В центрі уваги

Проректор Наталія Благовірна: «Спільні зусилля дають результати»

Проректор Наталія Благовірна: «Спільні зусилля дають результати»

Як працює Лесин університет в умовах дистанційного навчання? Які нові проєкти втілює? Як потрапити в рейтинг ІТ-вишів? Хто став новими партнерами університету?

Про все це читайте в інтерв’ю із Наталією Благовірною, проректором з навчально-виховної роботи та комунікації Волинського національного університету імені Лесі Українки, кандидатом філологічних наук, доцентом.

- Зараз українські виші переживають не простий час через пандемію в усьому світі. Університетам доводиться підлаштовуватись під вимоги часу. Пані Наталіє, чи складно студентам університету Лесі Українки зараз здобувати освіту в умовах дистанційного навчання?

- Університет зараз знаходиться не в умовах карантину, а дистанційного навчання, і це збільшує можливості. Якщо навесні ми були обмежені в пересуванні, то зараз таких обмежень немає. Тому, якщо в наших студентів виникають якісь труднощі, вони можуть приходити консультуватися. Укладені графіки індивідуальних консультацій, усі викладачі відкриті до взаємодії. Як на мене, ефективність все ж краща під час звичного аудиторного навчання. Адже коли приходжу в аудиторію, легше відстежити реакцію студентів на мої пояснення, можу значно швидше адаптуватись, якщо помічаю, що їм щось незрозуміло, задіяти іншу методику. Дистанційно це зробити важче. Помітно також, що під час синхронних включень увага студентів більше розсіюється, аніж під час звичного аудиторного навчання. Зрештою безпосередній контакт, живе спілкування нічим не замінити, які б технологічні можливості ми не опанували.

- Чи бачите ви якісь плюси в дистанційному навчанні?

- Звісно вони є. Помічаю їх, навіть спостерігаючи за своєю донькою, яка також є студенткою, і за тим, скільки часу і як вона готується до занять. Дистанційне навчання виховує, найперше, відповідальність, привчає до самостійності, це надзвичайно важливо. Оскільки використовуються різні форми комунікації, текстові завдання комбінуються із відеопоясненнями, синхронними включеннями, коментарями, індивідуальними завданнями, інколи вдається згенерувати унікальні освітні рішення. Це непростий, але цікавий досвід. Дистант дисциплінує та організовує, звісно, якщо є мотивація.

- На вашу думку, чи був університет готовий до нових умов навчання?

- На початку це були вимушені обставини, зумовлені Covid–19, в яких опинилися неочікувано. Навесні була, швидше, шокова терапія, але ми швидко адаптувалися. Зараз більш ефективно відстежуємо індивідуальну освітню траєкторію та форми взаємодії викладача і студентів. Однією із вимог є те, щоб всі заняття розпочиналися відповідно до розкладу, щоб запрошення на синхронні включення надсилались у загально університетські групи. Приміром, у нас є група кафедри соціальних комунікацій, куди всі викладачі скинули запрошення та графіки проведення занять в Zoom упродовж семестру.

Тому будь-хто із членів кафедри, завідувач чи декан можуть приєднатися через відеозв’язок до занять,  аби пересвідчитись, що навчальний процес триває, проаналізувати ефективність взаємодії. Відео включення повинні бути хоча б для того, щоб підтримувати емоційний зв'язок. Тому можу із упевненістю сказати, що технічні можливості, вміння та набутий досвід, належний контроль гарантують якість навчання. Лабораторні заняття на факультетах відбуваються у форматі мікрогруп.

- У жовтні цього року університет відзначав поважний ювілей – 80 років, з чим я вас і вітаю. З якими викликами стикнувся виш на порозі нового десятиліття? Які зміни відбулись?

- Дякую. Університет святкував свій ювілей 15 жовтня. Становлення університету вибудуване на досвіді, напрацюваннях кількох поколінь, підсилене тяглістю освітніх традицій Волині. Університети не виникають спонтанно, кожен розбудовується структурно і в часі. Святкування інформаційно не даремно було занурене у витоки волинської освітньої традиції. Ми прагнули не лише засвідчити неперервність традицій, а й наголосити на еволюції, задіяти емоційне впізнання, коли спільнота вкотре усвідомлює, що освітні осередки, університети – це найефективніша та найстаріша форма збереження і трансляції людського досвіду, найкращий спосіб через цей досвід вибудувати успішне майбутнє.

Саме 15 жовтня, в день святкування ювілею, було остаточно завершено процедуру перейменування університету. Тепер ми знову – Волинський національний університет імені Лесі Українки. Повернення історичної назви було пунктом передвиборчої програми ректора Анатолія Цьося, яку підтримали на факультетах, зборах трудового колективу.

Також було затверджено новий логотип університету. Старий логотип, з яким розбудовувались тривалий час, був для нас зрозумілий, читабельний, за ним стоїть наша історія, але, як на мене, ніс в собі радянську естетику. Університет сьогодні динамічно та якісно розвивається, презентує себе як інноваційний заклад, тому логотип вирішили оновити. Розробники прагнули поєднати і естетичну привабливість, і функціональну ефективність, адаптували айдентику до всіх каналів поширення, узгодили з фірмовим стилем.

І зміна назви, і зміна логотипу концептуально визначають нашу стратегічну мету, – плекаючи довголітню репутацію, модернізувати університет, стати кращим університетом світового зразка.

До речі, до ювілею випустили  ошатне презентаційне видання, на палітурці якого зокрема витинанка нашого колишнього студента факультету культури та мистецтв Павла Порицького, і це також символічно. Художнє оформлення книги розробив завідувач кафедри образотворчого мистецтва та дизайну Дмитро Авраменко. Для мене такі символи дуже предметні, адже розробки, творіння наших викладачів та студентів репрезентують потенціал університету. Це дозволяє не тільки презентувати себе, показати можливості, а також побачити наші сильні та слабкі сторони. Сильні розвивати, а слабкі підсилювати.

- Розкажіть про останні нові цікаві проєкти для громади?

- Зараз спільно із телекомпанією «Аверс» реалізовуємо проєкт «Знай більше». Це такий науково-популярний стендап, під час якого спікери у свій спосіб розкривають зміст мікротем, які здатні викликати суспільний інтерес. Доносять свої думки, діляться враженнями, пояснюють складні моменти, переконують аудиторію у важливості певних відкриттів, поглядів, рішень, допомагають розвинути важливі навички й навіть змінити світогляд. Найперше, передачі адресовані звісно школярам старшої школи. Спрямовані на те, щоб допомогти їм осягнути власне покликання, правильно обрати фах. Для кожного з нас це ще й можливість краще пізнати один одного, порівняти методики викладання, щось перейняти, збагатитись.

До речі, зараз виношую ідею нового проєкту, який умовно назвала б «інтелектуальний джаз». Він передбачає участь не лише одного спікера, викладача, науковця, а спрямований на те, щоб синхронізувати думки, ідеї, погляди кількох, які презентують одну тему, проте є фахівцями суміжних галузей. Вони дискутують, осмислено доповнюють один одного, розкривають дотичні до своїх досліджень питання, які потенційно здатні вплинути і про які варто розповісти широкій аудиторії. Такі пізнавальні проєкти покликані створити середовище ефективного навчання, особистого розвитку, підштовхнути до роздумів. Часто науковці-суміжники мають спільні зацікавлення, одночасно різне бачення однієї проблеми, різний професійний досвід. І це занурення у досвід інших здатне змінити масштаб мислення молоді. Бачу цей проєкт у телевізійному форматі. Окрім того, відзнімаємо новини університету і презентуємо їх у відеоформаті, так намагаємося доносити інформацію до різної аудиторії, адже хтось любить читати, а хтось дивитись відео.

Цього року ми одні з перших в Україні відзняли промовідео та ігрове кіно. Перший проєкт покликаний був повідомити про те, що університет Лесі Українки вперше проводив набір студентів на спеціальність «Медицина». Він розповів відеоісторію «#Секретні_лабораторії». Інший проєкт присвячений історії становлення Волинського національного університету імені Лесі Українки із зануренням у волинську освітню традицію. Режисером обох робіт став Олександр Стеренчук. Намагаємось презентувати університет на різних платформах та у різних форматах, щоб знайти відгук у різних аудиторій. Використовуючи інструменти кінематографа, прагнули вмонтувати цінності Університету в оповідь, адресовану поколінню, яке звикло часто бувати в кінотеатрах, для яких стилістика кінематографа легко зчитувана. Одночасно спільно із «12 каналом» до ювілею Університету відзняли документальну версію історії становлення закладу. Мали на меті візуалізувати конструкцію розвитку в конкретних фактах, діях та здобутках. До ювілею опублікували багато інтерв’ю з нашими викладачами та колишнім керівним складом, зокрема, досить цікавими були спогади Наталії Бурчак про батька, бесіда з Іваном Олексеюком. Створили серію мотиваційних звернень від наших випускників, теперішніх студентів.

Презентуючи університет, чи не вперше задіяли борди, сітілайти. Отримали багато схвальних відгуків від колег з інших університетів, зокрема із Києва та Львова. Такий зворотній зв’язок показує ефективність інформаційної стратегії. Основний акцент зовнішньої реклами був на лабораторіях університету, на нашій «доданій вартості». Університет може надавати не лише освітні послуги, маємо багато ініціативних викладачів, визнаних експертів, знаних науковців, які можуть бути корисними громаді, долучаючись до реалізації міських проєктів, розширюючи зокрема платні послуги закладу. Так, коли на навчально-тренувальних полігонах Волині експериментально запускали «зелений» водень, то в реалізацію проєкту були задіяні, звісно, працівники компанії «Волиньгаз», а також наші професори кафедри економіки та природокористування Олена та Костянтин Павлови, здобувач Сергій Галянт. Такі масштабні ініціативи якнайкраще підтверджують потенціал наших науковців.

Сьогодні ми відкриті для різних аудиторій на різноманітних платформах, гнучкіші, більш орієнтовані на індивідуальні потреби.

- Справді, відео із проєкту «Знай більше» можуть бути досить корисними для учнів шкіл, навіть при підготовці до ЗНО та занять у школі. Коли і чому з’явився в мережі фейсбук ваш проєкт «Лесині люди»?

- Ідея виникла спонтанно. Адже одразу після призначення за кілька днів в країні оголосили карантин, життя довкола немов завмерло. Коридори спорожніли, в корпусі залишилося фактично тільки керівництво, окремі працівники, всі ж працювали віддалено. Перше, що зініціювала, це був проєкт «Лесині поради» – мотивуючі звернення, адресовані викладачам та студентам, рядки з Лесиних творів. Фоторубрика «Лесині люди» стала способом «бачити» один одного, на відстані відчути, що належимо до спільноти. Намагалася знайти якісь форми, які були б простими для сприйняття, емоційно зближували. Для мене під час карантину найскладніше було заходити у раптово спорожнілий корпус, життя в якому зазвичай вирує, немов у мурашнику, тому через такі мініпроєкти намагались підтримувати емоційний та психологічний зв’язок між усіма. До речі, ідея рубрики «Лесині люди» сподобалася нашим викладачам, і на факультетах почали множити власні подібні інтерпретації проєкту.

- За останній рік університет стрімко піднявся в багатьох рейтингах, як ви це прокоментуєте?

- Насправді наші спільні зусилля дають результати. Найважче, це почати діяти, але якщо якісно виконувати свою роботу, щиро чогось прагнути, то результат неодмінно буде. Університет й справді динамічно розвивається. За рік у рейтингу «Топ–200 Україна» Волинський національний університет імені Лесі Українки піднявся на 17 позицій. Відповідно до світового рейтингу «Webometrics» заклад покращив позиції на 92 пункти, піднявся зі 124 на 34 місце, у консолідованому рейтингу – з 37 на 32 місце. Впевнена, це не увесь наш потенціал, сподіваюсь, університет лише зміцнюватиме свої позиції.

- Цьогоріч ВНУ імені Лесі Українки навіть увійшов в топ рейтинг вишів для ІТ-галузі. Чи буде університет продовжувати рухатись в напрямку ІТ?

- Зараз ми активно розвиваємо багато напрямків, IT в тому числі. Намагаємось синхронізувати ініціативи. Коли оприлюднили рейтинг університетів для ІТ галузі, наш університет потрапив у Топ–20, посівши 18 місце, це була приємна несподіванка. Символічно, що впровадження елементів дуальної освіти університет розпочав саме з IT-сфери. Ті результати, які підтвердив рейтинг, є для нас свідченням, що все робимо правильно.

- Відчувається активізація студентства, зокрема, в різних соціальних мережах йде промоція студентського проєкту журналістів під назвою «Нівроку», розкажіть про цю ініціативу більше?

- Цей проєкт не новий, проте зараз його перезапускають,  оновлюють стратегію. Від початку був зініційований кафедрою соціальних комунікацій, яка є випусковою для студентів-журналістів. Це платформа, на якій оприлюднюються їхні перші матеріали. Редколегія складається також зі студентів: головна редакторка – Ірина Криворучко, а ще Поліна Заболотна, Аліна Тимченюк, Владислав Почебула. Редколегія співпрацює з Медіацентром, який функціонує на факультеті філології та журналістики, з нашими випускниками, які діляться своїм досвідом з ініціативними студентами, скеровують їх та скоординовують їхні зусилля.

- В останніх новинах можна прочитати багато про нових партнерів університету, з якими вже планується співпраця, хочеться дізнатися про це більше?

- В університеті проводиться політика максимальної задіяності в життя регіону, в розвиток активної співпраці з бізнесом, владою, провідними організаціями, медичними та освітніми закладами міста та регіону, спортивними клубами, фондами, лабораторіями. Прагнемо побачити ті ділянки, де ми можемо бути взаємокорисними та вигідними один для одного. На рівні наукових проєктів наші викладачі мають великий потенціал і здатні вже сьогодні шукати можливості впроваджувати власні розробки та напрацювання. Приємно, що Університет Лесі Українки має уже доволі хороший практичний досвід у впровадженні елементів дуальної освіти. Підписані тристоронні угоди між студентами, університетом та представниками бізнесу, компанією «ІнтернетДевелз», АТ «Ощадбанк», АТ «Волиньгаз», компанією «Інвестор», засновниками видань «ВолиньPost», «Ти, я і вся сім’я» та ін.

- На завершення розмови, щоб ви побажали студентам-першокурсникам, які хочуть займатися наукою?

- Уся нова управлінська команда прагне і налаштована на те, щоб наш університет став середовищем, де кожен зможе себе знайти та реалізувати відповідно до свого покликання. Якщо таке покликання є в науковій сфері, то раджу не замислюватись над тим, варто чи не варто, а діяти. Тому бажаю, вільно мислити, бути ініціативними, не боятися брати відповідальність за світ довкола, мріяти. Врешті-решт усі плани будуть втілені. Можливо, цьогоріч в наш Університет вступив на перший курс майбутній Нобелівський лауреат.

Дякую за розмову.

Тетяна Яцечко-Блаженко та Наталія Благовірна.
Тетяна Яцечко-Блаженко та Наталія Благовірна.

Наталія Благовірна.
Наталія Благовірна.

Видання, присвячені 80-літтю Лесиного вишу.
Видання, присвячені 80-літтю Лесиного вишу.

Тетяна Яцечко-Блаженко та Наталія Благовірна.
Тетяна Яцечко-Блаженко та Наталія Благовірна.

Наталія Благовірна.
Наталія Благовірна.

Тетяна Яцечко-Блаженко та Наталія Благовірна.
Тетяна Яцечко-Блаженко та Наталія Благовірна.

Наталія Благовірна.
Наталія Благовірна.

Розмовляла Тетяна Яцечко-Блаженко

Фотограф Андрій Мошкун

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: луцьк, Волинь, сну ім.лесі українки, освіта
В тему

Останні матеріали