Без сліз розповідати про своє життя Надія Хусточкіна навіть не може. Адже за свої 78 років довелося похоронити і чоловіка, й однорічну доньку. А як болить жінці серце за дочку Наталію, яка від важкої хвороби померла, проживши всього 34 роки...
Тож коли у газеті «Твоє життя» Надія Миколаївна прочитала, що виграла 1000 гривень, то навіть повірити не могла! Зателефонувала зразу до дочки Людмили. А та й каже: «Хоч у чомусь ти, мамо, щаслива!» Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Усе життя трудилася на фабриці
– Хоча прізвище в мене російське, але то від чоловіка. Бо сама я волинянка, із села Дуліби колись Турійського, а нині – Ковельського району, – знайомимося з нашою переможницею. – Батьки в мене були небагаті. Тому зразу після школи я поїхала до Херсона працювати на фабрику. А коли таку саму побудували в Нововолинську, то мене перевели ближче до дому. Так і з першого по останній день роботи фабрики я на ній відпрацювала – 32 роки.
Згадуючи часи роботи на бавовно-прядильній фабриці, жінка розповідає, що їм привозили бавовну аж із Казахстану. А вже тут, у Нововолинську, ту сировину перетворювали на пряжу й везли далі – виготовляти з неї одяг. Тож після розпаду Союзу не раз на фабриці замість грошей давали зарплату шкарпетками чи постільною білизною. Хоча то, як показало життя, було дрібницями порівняно з тим, що згодом довелося пережити жінці.
Похоронила двох дочок і чоловіка
– Я молодою похоронила однорічну дочку й думала, більшого горя вже в мене не буде. Але коли моїй Наташі виповнилося чотири роки, вона почала погано ходити. Лікарі сказали: м’язова дистрофія. І моя дитина опинилася в інвалідному візку. Здавалось би: ну, куди вже гірше? Але в 53 роки я овдовіла: чоловік помер від нещасного випадку… – перегортає жінка в пам’яті важке минуле.
Але саме дочка Наталія, попри свою інвалідність, учила маму радіти життю.
– Ми з Наташею дуже любили квіти. Тільки весною зацвітуть крокуси – виїжджаємо коляскою і милуємося. «Подивися, мамо, яку красу нам Бог подарував. Це ж скільки квіточок на світі – і в кожної свій колір, свій аромат», – казала моя дитина. А як вона сама хотіла нести в світ добро! Разом із благодійниками із США домоглася відкриття в Нововолинську реабілітаційного центру. І там завжди могло до десяти людей із інвалідністю отримувати допомогу, – з гордістю розповідає Надія Хусточкіна.
І хоча при спогаді за дочку накочуються сльози, та Надія Миколаївна каже: все одно вона вдячна Богу. Бо лишив із нею дочку Люду, подарував трьох онуків і навіть правнучку, якій рік та два місяці.
«Ай, де там мені повезе?»
Окрім доглядати за квітами, дуже любить Надія Миколаївна читати пресу.
– Газети – то моє життя! Скільки живу, стільки їх виписую, – зізнається наша переможниця. – Навіть коли діти подарували телефон, де ото пальцем по екрану водити, то все одно мобілка не замінить свіжої преси. Тому щотижня я чекаю «Твій вибір» чи «Твоє життя», щоб почитати про долю людей: за когось поплакати, за когось – порадіти.
Особливо тяжко на душі стало Надії Миколаївні від початку великої війни. За кожним загиблим плаче, як за рідною дитиною. Ще й дорога на міське кладовище проходить неподалік будинку.
– Але якраз у часи, коли так мало радості, подарунки від газети справді підняли мені настрій, – зізнається жінка. – Я ж скільки років виписую «Твій вибір» і «Твоє життя», а ніколи чомусь не висилала передплатних квитанцій. Бувало, прочитаю, що хтось виграв гроші, зразу думаю: «Треба й собі попробувати». А потім то забулася, то рукою махнула: «Ай, де там мені повезе?»
Проте останнього разу, як Надія Хусточкіна передплатила дві газети на пів року, то вже таки вирішила: «Ні, тепер точно вишлю». Вирішила – і не прогадала.
– Прийшов у листопаді свіжий номер газети, взяла його в руки, бачу – моє прізвище! Зразу так добре на душі стало! Так радісно! «Людо, ти не повіриш! – дзвоню до дочки. – Я тисячу гривень виграла!» А вона мені: «Хоч у чомусь ти, мамо, щаслива!»
На запитання, куди спрямує виграш, Надія Миколаївна каже: певно, комунальні оплатить. Бо, хоча має субсидію, але тепер чогось така вона маленька, що треба весь час економити.
– А от газети на новий рік передплачу обов’язково! Бо якщо з пенсії в чотири тисячі могла по пару гривень відкласти, то тепер, коли маю виграш, як не виписати? – риторично запитує переможниця. – А вам, люди, кажу: пробуйте, передплачуйте, пересилайте! Я не вірила, але бачите – пощастило. Дивись – і вам удача усміхнеться.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
