До редакції звернувся наш читач із Ковельського р-ну Волині.
Він із дружиною мешкає в селі. Живуть на скромну пенсію, тримають корову, порося, обробляють город. Діти давно переїхали до міста і, за словами чоловіка, майже не цікавляться батьками, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Але до старечих болячок додався в подружжя ще один клопіт. Щодня їм телефонували незнайомці й вимагали повернути кредит, який узяв їхній син, прописаний у батьківській хаті. Після кожної такої розмови в дружини тиск під 200, вже мусили «швидку» викликати. Подружжя хвилюється, чи через синовий кредит вони не залишаться без хати, чи шукати їм гроші, щоб повернути борг, який ніколи не брали, і як захиститися від колекторів, через яких у хворої дружини може, що хоч′, статися.
Ситуація справді складна і, на жаль, не поодинока. Тож я зібрала для вас інформацію, яка допоможе розібратися в питанні боргів та їхніх погашень.
Якщо є прописка в домі
Насамперед варто знати головне: якщо повнолітній син або донька самостійно уклали кредитний договір, то саме вони, а не батьки, несуть відповідальність за його виконання. Реєстрація місця проживання разом із батьками не означає, що борги автоматично переходять на всю сім′ю. Обов′язок повернути кредит покладається на позичальника, який підписав договір із банком чи фінансовою установою.
Інша справа, якщо хтось із батьків добровільно став поручителем або співпозичальником. Бо тоді він бере на себе визначені договором зобов′язання, і кредитор має право вимагати виконання цих зобов′язань відповідно до умов договору та законодавства.
Якщо син або донька навчаються у виші на денній формі, не працюють і фактично живуть за кошти батьків, то закон справді покладає на батьків обов′язок утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними 23 років (за умови, що діти потребують матеріальної допомоги й батьки можуть її надавати). Однак цей обов′язок не означає, що батьки повинні сплачувати кредити, які повнолітня дитина-студент оформила самостійно. Якщо батьки не виступали поручителями чи співпозичальниками, відповідальність за повернення позики несе виключно дитина.
Усю хату не заберуть, але…
А от якщо син чи донька не просто зареєстровані в будинку, а є його співвласниками, то ситуація з неповерненим кредитом складніша. Бо та частка нерухомості, яка належить дитині, може стати об′єктом стягнення у виконавчому провадженні. Зауважте: не весь будинок, а лише частка, розмір якої визначить, за потреби, суд.
Наприклад: батькам належать дві третини будинку, а синові – одна третина, то саме ця одна третина може бути предметом стягнення за невиплачений кредит.
Водночас на практиці реалізація частки в житлі, особливо якщо в ньому проживають інші співвласники, – юридично непроста процедура. Перед зверненням стягнення виконавець спершу перевіряє, чи має боржник кошти, рахунки, інше майно, за рахунок якого можна погасити заборгованість. Лише якщо цього майна недостатньо, може порушуватися питання щодо стягнення частки нерухомості. А остаточне вирішення таких питань відбувається відповідно до вимог цивільного законодавства та законодавства про виконавче провадження.
Як захиститися від колекторів
Найчастіше колектори телефонують родичам боржника, щоб психологічно вплинути на нього. Коли йдеться про село, то й батькам не хочеться такої ганьби на всю округу. Але це зовсім не означає, що родичі зобов′язані платити чужий борг.
Якщо батьки не підписували кредитного договору, не були поручителями й не брали на себе ніяких письмових зобов′язань, вимагати від них сплати кредиту немає законних підстав.
До того ж робота колекторських компаній сьогодні чітко регулюється Законом України «Про споживче кредитування». Закон встановлює вимоги до їхньої етичної поведінки. Колектори не мають права погрожувати, принижувати людей, чинити психологічний тиск або вводити в оману. За порушення цих вимог Національний банк України може застосовувати до фінансових установ і колекторських компаній заходи впливу.
Якщо людина, якій телефонують, не є боржником і не брала на себе ніяких кредитних зобов′язань, вона має право прямо повідомити про це колекторам і вимагати від них припинити слати листи, повідомлення надсилати, діймати дзвінками. При цьому не панікувати і не погоджуватися одразу сплачувати чужий борг лише через телефонні вимоги.
Коли й після цього дзвінки тривають, варто записувати телефонні розмови, зберігати повідомлення, фіксувати номери телефонів і звернутися зі скаргою до кредитора або колекторської компанії. Немає реакції – подавайте звернення до Нацбанку України. А якщо вам ще й погрожують або вчиняють інші протиправні дії – звертайтеся у правоохоронні органи.
Бо в описаному нашим читачем випадку закон захищає від обов′язку відповідати за чужі борги, а колектори не мають права перетворювати життя батьків на щоденний психологічний тиск.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
