Ігор Лех: «Політика і депутатство мені не потрібні для відстоювання власних інтересів»

«Завершуючи вже другу депутатську каденцію, кладучи руку на серце, я спокійно можу говорити про те, що політика і депутатство мені не потрібні для відстоювання якихось власних інтересів, особистого зиску. Моя совість чиста: я не займався корупцією, не лобіював власних інтересів. Я відстоював інтереси своїх виборців і волинян загалом», – успішного бізнесмена, політика Ігоря Леха знають як людину з прагматичним способом мислення та раціональним методом вирішувати назрілі питання.

Певно, саме тому вже друге скликання поспіль його обирають депутатом Волинської обласної ради. Як і в минулій каденції, Ігор Лех найбільше уваги приділяв екологічним питанням, адже є заступником голови профільної депутатської комісії з питань екології та раціонального використання природних ресурсів.

Про нинішню політичну ситуацію, екологічні проблеми Волині, шляхи вирішення протистоянь між Волинською облдержадміністрацією та Волинською обласною радою та чи навчився він популізму за роки двох депутатських каденцій  – у відвертому інтерв’ю Ігоря Леха.

– Ігорю Богдановичу, Ви тривалий час займаєтесь бізнесом, почали власну справу ще задовго до депутатства. Навіщо пішли в політику?

– Для того, щоб допомогти людям, як би це пафосно не звучало, допомогти рідному краю, впливати на процеси розвитку та покращення життя, а не бути диванним експертом, говорити про політику чи критикувати владу у колі рідних та друзів, нічого не роблячи для цього. Тоді  для себе вирішив, що мушу йти в політику, не слідуючи при цьому високоамбітним цілям.  

На рішення піти в політику вплинуло і те, що мені не завжди подобалося, що в нас відбувається у політичному житті країни.

Хочу наголосити, що мій бізнес ніяк не пов’язаний з політикою. Це беззаперечний факт. І ще однин важливий факт – за 10 років депутатства я ні разу не ставив собі за мету отримати якісь посади, стати чиновником чи брати участь у корупційних схемах.  

Нині ж, завершуючи вже другу депутатську каденцію, кладучи руку на серце, я спокійно можу говорити про те, що політика і депутатство мені не потрібні для відстоювання якихось власних інтересів, особистого зиску. Моя совість чиста: я не займався корупцією, не лобіював власних інтересів. Я відстоював інтереси своїх виборців і волинян загалом.

– Коли Вас вперше обрали депутатом облради, то депутатського й політичного досвіду у Вас точно не було. Тепер Вас можна охарактеризувати як досвідченого депутата, що дотримується власних принципів. А чи виділяли Ви самі для себе плюси та мінуси двох каденцій, чи порівнювали їх?

– Я завжди  відстоював свою позицію, сформовану на користь виборців та громади. Чи були помилки у моїй депутатській діяльності? Так, можливо. Але мені не соромно за свою діяльність.

Щодо плюсів та мінусів, то вони були і в цій каденції, і в попередній. Зауважу лише, що нинішня обласна рада відрізнялася від попередньої впливовістю та незалежністю певною мірою від обласної держадміністрації.

– А загалом, яке, на вашу думку, основне завдання місцевого депутата?

– У відповідь хочу поставити вам запитання: а якими є показники роботи місцевого депутата? Публічність? Кількість інтерв’ю, в яких озвучені часто надумані чи навіть «притягнуті за вуха» цифри? Чи все-таки реальна допомога своєму округу? Я ніколи не обманював своїх виборців. І за ці слова я відповідаю. Я без остраху дивлюся в очі людям, своїм рідним. Не боюсь брати відповідальність за усе, що зробив за роки депутатської каденції.

Як депутат обласної ради, брав активну участь у роботі всіх сесій, всіх комісій: екологічної, кадрової, земельних відносин тощо. Це рутинна робота, якої, можливо, не видно, але її потрібно було виконувати. Тим паче, що під час роботи цих комісій необхідно було реагувати на звернення людей із різної проблематики.

– Говорячи про Волинь загалом, чому досі не створено єдиної стратегії розвитку нашої області та чому, на вашу думку,  обидві гілки волинської влади зазвичай конкурують, а не якісно співпрацюють?

– Тому що потрібно об’єднуватись навколо ідеї, а не протистояти через різні політичні вподобання та взаємозв’язок з різними політичними силами. Об’єднуватись, аби спільно планувати розподіл бюджетних коштів. Об’єднуватись, що створити  єдину стратегію розвитку області, про яку ви говорили. Об’єднуватись, аби думати усім разом над наповненням бюджету, а не констатувати, що так, мовляв, грошей на усе не вистачає.

Дуже сподіваюсь, що після місцевих виборів прийде конструктивна команда, яка займеться безпосередньо розробкою шляхів наповнення обласного бюджету.

– А як щодо співпраці з жителями вашого округу № 13 у Ківерцівському  районі? Як Ви з ними комунікували, чи звертались вони до Вас за допомогою?

– Звичайно, що звертались. Проблеми у моїх виборців, як і по всій країні, – брак коштів. Безробіття, яке знищує села і яке змушує розумних спеціалістів виїжджати за кордон.

На території округу я буваю через день, бо там розташовані виробничі приміщення мого підприємства – у селі Пальче, і паралельно я спілкуюся з мешканцями.

Я морально зобов’язаний перед округом, в якому обирався депутатом. Тому, безперечно, першочергову увагу приділяв саме моєму 13-му округу. Але це не означає, що я ігнорував решту волинян, навпаки – мене цікавить уся проблематика, яка є в області. Я активно долучався всюди, де був потрібен.

Із 25 сіл мого округу практично в кожному було зроблено освітлення, десь допоміг із дорогами, десь – із ФАПами, із ремонтами в школах і дитсадках. Мені не соромно їхати до людей і дивитися їм в очі. Результати нехай і не грандіозні, але вони є.

Можна, звісно, гарно обіцяти й говорити багато красивих слів, але від слова «халва» в роті не стає солодше.

Єдине, що ми не встигли, стосується села Звірів, де ми мали фінансувати дитсадок та вирішувати ще кілька проблем, але коронавірус вніс свої корективи. І всі кошти, виділені на потреби цього села, перевели на боротьбу із  Covid-19. Але, я впевнений, що ми все-таки знайдемо шляхи вирішення цих питань.

– Говорячи про вашу політичну діяльність, не можемо не згадати, що Вас виключили з рядів «Батьківщини» через те, що Ви голосували за створення комунального підприємства «Волиньприродресурс», яке мало б навести лад у видобутку корисних копалин, в тому числі – бурштину. Які наразі перспективи має це КП?

– Це підприємство було створене кілька років тому, проте увесь час йому не давали працювати на повну. Це нонсенс – створити обласне комунальне підприємство і ставити перепони у його роботі.

А ідея була абсолютно раціональна, без брехні, приватного інтересу чи якогось хитрого задуму. 25% від прибутку мали лишатися в ОТГ чи сільській раді, 25% – в районі, ще 50% – у комунальному підприємстві. А це, своєю чергою, дало б можливість втілювати в життя низку позитивних змін. Особливо це стосується екологічної проблематики, яка, на жаль, завжди лишається другорядною.

У нас взагалі з надрами безлад. Не тільки бурштин добувають незаконно, а й пісок, торф тощо. А зі сторони держави якась тотальна неконтрольованість щодо використання наших природних багатств.

Ви подивіться, які наслідки має незаконний видобуток бурштину на Рівненщині. Там екологічна катастрофа, при цьому бюджет Рівненської області не має абсолютно ніяких надходжень від цього видобутку.

На щастя, кілька тижнів тому «Волиньприродресурс» нарешті запрацював, і вже пішов перший офіційний видобуток бурштину. Протягом наступного кварталу матимемо результат. А якби усі ці три роки підприємство працювало б на повну, то Волинь отримала б мільярди в обласний бюджет, які можна було б направити на потреби  різних районів.

– На продовження попереднього питання: серед екологічних проблем Волині виокремлюють ще незаконне вирубування лісу, стихійні сміттєзвалища та обміління озера Світязь. Чи можливо їх вирішити та як скоро?

– Ми живемо в час, коли може трапитися екологічна катастрофа. Для того, щоб ліквідувати стихійні сміттєзвалища, потрібні, за моїми підрахунками, близько 200 сміттєпереробних та сміттєспалювальних заводів по всій території України.

І якщо у містах є сміттєзвалища, полігони, то в сільській місцевості  із цим справжня біда. У кожному селі є стихійне сміттєзвалище, і держава не займається цим питанням.

Важливо розуміти, що нинішнє сміття не таке, як було 30 чи 50 років тому. Тепер більшість відходів токсичні й несуть небезпеку для довкілля та здоров’я людини. І перед цією проблемою ми безсилі. А потужний сміттєпереробний завод – це сотні мільйонів гривень.

З приводу вирубування лісів, то цим мають займатися слідчі та судді. А не депутати давати свою оцінку. А в цілому, якщо говорити про Ківерцівщину, то  район отримав би суттєві грошові надходження, якби лісозаготівля та численні пилорами працювали чесно та офіційно.

Щодо обміління Світязю, то про це  мають говорити спеціалісти. Це не компетенція депутатів та комісій з питань екології. І, на мою думку, Світязь міліє не через діяльність підприємства з вирощування лохини. У нас вода пропадає в колодязях по всій Волині та Україні. Причин цього кілька: зміна клімату та нецентралізовані свердловини, які б’ють, хто і де хоче. У нас, мабуть, 95% свердловин є незаконними. Але централізоване водопостачання – це відповідальність державної влади. Так само, як і ремонт доріг, каналізація, освітлення. Тим часом землю в Шацьку «дерибанять», а от на каналізацію і центральну мережу грошей немає.

Та це стосується не лише Світязю. Всюди, де немає центрального водопостачання, є незаконні свердловини. Більше того, я переконаний, що зазвичай не роблять і аналізу води, починаючи її споживати. Тобто це цілком безконтрольний процес.

– Нещодавно стало відомо про те, що на Волині замість 16 районів буде 4. Як Вам новий поділ? Чи підтримуєте децентралізацію у такому вигляді?

– Децентралізаційні процеси вважаю правильними, це для мене скоріше оптимізація, бо не треба стільки сільських рад – нехай їх буде дві-три і менше голів та депутатів.

– Ви неодноразово зауважували, що щиро вірили в те, що після Революції гідності країна зміниться і ми зробимо набагато більше кроків вперед. Чому так не сталося, на вашу думку?

– У колишнього президента після Революції гідності був надзвичайно високий рівень довіри людей. І він його не виправдав. У теперішнього очільника держави цей рівень довіри був ще вищим – ні за одного кандидата в президенти не проголосувало стільки виборців, як за Володимира Зеленського. І що ми бачимо? Суцільне розчарування.

Можливо, президентське крісло зачароване, і з часом змінює того, хто в ньому перебуває, в гіршу сторону. Зауважу, що на цих президентських виборах люди голосували скоріше не за постать Зеленського, а щиро вірячи в усе те, що він обіцяв зробити. Це насамперед боротьба з корупцією, яка робить, на мою думку, нашу країну бідною. Адже корупція – це економічний злочин, який має наслідки і в інших сферах.  

І тому Зеленський несе особисту відповідальність за розчарування українців. Він сів у президентське крісло героєм, а встане з нього з ганьбою. Хоча я щиро хочу помилятися в цьому.

– Досить провокативне запитання: за дві каденції навчились популізму та поливанню брудом своїх політичних опонентів? Адже саме так діють багато обранців, а особливо перед виборами...

– На щастя, чи на жаль, так цьому і не навчився. Продовжую говорити всім те, що думаю. Якщо критикую виконавчу владу, то лише тому, що не можу мовчати. Прирівнюю замовчування проблем до співучасті у цьому безладі і злочинних діях.

Як на мене, це не провокативне запитання з вашого боку, а чесне та правильне. Хоча усвідомлюю, що навіть щирі висловлювання у передвиборний період можуть сприйматися з великим ступенем недовіри.

– Все ж ваша друга каденція закінчується. Не за горами – вибори. Будете знову балотуватися?

– Довго думав над цим питанням. Проте я ніколи не зупиняюсь на пів дорозі. Я розумію, чому багато людей зневірені, чому зараз суцільний «каскад» негативу – розчарування у верховній гілці влади, президентові, відсутності результатів, на які ми всі очікували після останніх президентських виборів та озвучених обіцянок і лозунгів, спонукає людей до цього негативу. Тому продовжуємо боротьбу задля успіху та кращого життя волинян!

При цьому хочу зауважити, що кожен виборець несе персональну відповідальність за свій вибір. Не лаяти депутатів чи президента, а слухати своє серце, дивитися на факти, на результати роботи того чи іншого кандидата. І робити, відповідно, правильний вибір. Адже будь-яка влада – це віддзеркалення настроїв та вподобань народу.

– Ви зауважували в одному з інтерв’ю, що Вам особисто симпатизує Ігор Палиця через те, що завжди має свою позицію.

– У мене є вагома причина щиро поважати цю людину: довелося працювати з Ігорем Палицею, коли він був головою Волинської обласної ради. І ця робота продемонструвала Ігоря Петровича як професіонала. Перед кожною сесією в обласній раді ми, керівники всіх фракцій, разом обговорювали проблеми та назрілі питання, без особистого інтересу чи корупції. І на перше місце завжди ставились інтереси Волинської області.

Розвиток громад залежить передусім від того, хто нею керує. Тож не критикуймо усі і всіх, лежачи на дивані, а своїми справами змінюймо рідний край, не боячись брати на себе відповідальність. Змінювати не на словах, а на ділі!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.