До нашої редакції надходять листи від людей поважного віку, з інвалідністю – тобто тих, які потребують сторонньої допомоги. Також у час війни щодня стають сиротами діти, чиї батьки гинуть або втрачають можливість доглядати за дитиною.
Відтак читачі запитують, за яких умов можна отримати опікуна або стати ним і куди звертатися для оформлення документів. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Піклування й опікунство: в чому різниця
Як зазначають юристи, оформлення опікунства – процес доволі складний. У кожному конкретному випадку людині краще звернутися до фахівця, який знає всі нюанси цього процесу. А ми подамо загальну інформацію.
І насамперед зазначимо: не всі люди, які потребують сторонньої допомоги, мають право на опікуна. За українським законодавством, опіку можна встановити лише над дітьми віком до 14 років, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та над особами, які офіційно визнані недієздатними.
В інших випадках може йтися про піклування (його ще називають патронажем). Він включає постійний догляд за людиною, дієздатність якої обмежена: діти до 18 років із інвалідністю, дорослі з І групою інвалідності віком 80+, особи з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, які, за висновком лікарської комісії медичного закладу, потребують постійного стороннього догляду; інші громадяни похилого віку, з інвалідністю та хворі, які, за висновком лікарсько-консультаційної комісії, потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.
Якщо дитина осиротіла
Коли призначають опікуна сироті або дитині, позбавленій батьківського піклування, то перевагу надають родичам. Навіть якщо це не офіційний, а біологічний батько. В такому випадку він повинен звернутися до органів опіки за місцем перебування з відповідною заявою та пакетом документів, де мають бути копії паспорта, документ, що підтверджує родинний зв’язок, довідка про несудимість.
Органи опіки можуть додатково вимагати в батька довідки від психіатра і нарколога.
Якщо в час війни дитина втратила маму й тата, а їхню загибель підтвердити чи перевірити неможливо, необхідно звертатися в поліцію, аби батьків визнали зниклими безвісти за особливих обставин. Після отримання в поліції такої довідки можна проходити наступні етапи опікунства.
Взяти під опіку дитину має право лише доросла дієздатна людина з хорошим здоров’ям. Відтак не можуть бути опікунами особи з інфекційними захворюваннями, злоякісними новоутвореннями 3 – 4 стадії, туберкульозом 1 – 2 стадії, травмами, які призвели до отримання інвалідності І групи. Не довірять дитину людям із алкогольною чи наркотичною залежністю, із судимістю, а також тим, хто добровільно погодився на позбавлення батьківських прав або колись не належно виконував опіку чи піклування.
Недієздатність мають визнати офіційно
Те, що малолітні діти самі собі не можуть дати раду й потребують опікуна, – очевидно. А от коли йдеться про людей літнього віку чи осіб із інвалідністю, то їхню недієздатність має визнати судова експертиза після звернення до суду з відповідною заявою. Як правило, опікуном призначають родича, який повинен забезпечити належний догляд і гідні умови життя такій людині.
В період воєнного стану опіка над особою з інвалідністю І і ІІ групи дає право військовозобов’язаному громадянину України отримати відстрочку від призову.
Щоб оформити опікунство над людиною з інвалідністю у воєнний час, необхідно зібрати пакет документів, де головним буде висновок МСЕК із зазначеною групою інвалідності. Крім того, знадобляться документи, які підтвердять спорідненість опікуна та особи, над якою той здійснює опіку.
Заяву про опікунство подають до органу опіки, або поштою, або особисто, або в електронному вигляді через портал державних послуг.
Майбутній опікун має пройти медичну комісію, яка підтвердить, що його фізичне та психічне здоров’я достатньо хороші, щоб забезпечити належний догляд.
Органи опіки після всіх процедурних моментів і перевірок винесуть своє рішення. У воєнний час провести перевірки на місцях значно складніше, тому процес може затягнутися.
До речі, українське законодавство допускає опікунство над людьми і з інвалідністю третьої групи. Але під час подання заяви до відповідних органів доведеться обґрунтувати, чому опікунство необхідне. Можливі також додаткові перевірки: чи справді особа з «найлегшою» – ІІІ групою інвалідності – потребує опікуна і чи справді найкращий догляд надасть саме військовозобов’язаний син, а не, приміром, дочка.
Ці документи треба зібрати
Якщо суд визнав особу недієздатною, її майбутній опікун має принести працівникам органів опіки документи, серед яких заява, копія та оригінал паспорта, медична довідка, автобіографія, свідоцтво про шлюб (за наявності), довідки про доходи, відсутність судимості, наявність житлової площі, згода сім’ї на спільне проживання.
Органи опіки перевіряють житлові умови і визначають, чи немає перешкод для призначення заявника опікуном. Адже опікун зобов’язаний забезпечити недієздатну особу ліками, продуктами, іншими необхідними для життя речами. І все це він робитиме безкоштовно.
Натомість опікун розпоряджається коштами недієздатної людини та має право на ряд пільг. Щоб їх оформити, необхідно подати заяву у ЦНАП, а також паспорт або інший документ, що посвідчує особу, яка потребує надання соціальних послуг; копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб; довідку до акта огляду МСЕК (за наявності інвалідності); копію рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, яка потребує надання соціальних послуг (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена); копію рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності опікуна або піклувальника); документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування; копію паспорта опікуна або піклувальника особи.
Як стати піклувальником
Якщо особа похилого віку дієздатна, може себе забезпечити і не страждає психічними розладами, то вона в праві попросити, аби над нею встановили постійний догляд, тобто патронаж. Це робиться в тих випадках, коли людина не в силі самостійно захищати свої права і виконувати свої обов’язки.
Процедура встановлення постійного догляду оформляється простіше, ніж опікунство. Адже в цьому випадку не потрібно в судовому порядку визнавати людину недієздатною.
Для оформлення піклування (патронажу) знадобляться заява від пенсіонера з проханням про призначення йому піклувальника; копії паспортів; довідки про реєстрацію місця проживання; документи, що підтверджують право власності на майно або право користування майном; довідка лікарської комісії, яка підтверджує необхідність догляду за літньою людиною; довідка про стан здоров’я особи, яка бажає здійснювати догляд.
Співробітники органів соцзахисту перевірять достовірність документів і можуть виїжджати за місцем проживання для огляду житлових умов. Після ухвалення рішення про піклування вони також мають право скласти опис майна, яке належить особі похилого віку.
До слова, піклувальника теж не можуть забрати до війська. Адже в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком МСЕК чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (зверніть увагу на останні слова – «у разі відсутності інших осіб»).
Таким чином зазначені опікуни та піклувальники не підлягають мобілізації. Вони мають право виїжджати за кордон, якщо при цьому будуть супроводжувати осіб із інвалідністю чи осіб, які потребують постійного догляду.
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
