На жаль, але такий закон природи: кожен народжений колись помре.
І коли це стається з людиною, обов’язок рідних – похоронити її не лише за всіма традиціями, а й відповідно до закону. Як це зробити – у нашому матеріалі, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Мають бути два свідоцтва про смерть: медичне і гербове
Якщо людина померла вдома, то насамперед треба офіційно зафіксувати обставини її смерті. Для цього слід викликати лікарів (удень можна зателефонувати сімейному, в якого був на обліку померлий, у позаробочий час – викликати бригаду «швидкої» за номером 103). За наявності історії хвороби небіжчика показати її медпрацівникам.
Коли вони випишуть довідку як констатацію факту смерті (у двох примірниках із зазначенням дати й часу смерті), слід викликати поліцію за номером 102. Правоохоронці повинні переконатися, що людина померла природною смертю. Тому тіло небіжчика і предмети довкола нього не можна рухати.
Після цього слід отримати медичне свідоцтво про смерть. Для того йдуть у поліклініку, взявши із собою амбулаторну картку померлого, історію хвороби, його паспорт і паспорт того, хто звертається за довідкою.
Якщо у поліцейських виникне підозра щодо насильницької смерті, вони відправлять тіло на розтин. Тільки після цього в морзі видадуть лікарське свідоцтво про смерть родича.
Якщо людина померла в лікарні, тіло покійного поміщають у лікарняний морг. Послуги моргу платні, ціна за добу залежить від міста та лікарні.
У морзі лікар-патологоанатом може зробити розтин тіла, щоб визначити причини смерті. Після цього вам дають довідку, в якій вказують причину смерті та лікарське свідоцтво про смерть.
Ці документи необхідно буде потім пред’явити похоронному бюро. Але всі документи, пов’язані зі смертю родича, тримайте при собі, нікому не давайте оригінал.
Наступний етап – оформлення у РАЦСі свідоцтва про смерть. Тобто у вас на руках урешті повинні бути медичне свідоцтво про смерть (видає лікар або працівники моргу) і гербове свідоцтво про смерть (видає РАЦС за наявності медичного свідоцтва про смерть, письмової заяви, а також двох паспортів – померлого і родича-заявника, після чого паспорт померлого вилучається; тож якщо у вас немає фотографії небіжчика для майбутнього пам’ятника, не забудьте завчасно перезнімкувати фото з паспорта).
Що передбачає ритуал поховання
Оскільки ритуальні агентства зазвичай співпрацюють із поліцією, лікарями та «швидкою», то не дивуйтеся, що після смерті родича вам можуть відразу зателефонувати і запропонувати допомогу в похованні. Але не спішіть погоджуватися. Запитайте про ціну, перелік послуг, за які доведеться заплатити. Бо коли людина у стані потрясіння через смерть родича, вона на все погоджується, а цим можуть скористатися недобросовісні ритуальники.
Відтак, якщо близька ваша людина тривалий час хворіє, то ще до моменту її смерті поцікавтеся переліком усього необхідного та його вартістю. Бо для похорону знадобляться не лише хрест, труна, квіти, авто, а й чимало іншого ритуального приладдя: обручка, гребінець, носова хустинка, рушничок на хрест, серветка під хліб тощо.
Крім того, треба вибрати місце під могилу, замовити копачів, оплатити ці послуги. Якщо померлий був набожним, йому потрібен буде натільний хрестик. Відспівувати має священник, бажано – з тієї церкви, чиїм парафіянином був небіжчик. Хтось для відспівування запрошує священника додому, хтось – везе померлого до церкви. Відтак про панахиду також треба подбати.
Щодо поминального обіду, то зараз у багатьох регіонах уже відмовляються від застілля. Обмежуються тим, що всім, присутнім на похоронах, роздають солодощі як символ солодкого потойбічного життя, яке зичать покійному.
Де отримати допомогу на поховання
Звісно, що після похорону родичам важко повертатися до звичного життя. Але потрібно буде оформити допомогу на поховання.
Отримати повну компенсацію від держави за організацію похорону, а також за встановлення пам’ятника на могилі можна, якщо померлий мав особливі заслуги перед батьківщиною, був учасником бойових дій або мав інвалідність унаслідок війни. В інших випадках передбачена фінансова допомога, отримати яку можна протягом семи робочих днів із моменту письмового звернення за нею. Подати заяву можна протягом шести місяців після смерті родича.
Допомогу на поховання офіційно працевлаштованих осіб надають за місцем їх роботи. Якщо людина померла внаслідок нещасного випадку на виробництві, допомогу платить Фонд соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Сім’я померлого, який був на обліку в центрі зайнятості як безробітний, отримує допомогу, розмір якої визначає Державний центр зайнятості.
Допомогу на поховання пенсіонера надають в органах ПФУ за місцем проживання померлого. Її розмір – двомісячна пенсія. Для цього необхідно надати Пенсійному фонду заяву, паспорт заявника і його ідентифікаційний код; витяг із Державного реєстру про смерть; документ, що підтверджує здійснення поховання. Якщо померлий пенсіонер був військовослужбовцем, родичам надається допомога у розмірі тримісячної пенсії, при цьому сума не може бути меншою за мінімальну зарплату.
Якщо померлий не досягнув пенсійного віку, ніде офіційно не працював, не навчався, не мав статусу «безробітний» у Центрі зайнятості, допомогу на його поховання можуть виплатити – за наявності коштів (!) – місцеві органи влади за останнім місцем проживання померлого.
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
