Мабуть, багатьом, хто вже на пенсії, знайоме це відчуття: діти чи внуки подарували вам новий смартфон, а ви боїтеся натиснути щось не те і не хочете взагалі в тому розбиратися.
Так само почувалася і Галина Плотницька з Івано-Франківська, коли отримала свій перший ґаджет, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Та нині, у 66 років, жінка веде особистий блог у соцмережах, знімає відео в TikTok і вчить сотні інших пенсіонерів не просто «дзвонити дітям», а бути з технікою на «ти». Бо, як переконалася пані Галина, на пенсії життя не закінчується. Навпаки – стає ще цікавішим!
Це зараз пані Галина – впевнена «цифрова бабуся», яка знає, що таке штучний інтелект. А свій шлях жінка починала з повного нерозуміння. Ба більше – навіть паніки!
«Дай, бо в тебе руки криві!»
У 59 років вона отримала у «спадок» від доньки свій перший смартфон Sony. Радість? Ні, це був жах.
– Дочка мені терпляче пояснювала: «Мамо, там є зелена трубочка, горни її пальцем», – згадує пані Галина. – А коли справа доходила до фотографій, діти часто не витримували, забирали в мене телефон зі словами: «Дай, я сама! Бо в тебе руки якісь криві!»
В когось би такі слова викликали образу, а самооцінку звели до нуля. Але тільки не в пані Галини! Колишня вчителька математики та заступниця директора школи – вона не з тих, хто злякається труднощів. Окрім того, жінка зрозуміла: діти вічно зайняті, в них немає часу пояснювати по десять разів одне й те саме. Тому треба й самій опановувати сучасні прилади.
– Я зрозуміла, що в телефоні є пошукова система «Google»: напишеш їй своє запитання – вона знайде тобі потрібну інформацію. Так і робила: почала дивитися відео, записувати в зошит покрокові інструкції. Дякувати Богу і мамі, що трохи розуму дали, – жартує жінка.
Сучасний телефон – це й можливість оформити виплату
Справжній перелом стався під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Зять пані Галини пішов на війну. Сама пенсіонерка допомагала доньці з чотирма внуками. А ще – відчувала потребу бути корисною людям, які опинилися в біді.
У Центрі підтримки переселенців «Я Маріуполь» Галина Плотницька побачила розгублених літніх людей. Їм треба було оформити виплати в «Дії», знайти інформацію в Telegram-каналах, поповнити банківську картку, а вони безпорадно дивилися на екрани.
Тоді колишня вчителька й вирішила навчати своїх неюних учнів: пояснювати складне доступними словами.
– Для нас, людей старшого віку, головне – стабільність. Ми любимо кнопки: натиснув – і дзвонить. А тут треба пальчиком «свайпати» (водити по екрану). Це викликає стрес, – пояснює психологію свого покоління пані Галина. – Ми боїмося щось зламати. Боїмося, що натиснемо ненароком, – і з нас зніме гроші. А просити дітей, аби навчили, – не хочемо: щоб не обтяжувати молодь нашими клопотами.
Проте підхід колишньої вчительки до своїх поважних учнів спрацював. Особливо пані Галині запам’яталася Людмила Миколаївна з Маріуполя – музикантка, якій уже за 70-т. Після курсу вона сказала фразу: «Нарешті я все зрозуміла!»
– Такий результат ми отримали не тому, що я така розумна, – скромно каже пані Галина. – Просто я така сама, як вони: я розумію їхню мову, їхні питання – це мої питання, тож нам легко пояснити все одне одному.
Пояснювати складне треба по-простому
Перевіривши дієвість своєї методики викладання, Галина Плотницька вирішила помагати ще більшій кількості людей. І не лише наживо, а й через інтернет. Так з?явилася ідея вести власний блог.
– Я все не знала, як свій блог назвати. Запитала у штучного інтелекту – ChatGPT (це такий розумний співрозмовник у комп’ютері). І він підписав: «Галина Плотницька – цифрова бабуся, наставниця». Я прочитала: «О, мені подобається!» – сміється, згадуючи, оповідачка. Тепер у блогерки-пенсіонерки близько 60 відео. В них вона розповідає про складне так, як хотіла б, аби пояснювали їй.
– Щоб навчити старших людей користуватися мобілкою, не кажіть їм «іконка» (бо для них іконка – невеликий образок), а кажіть «ось цей значок», – пояснює пані Галина. – Де на значку українська і латинська літери – тут можна зробити переклад з одної мови на іншу. Треба вам щось знайти – шукайте на екрані значок лУпи, аби краще бачити потрібне. І ось так, як малим дітям, треба пенсіонерам пояснювати, як користуватися ґаджетами.
Онуки пишаються такою бабусею
Звичайно, на словах воно просто. А як прийдеться до діла – все забув. Та це нормально, каже пані Галина. З віком уже голова гірше працює, пам?ять підводить. «Треба все повторити тричі. Лише тоді мозок скаже: «О, тепер я це знаю!» – усміхається жінка.
А ще вона радить не зважати на критиканів. Бо навіть їй, такій молодчині, в коментарях під відео пишуть: «Нащо бабі смартфон? Заберіть і не давайте в руки». Але жінка не зважає на такі слова: хоче хтось посваритися – хай собі! Зате скільки старших людей завдяки відеоурокам повірять у себе.
– Як приємно бачити, коли старенька бабуся йде парком і слухає в YouTube поради про здоров’я. Вона молодець! Це перемога! – з оптимізмом каже пані Галина.
Крім слухати поради про здоров?я, блогерка радить пенсіонерам навчитися використовувати програму «Helsi» (Хелсі) – щоб прямо з телефона записатися на прийом до лікаря чи переглянути рецепти на ліки.
Для себе жінка також завантажила додатки найбільших українських супермаркетів. Бо якщо замовляєш товар у додатку, ти приходиш, і в тебе персональна знижка. Купуєш дешевше, ніж просто з полиці.
– Щоб навіть у поважному віці тренувати мозок, я в телефоні вирішую різні головоломки, граю в ігри для пам?яті та уваги, – зауважує жінка. – Але найголовніше, заради чого треба опанувати ґаджет, – для відеозв?язку з рідними. Вчора діти подзвонили з-за кордону. «А покажи кицю. А як ти?» Поспілкуєшся ось так наживо – і вже маєш зовсім інший настрій. Бо є відчуття, що ти не сам.
Онук пані Галини пишається своєю бабусею. Після її відео в ТікТоці внуковий товариш теж навчив свою бабусю користуватися Google-пошуком.
Аби ще більше пенсіонерів були «просунутими» в цифрових технологіях, Галина Плотницька мріє створити максимально простий у користуванні додаток для навчання літніх людей.
– А поки це тільки мрії, я кожного, хто читає ці рядки, закликаю: не бійтеся! Наше покоління пройшло радянську школу, перебудову, кризи. Ми маємо такі мізки і вміємо так пристосовуватися, що якогось телефона нам точно не варто боятися! – на власному досвіді переконалася жінка.
Бо на пенсії треба не доживати, а жити! Розвиватися! Шукати чогось нового! І повірте, довкола стільки всього цікавого…
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
