнювався водою, яка мала “вилітати” з нього під дією стисненого повітря.
Проте всі ці вироби давали недостатній ефект. Кардинально ситуація змінилася тільки на рубежі ХХ століття, коли в результаті численних пошуків практично одночасно кілька інженерів запропонували свої проєкти вогнегасників.
На рубежі 20 століття в Росії був відкритий новий засіб гасіння пожеж вогнегасною піною. Це відкриття мало світове значення та було визнано науковими спільнотами та пресою всіх передових країн. Безпосереднім поштовхом до цього відкриття стали спустошливі нафтові пожежі. Відкривачем нової вогнегасної речовини став викладач фізики Бакинської гімназії інженер-технолог Олександр Георгійович Лоран, який став очевидцем великої пожежі на нафтопромислі та вирішив придумати, як допомогти пожежникам у подібних ситуаціях. Саме він створив перший ручний пінний вогнегасник «Евріка» у 1904 році.
Допрацювати пристрій Лорана вдалося російському винахіднику Олександру Лаврентьєву — він вигадав хімічний прилад, в якому піна “викидалася” з балона внаслідок хімічної реакції між лужним та кислотним розчином.
У 1940-х роках у СРСР почали виробляти вуглекислотні вогнегасники з голівкою вентильного принципу, а в 1980-х пристрій модернізували, змінивши вентильну голівку на важільну, завдяки чому можна було переривати подачу вогнегасної суміші під час пожежогасіння, а не подавати всю за раз.
На початку 1940-х років було створено хладонові вогнегасники, у 1960-х — брометилові, у 1970-х — повітряно-водопінні.
Протягом останніх десятиліть конструкцію та принцип дії різних вогнегасних пристроїв змінювали та покращували багато виробників. На українському ринку найвищих висот вдалося досягти компанії «Інженерінг», яка пішла навіть далі — виробнику вдалося зробити свої пристрої не лише функціональними, а й естетично привабливими.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
