Луцький Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці ще тільки народжується в одному із дворів «спального» мікрорайону, поблизу школигімназії №21. Зараз поряд із його будівництвом функціонує капличка. Та її знають уже далеко за межами Луцька та Волині, і недарма: тут стаються події, які сміливо можна назвати чудесами від Бога. Все почалося із того, що ікона святителя Луки (ВойноЯсенецького), яка знаходилася у капличці, замироточила. Подія сколихнула громаду віруючих, до ікони зразу почали з’їжджатися віряни, важкохворі, охочі позбутися життєвих негараздів. Помолившись біля ікони, помазавшись миром, багато хто отримував зцілення від хвороб, навіть таких, які вважалися невиліковними.
На місці майбутнього Храму
у 18 столітті була капличка
Свято Благовіщення здавна шановане у Православному світі. Цього дня відзначають подію, коли Архангел Гавриїл явився до Богородиці і сповістив про те, що вона народить Спасителя світу. Тому цей день і називається Благовіщення, Блага вість. Майбутня церква, а нині каплиця, заснована поблизу школи-гімназії №21 у Луцьку, присвячена саме цій події.
Дивовижні події виникли, коли цю капличку тільки почали будувати. Настоятель храму отець Миколай (Савчук) розповів, що на її місці зведення і трохи далі викопали колишні цеглини, попіл. А згодом виявилося, що в 1825 році тут існувала капличка Пресвятої Богородиці. Ось так, навіть не відаючи про це, майбутній храм буде зведено там, де колись уже стояла православна святиня.
Початок будівництва храму, на жаль, не в усіх викликав підтримку, були і противники. Але зараз усе більше людей усвідомлюють, наскільки знаковим є вибір місця будівництва. Раніше на цій території навіть планували зробити розважальний заклад. Але громада небайдужих висловилася на підтримку церкви, розуміючи потребу і необхідність саме у духовному розвитку.
Не тільки церква,
а храм-музей
У капличці під час служби Божої, що проводиться у вихідні та святкові дні, людно, проте її невеликі розміри не можуть вмістити всіх охочих. На одній зі стін прикріплений макет майбутнього храму, який буде особливою спорудою.
— За проект ми взяли храм 16 століття Волинської архітектурної школи, — розповідає отець Миколай. — Церква буде нести не тільки духовну місію, а й історичне значення та цінність. Вона матиме квадратну форму, висота хреста сягатиме трохи вище 9 поверху. У минулі часи така церква відігравала ще й роль фортеці, у ній люди ховалися від спустошливих набігів татар. Тут спорудять нижній і верхній храми, відтворяться елементи стародавньої архітектури. Проект зроблений ідентично до стародавньої церкви, стіни будуть такими ж міцними і схожими на кріплення у фортеці.
Миро від ікони зцілює
Ікону святителя Луки (Войно-Ясенецького) до луцької каплички привезли із кримського храму.
Восени 2011 року сталося диво: ікона замироточила. Чудо виявив отець Миколай, помітивши спочатку, як часточка від гробу святителя набухла, а потім із неї почали виділятися краплини рідини. Згодом вони з’явилися по всій поверхні ікони. Отець Миколай зібрав миро, почав роздавати його людям.
Віряни помазувалися миром, навіть вживали його, а згодом почали розповідати про неймовірні історії зцілень від важких недугів. Траплялися випадки зцілення навіть від онкохвороб. Одне із перших чудес — зникнення пухлини мозку у прочанина, який прийняв миро з ікони. Був випадок, коли ввечері до храму привезли важкохвору новонароджену дитину, життя якої було під загрозою, щоби терміново похрестити, але після хрещення та миропомазання дитина вижила. Схожих випадків сталося вже багато, про це свідчать записи вдячних людей у спеціально заведеній книзі зцілень.
Миро з ікони святителя Луки відправляли на експертизу, було встановлено, що речовина має білкову структуру, проте її походження наука встановити не може.
Сьогодні до каплички, де міститься ікона, приїжджають паломники з різних куточків України, навіть із Криму, де знаходяться мощі святого, проте дивовижним є той факт, що замироточила його ікона саме у Луцьку. Можливо, це пов’язано з тим, що, за припущенням отця Миколая, родина Луки Войно-Ясенецького має волинське коріння.
Святитель Лука —
диво-хірург,
відданий вірі
Архієпископ Лука Войно-Ясенецький (9 травня 1871, Керч — 11 липня 1961, Сімферополь) — православний святий, вчений хірург, доктор медицини, святитель і сповідник 20-го століття, архієпископ Сімферопольський і Кримський. Автор 55-ти наукових праць із хірургії, фізіології й анатомії, 12-ти томів проповідей.
Стати священиком у 1921 році означало кинути виклик тому загальному страху, в якому заховалася тоді інтелігенція. Войно-Ясенецький прийняв чернечий постриг і був рукопокладений у єпископи в 1923 році, у складний для Православної Церкви час. Тоді єпископство призводило до арешту та висилки.
Із цього моменту починається хресний шлях владики, шлях подвигу та страждань, після чого він усе ж таки скаже: «Я полюбив страждання, що так дивовижно очищує душу»… 12 років він провів у засланнях і таборах. Його молитви, зустрічі з віруючими викликають роздратування в урядовців, та обійтися без нього як без лікаря вони не можуть: і начальство хворіє. Хірурга під конвоєм повертають до Туруханська: тут він виконує блискучі операції, серед них — і з приводу природженої сліпоти. У ці ж місяці, можливо, вперше у світі, Войно-Ясенецький трансплантує гетеротопічну нирку хворому на уремію. Розповідають, що поміж засланнями професор жив у прохідній кімнатці, оперував надзвичайно багато. Молитися ходив на узлісся, бо церкви було зруйновано… В 1946 році за праці «Нариси гнійної хірургії» та «Пізні операції при інфікованих ранах великих суглобів» професорові присуджують Сталінську премію І ступеня.
Блискучий хірург завжди поєднував церковне служіння з хірургічною роботою. Іноді перед небезпечною операцією проводив коротку службу в операційній. Він не відмовляв у допомозі вбогим і знедоленим, не брав нічого за лікування, міг цілий день провести з хворими та брудними дітьми. Цілитель за своєю натурою, єпископ Лука сприймав моральний гній навколишнього світу так, як у своєму лікарняному кабінеті розглядав гній і бруд фізичний. Вони не викликали в нього огиди, а спонукали до дій, змушували шукати ліки та лікарські методи, аби оздоровити, врятувати тканину, що збереглася.
Нині справу святителя Луки продовжує його ікона — дарує людям зцілення від хвороб. І що найдивовижніше — не у стародавніх намолених і популярних релігійних місцях, а в маленькій капличці Храму пресвятої Богородиці в Луцьку.
Підготувала Ольга Бойчук
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
