Йому було 17, коли почалася Велика війна. Тепер це уже мужній, хоч і юний воїн, який захищає країну. Рідні змушені були підтримати його рішення, бо знали – не передумає.
Про це йдеться у сюжеті «Вікна-новини».
Боєць бригади «Любарт» боровся з ворогом на Торецькому напрямку, наводив дрони та артилерію на противника. Разом із побратимами на позиціях пробув понад 40 діб, аж поки не зазнав поранення. Нині боєць із псевдо «Малий» на лікуванні та знову рветься у бій. Чому – розкаже Катерина Курбанова.
Він усміхнений, позитивний, дотепний та, здавалося б, надто юний, щоб розповідати про свій бойовий шлях. Втім захищати країну вирішив щойно ворог пішов великим наступом. Тоді йому було лише 17, тож довелося зачекати.
«Мені здається, дядькам має бути соромно, що мають і дітей, і хату, що вони кажуть: "Нам страшно вмирати". Всі хочуть жити. Ну, але мають люди розуміти, що ми не виграємо війну, поки ми не будемо, як раніше, разом йти до перемоги», - каже Малий.
Згодом хлопець доєднався до 20-ї бригади оперативного призначення «Любарт» 1 корпусу НГУ «Азов». Та перед тим, як вступити в бій з ворогом, добре підготувався, пройшовши бойовий вишкіл. Каже, ці знання йому неабияк згодилися. А ще пригадує свій перший солодкий трофей: «Я не забуду один рюкзак. Там ми знайшли відкриваю - «аби щось солодке». І такий... ми тоді випали».
На позиціях під Торецьком Малий з побратимами був понад 40 днів. Стежили за підступами противника та наводили на них бойових пташок. Провізію боєприпаси їм доставляли безпілотниками. Там він зустрів і свій 21-й день народження. Привітання побратимів були найціннішими.
Завдяки пильності він і його побратими залишилися живими, коли боєць помітив, що до їхніх позицій підібрався противник.
«Я передаю, щоб ми побачили. Я тільки гранати, як баскетболіст, – пуньк і тільки крики: "А свої, свої!" І кричать як свині», - розповідає боєць.
Та один з них встигнув поранити Малого. Кулі влучили в руку та плече. Допомогти собі хлопець зміг завдяки навичкам, які отримав під час підготовки. Понад 10 годин разом з побратимами вони виходили з позицій, рятуючись від роїв ворожих безпілотників, аж поки їх не евакуювали.
Нині боєць на лікуванні. Попереду складна операція і оборонець сподівається, що вона пройде успішно. Та побратимів, які продовжують боротьбу з ворогом. Та щойно одужує, Малий знову хоче повернутися на фронт. Каже, має незавершену справу.
«Ну, я ще не зробив достаньо, щоб закінчити цю війну, щоб була перемога. Не можна так сидіти склажа руки, ждати чогось», - наголошує військовий.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
