Свого часу міністерка охорони здоров’я Уляна Супрун назвала вегето-судинну дистонію «великим совєтським міфом» і сказала, що в міжнародній класифікації такої хвороби просто не існує.
Але звідки ж тоді в медичних картках людей узявся діагноз «ВСД» та які хвороби «ховаються» під симптомами вегето-судинної дистонії? Розібратися нам допоможе лікарка-невропатологиня МО ЛМТГ Ангеліна Чернявська. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Ангеліно Валентинівно, якщо такої хвороби, як вегето-судинна дистонія, справді не існує, то що являє собою цей діагноз?
– У Міжнародній класифікації хвороб такого діагнозу, як «ВСД», дійсно не існує. Бо насправді це є синдром. А термін «вегето-судинна дистонія» зазвичай використовують при наявності у пацієнта комплексу різних скарг та симптомів.
– За наявності яких симптомів лікарі ставлять діагноз «ВСД»?
– Найчастіше це стосується випадків, коли пацієнт відчуває підвищену тривогу та неспокій, відмічає безсоння, відчуття комка в горлі, тремор при стресі, страх смерті, скаржиться на постійне головокружіння та шум у голові, прискорене серцебиття, часте коливання тиску, оніміння усього тіла, болі по всьому тілу різної локалізації та подібні. При цьому всі обстеження не мають відхилення від норми.
– А які хвороби насправді можуть ховатися за переліченими симптомами?
– Під таким комплексом симптомів можуть маскуватися чимало діагнозів. У дуже багатьох випадках це можуть бути психіатричні розлади (наприклад, тривожно-депресивні синдроми, панічні атаки тощо). Напади відчуття підвищеного серцебиття здатні сигналізувати про наявність серцевих аритмій. Також під ВСД можуть ховатися такі захворювання, як мігрені з аурою чи без, дисфункція щитоподібної залози, цукровий діабет.
– Які причини порушення функцій вегетативної нервової системи – тобто тієї, яка впливає на роботу внутрішніх органів, м’язів, шкіри?
– Зазвичай це вплив негативних чинників навколишнього середовища та способу життя пацієнта. Серед тих, які особливо актуальні зараз, – затяжні стресові ситуації і тривала перевтома. Причинами вегето-судинної дистонії є також малорухомий спосіб життя, наявність шкідливих звичок, неправильне харчування, надмірне вживання кофеїну. А ще ознаки ВСД можуть бути наслідком гормональних порушень в організмі, травм головного мозку тощо.
– У чому найбільша небезпека ВСД та які органи й системи найбільше потерпають від цього синдрому?
– На мою думку, найбільша небезпека полягає у тому, що за банальним, здавалось би, діагнозом справді можуть приховуватися серйозні захворювання серцево-судинної системи, ендокринологічні порушення, різні неврологічні хвороби, які потребують специфічного лікування та дообстеження. Бо коли відразу встановити діагноз ВСД, не провівши пацієнту глибших обстежень, є високі ризики пропустити безліч патологій, які власне й могли спровокувати ті чи інші симптоми у пацієнта. І найчастіше це стосується патологій серцево-судинної та нервової систем.
– За вашими спостереженнями як практикуючого лікаря, хто в зоні найбільшого ризику (вік, стать, професія)?
– Переважно жінки в дорослому віці. Особливо схильні до вегето-судинної дистонії чуйні та вразливі люди, які звикли глибоко співпереживати іншим, брати все «близько до серця», тривало проживати стресові ситуації. Якщо орієнтуватися на професійну зайнятість, то в зоні ризику опиняються ті фахівці, в яких робота пов?язана із взаємодією з іншими людьми та які перебувають у частих стресових ситуаціях (до прикладу, лікарі, вчителі, вихователі, працівники екстрених служб та, звичайно, військовослужбовці).
– Чи передається генетично схильність до ВСД?
– На жаль, але так. Спадкова схильність до цього діагнозу таки простежується. Тому людям, чиї родичі вже мають ознаки вегето-судинної дистонії, треба бути більш уважними до свого здоров’я і при перших проявах синдрому звертатися до сімейного лікаря.
– А з якого віку ці перші прояви з’являються і на коли припадає пік діагностування в людей вегето-судинної дистонії?
– Немає чітких вікових або часових проміжків, коли у хворих починають проявлятися всі описані вище скарги. Тут усе індивідуально. Інколи подібні скарги можуть турбувати людину вже навіть у дитячому віці. Проте це, як я вже казала, цілий симптомокомплекс, який дає про себе знати внаслідок тривалого впливу різних чинників (до прикладу – стресів упродовж декількох місяців чи інколи й років).
– Наскільки складно та чи довго лікувати ВСД?
– Звичайно, складно. Тому що цей діагноз лікар може поставити, лише ретельно перевіривши роботу нервової, серцево-судинної чи інших систем організму, вислухавши скарги пацієнта. Якщо ніяких патологій не виявлено, тоді лише спеціаліст може підібрати лікувальні заходи.
– Які саме засоби й методи для цього використовуються?
– Лише медикаментозне лікування осіб із вегетативною дисфункцією здебільшого малоефективне. Тому до комплексу лікування можуть входити психологічна робота з пацієнтом, зміна способу життя та харчування, обов’язково – уникнення стресових факторів (якщо такі наявні). Інколи лікар може, при потребі, призначити також заспокійливі препарати й антидепресанти.
– Чи можливо повністю позбутися вегето-судинної дистонії?
– На мою думку, якщо пацієнт буде дотримуватися всіх рекомендацій лікаря, зокрема – і щодо зміни способу життя та контролю свого психоемоційного стану, то і стан хворого значно поліпшиться. А якщо у житті хворого наявна тривала стресова ситуація, то у такому випадку потрібно обов’язково звернутися за допомогою до психотерапевта.
– Що саме у способі життя треба змінювати пацієнту з ВСД?
– Насамперед – створити комфортні умови для себе. Обмежити емоційне перенавантаження. Важливо подбати про правильне та збалансоване харчування: їсти більше овочів, фруктів, нежирне м’ясо, по можливості – виключити з раціону свинину, смажене, копчене, солене і гостре. Також слід менше споживати кофеїнових напоїв, повністю відмовитися від шкідливих звичок. Помірні фізичні навантаження обов’язково повинні бути присутніми в житті, можна займатися гімнастикою, спортивною ходьбою або велопрогулянками.
– А чи реально, навіть маючи спадкову схильність, унеможливити появу вегето-судинної дистонії?
– Гарантувати на сто відсотків, що ВСД не з’явиться, жоден лікар не візьметься. Але звести до мінімуму ризик появи вегето-судинної дистонії, звичайно ж, можна. І для профілактики вегето-судинної дистонії будуть стандартні рекомендації: уникнення тривалих стресових ситуацій; своєчасний відпочинок та повноцінний сон; відмова від алкоголю та тютюнопаління; здорове харчування; регулярні, але помірні (!) фізичні навантаження (наприклад ранкова зарядка). Суттєво покращують самопочуття масажі, плавання, дихальні вправи, йога. А ще наші люди повинні взяти собі за правило щороку проходити медичний огляд.
– Дякую за поради.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
