Поради

Чому захитує в дорозі і чи можна від цього вилікуватися

Чому захитує в дорозі і чи можна від цього вилікуватися

Від чого виникає захитування? Чи піддається воно лікуванню? І як йому запобігти? Про все розпитаємо в лікарки-невропатологині медичного об’єднання ЛМТГ Наталії Танської.

Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Наталіє Ярославівно, чи встановили науковці, що відбувається з нашим організмом такого, що він починає так реагувати на рух чи то в транспорті, чи, наприклад, на гойдалці?

– Захитування (кінетоз), або морська хвороба, – це дисбаланс між тим, що ви бачите, і тим, що відчуваєте. Наприклад, машина рухається вперед, проте ваше тіло стоїть на місці. Цей дисбаланс і викликає погане самопочуття. З одного боку, рецептори внутрішнього вуха оцінюють обстановку в рухомому транспорті як статичну, адже тіло під час поїздки не рухається, а очі натомість фіксують переміщення в просторі. Як результат такої диспропорції в інформації, яку сприймає мозок, виникають запаморочення та нудота.

Вестибулярний апарат розташований у внутрішньому вусі та реагує на положення й рухи голови. Інформацію про положення тіла в просторі передають також пропріоцептори, розташовані в м’язах, сухожиллях і суглобах. Спільно з візуальними рецепторами вестибулярний апарат і пропріорецептори запам’ятовують зміни положення тіла і передають інформацію в мозок. 

Хто найчастіше потерпає від цієї проблеми й чому?

– Від захитування впродовж усього життя страждають 5 – 10 відсотків населення. Найбільше схильні діти від 2 до 12 років, бо їхній вестибулярний апарат іще не повністю розвинутий і сформований. Жінки страждають від кінетозу частіше, ніж чоловіки. В людей похилого віку кінетоз може проявлятися внаслідок супутніх захворювань судин, головного мозку, органів травлення і безпосередньо – вестибулярного апарату. А в особливо несприятливих умовах, наприклад, під час сильної хитавиці, будь-хто може почуватися зле.

Десь читала, нібито швидку зміну картинок за вікном головний мозок сприймає за галюцинації, вирішує, що то наслідок отруєння, і тому посилає шлунку сигнал звільнятися від небезпечної їжі. Наскільки ця теорія відповідає дійсності?

– На думку вчених, одна з основних причин кінетозу – нестикування інформації в нашому мозку під час поїздки. Очі посилають сигнал про рух, м’язи посилають сигнал про свою бездіяльність, а мозок не може зрозуміти, що відбувається, і справді думає, нібито виникло отруєння, яке спровокувало такі ось галюцинації.

Чи можемо ми силою думки переконати мозок не посилати сигнали шлунку і не вдаватися до непотрібного рятунку?

– Насправді ні. Бо запускаються фізіологічні механізми, а не психологічні. Тому краще застосовувати методи відволікання від цього процесу.

Тобто, щоб мозок не був шокований під час поїздки, ми й сідаємо спереду біля водія і транслюємо картину звичного руху вперед?

– Саме так. Рекомендується дивитися вперед, фіксуючи погляд на горизонті. І краще для переїзду обирати звичайне авто чи мікроавтобус, бо вони їдуть «рівніше».

Чому під час захитування можуть виникати запаморочення, посилене серцебиття, відчуття стискання в скронях?

– Тому що людський організм сприймає цей процес як стрес і вмикає захисні механізми нервової та серцево-судинної систем. Це звичайна реакція судин на гормони стресу. Погіршувати самопочуття можуть захворювання шлунково-кишкового тракту: гастрит, виразка шлунка, панкреатит, холецистит, коліт, синдром подразненого кишечнику. Скажімо, за наявності проблеми із травленням у людини під час їзди можуть з’явитися тяжкість у шлунку, печія, а не лише нудота чи блювання. В таких випадках перед поїздкою краще проконсультуватися з лікарем і вжити заходів, щоб полегшити свій стан під час руху транспорту.

А передається генетично схильність до захитування?

– Так, спадковість – одна з причин виникнення цього процесу.

Чи впливають на подальшу схильність до кінетозу  колихання немовлят, катання на гойдалці вестибулярний апарат тренується чи, навпаки, надмірно активується?

– Вестибулярний апарат справді можна натренувати. І починати цей процес потрібно із самого народження. Адже колись у кожній хаті до стелі прив’язували колиску, і в дітей не було кінетозу. Катання на каруселях теж сприяє розвитку стійкості і зменшує реакцію на різку зміну положення тіла у просторі. В дорослому віці можна щоденно займатися гімнастикою, що включає комплекс вправ для покращення функцій вестибулярного апарату.

Із дитинства пам’ятаю, як людям, яких захитує, давали жувати сірник чи смоктати м’ятні льодяники. Це справді дієвий спосіб чи скоріше принцип плацебо?

– Так, це дієвий спосіб, він допомагає відволіктися від їзди завдяки подразненню смакових рецепторів.

Серед народних методів проти захитування поїсти перед дорогою. Це допомагає?

– Справді не варто вирушати в дорогу на голодний шлунок. Адже голод не сприяє хорошому самопочуттю в поїздці. Однак перед дорогою рекомендується з’їсти що-небудь легке і несолодке.

Тоді зустрічне запитання: чи допомагає кисла їжа, як-от лимон, або імбир?

– Допомагає. Ідеальний варіант – лимони, зелені яблука, корінь імбиру (якщо немає протипоказання, можна розвести у воді чайну ложку порошкоподібного кореня імбиру за годину до поїздки). Ефективними будуть не лише м’ятні льодяники, а й жувальна гумка з ментолом, чай із м’ятою та лимоном.

Якщо жоден з цих методів не помагає, що робити?

– Вживати спеціальні медичні засоби – пігулки, пластирі або браслети. Більшість із них продаються в аптеках, проте варто спершу проконсультуватися з лікарем, особливо якщо захитує дитину. Для різних вікових груп використовуються різні препарати й дозування. Зазвичай такі ліки приймають за одну-дві години до виїзду, а також у разі екстреної допомоги: коли стало погано в самому транспорті. Такі препарати можуть викликати побічні ефекти, тому їх не слід приймати регулярно.

Ці ліки позбавляють першопричини захитування чи лише на короткий час усувають симптоми нудоту/блювання?

– Звичайно, вони лише запобігають наслідкам і не можуть усунути проблеми з вестибулярним апаратом чи позбавити інших проблем організму.

Чи може захитування бути симптомом серйозних хвороб і в яких випадках слід обов’язково проконсультуватися з лікарем?

– Звернутися до лікаря з проблемою кінетозу варто було б у тих випадках, коли в дитинстві захитування не турбувало, а з віком проявилося. Тому краще все-таки піти до сімейного лікаря, а він може дати скерування на консультацію до невропатолога чи отоларинголога.

Спілкувалася Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Поради, Лікарі
В тему