У 64 роки Світлана Сарасваті пройшла ВЛК і хоче підписати контракт із ЗСУ.
– Я хочу бути там, де зараз вирішується доля країни, – каже вона. – Вже маю запрошення з військової частини. Чекаю рішення командира, - йдеться у газеті «Твій вибір».
А для себе Світлана його вже ухвалила – долучитися до лав Збройних сил. Хоча навіть на ВЛК жінці казали: «Бабцю, йди додому, йди до внуків, що ти тут робиш?»
– Але я спокійно відповіла, що це мій вибір. І дозволу просити в них не буду, – згадує жінка.
Серйозно замислюватися про службу пані Світлана почала восени 2025-го, коли через травму ноги опинилася прикутою до ліжка:
– Я лежала, думала про своє життя – і зрозуміла: воно якесь наче замале. Прийшло усвідомлення, що повз мене проходить війна і що я хочу бути корисною саме там, де болить найбільше.
Остаточне рішення жінка ухвалила після знайомства з військовослужбовцем, який повернувся з російського полону. Йому було лише 24 роки.
– Цей хлопець приходив до мене на психологічні сеанси. Я плакала щоразу після наших зустрічей. Бо за три роки полону його били щодня. Але він був щасливий, що вижив і тепер удома, – згадує вона. – Я дивилася на нього – і думала: як ми можемо тут жалітися, бути сумними? І зрозуміла: я хочу бути поруч із такими людьми. Просто бути. Підтримувати. Я не боюся ні ракет, ні дронів. Я це все прожила з 2022 року і як людина, і як фахівець. Я працювала з людьми з панічними атаками, депресіями, травмами. І сама з цим навчилася жити.
Коли про своє рішення служити Світлана написала у Facebook, отримала багато підтримки.
– Люди надсилають благословення, слова вдячності. Це дуже підтримує, – розповідає пані Світлана. – До речі, Сарасваті – це богиня знань, мистецтва, музики. Цей псевдонім я взяла собі понад 20 років тому. І нині багато хто думає, що це моє справжнє прізвище. Я очолюю жіночий клуб, беру участь у художніх виставках, продаю картини з аукціонів і передаю кошти на потреби військових. Веду заняття з йоги, займаюся мануальною терапією, подорожую Україною. Я граю на барабані, ходжу в ліс, розпалюю багаття з друзями, співаю. Влітку їжджу містами, буваю в монастирях. У мене четверо внучок, я їм допомагаю. Моя онука зі своїм чоловіком на війні, і я хочу долучитися до ЗСУ.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
