В центрі уваги

«На Волині тайський бокс «тримається» лише на меценатах», – майстер спорту

«На Волині тайський бокс «тримається» лише на меценатах», – майстер спорту

24-річний Сергій Снитюк (на фото справа) – єдиний майстер спорту з тайського боксу на Волині. Він працює тренером у спортзалі та школі бойових мистецтв «ANT SportHealthAcademy», що у Луцьку.

Тож чим тайський бокс відрізняється від усіх інших видів єдиноборств, чому його називають «боєм восьмируких» і хто фінансово підтримує місцевих тайських боксерів – у розмові з Сергієм далі.

Тайський бокс – дуже специфічний вид спорту, стрімко розвиватися в Україні він почав на початку 2000-х років. Тайський бокс ще називають боєм восьмируких, тому що тут задіяні руки, лікті, коліна і ноги, тобто усі вісім кінцівок. У цьому виді боксу не дають партер, тож постійно потрібно стояти на ногах. Однак заборон тут фактично немає, основне – це не можна бити в пах і головою.

– Та не потрібно вважати, що це дуже жорстокий вид єдиноборства, за весь час, коли я ним займаюся, а це з 15 років, серйозних травм у мене жодного разу не було, я лише декілька разів бачив, щоб люди травмувалися, але це було у боях на високому професійному рівні. Діти виходять на бій у шоломах, накладках, жилетах, тож  травмуватися просто не можливо. Ми тренуємо дітей в групах за віковими категоріями: 6 – 10 років, 10 – 15, і після 15 років підлітків треную я, готую їх до змагань, – розповідає Сергій Снитюк.

Боксер багато часу проводить в Таїланді – мецці тайського боксу. І якщо у нас у країні займаються різними видами єдиноборств, то в Таїланді абсолютно всі займаються лише тайським боксом, і фактично на кожному кроці там розміщені спеціалізовані зали для занять цим видом єдиноборства. Це їхня своєрідна духовна культура. Тайський бокс – дуже функціональний вид спорту, ним займаються навіть жінки, використовують замість кардіонавантажень. Аби не нудьгувати годину на біговій доріжці, тайський бокс дозволяє спалити навіть більше калорій за цей же час. До слова, в «ANT SportHealthAcademy» є жіноча група з цього виду єдиноборства.

– Чим ваш зал відрізняється від інших?

– Я не впевнений, що  в Україні взагалі ще є такі зали. Можливо, один-два є подібні. Тут ринг професійних розмірів, такий, як на змаганнях використовують. Все екіпірування, яке тут є, – мішки, мати – провідних фірм, і це насправді дуже важливо. Також до нас приходять тренуватися люди, які займаються іншими видами єдиноборств, – відповідає боксер.

– Наскільки я знаю, засновником вашого клубу є відомий у Луцьку лікар-хірург?

– Так, в кінці травня минулого року цей зал офіційно відкрив лікар-хірург  КП «ЛМКЛ» Олександр Христюк. Ми з хлопцями просто поневірялися по різних залах, і саме він запропонував відкрити спортивний центр. І таким чином ми отримали постійне місце роботи. Він людина, яка сприяла розвитку тайського боксу на Волині і продовжує це робити.

Тайський бокс для Сергія не просто робота, а покликання. О 7 ранку він уже на своєму робочому місці і залишає його не раніше від 21 години.

– Я заробляю на життя тим ділом, яке мені подобається. Якщо зараз мені запропонувати іншу, більш оплачувану роботу, я не впевнений, що погоджуся. Я ніколи не йду на роботу з поганим настроєм і без натхнення. Так, я втомлений, але це в кайф. Мої учні показують високі результати на змаганнях, а що може бути краще? Цього року я планував, аби вони виступили на чемпіонаті Кубка України, можливо, хтось би навіть і відібрався в збірну, бо є кілька дуже перспективних хлопців, але карантин поламав усі мої плани, – додає Сергій.

Однак, як наголошує Сергій Снитюк, абсолютно ніхто фінансово не підтримує тайського боксу, окрім меценатів. Якби не вони, про поїздки на змагання і здобутки можна було б лише мріяти. Одним із постійних і незмінних спонсорів є бізнесмен Роман Бондарук (на фото зліва), який, власне, і сам професійно займається тайським боксом.

– Романа Бондарука знаю близько 6 років, він прийшов до мене на тренування з вагою у 115 кілограмів.  І за 6 років він просто вражаюче спрогресував. Це людина, яка, маючи під 40 років, змогла на високому рівні виступити на змаганнях з боксу, тріатлону. Дивлячись на нього, у мене з’являється ще більший стимул вдосконалюватися і працювати над собою. Взагалі боксерський зал відрізняється від тренажерного тим, що в боксерському всі товаришують, спілкуються, усе один про одного знають. І всі у захваті від спортивних досягнень Романа. Більше того, він завжди фінансово підтримує спорт.

От їдемо ми на змагання і завжди не вистачає грошей, а потрібно заплатити за дорогу, за житло, внески і т. д. Роман сам підходить і дає кошти. Фактично, з його допомогою ми маємо змогу їздити на змагання. І його не потрібно просити, він сам знає, яка ситуація зі спортом на цей момент у нас в країні, і ділиться з нами своїми можливостями. Але він завоював симпатію навіть не цим, а тим рівнем, якого він досяг, – розповідає Сергій.

До слова, в цьому спортивному центрі тренуються поліцейські, ветерани АТО та їхні діти. Для ветеранів АТО та їхніх дітей заняття безкоштовні. Також молодий тренер наголошує, що серед своїх підопічних пропагує виключно здоровий спосіб життя і максимально жорстко їх контролює, аби вулиця не навчила їх у їхній перехідний вік – 15 – 16 років – вживати різний непотріб.

– Вони знають, що, якщо я дізнаюсь, їм буде непереливки, а вони дорожать місцем в залі і команді. Ось так ми виховуємо абсолютно здорове і сильне молоде покоління – гордість і майбутнє нашої держави! – завершує Сергій.

Ірина Бура

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: Волинь, луцьк, спорт, бокс, Інтерв'ю
В тему