Сьогодні Юрій Коробій – молодий усміхнений чоловік. І неможливо навіть повірити, що він – це той самий поранений, якому два роки тому лікарі не давали шансів навіть вижити, не кажучи вже про повернення до повноцінного життя.
Юрій Коробій родом із Тернопільщини. Виріс у багатодітній сім’ї. Йому було 25-ть, коли у квітні 2022-го пішов добровольцем на фронт, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Менш ніж пів року стояв Юрій на захисті України. Бо у серпні пережив на фронті хімічне отруєння, яке, всупереч усім законам та конвенціям, застосовують москалі.
Коли бійця доставили до шпиталю, то діагностували пошкодження центральної нервової системи, зокрема – головного мозку. Півтора місяця Юрій провів у комі. За цей період його м’язи атрофувалися, а сам чоловік схуднув так, що важив близько 30 кг ваги.
«Лікарі давали невтішні прогнози, – зізнався ветеран. – Казали, навіть якщо я отямлюсь, то не буду пам’ятати, як мене звати».
Втім велика родина Коробіїв – батьки, шестеро братів і сестер – молилася за одужання Юрія. За життя молодого чоловіка боролися лікарі в Запоріжжі, Львові, Стрию. А коли вдалося стабілізувати стан молодого військового, його привезли до реабілітаційного центру «Модричі», що на Львівщині.
Колектив закладу згадує: хлопця доставили до закладу знерухомленим, виснаженим, кожен рух завдавав Юрію болю.
«Але тут мене навчили сидіти, трохи їсти, трохи вдягатися. Тато Андрій і мама Люба завжди були зі мною. А з часом я вже сам відпрацьовував рухи, вдосконалював навики», – каже Юрій.
Нині ветеран передає величезну подяку і всім лікарям, які врятували, і всім небайдужим, які допомогли з грішми на реабілітацію. Бо, коли бачиш результат усіх тих старань, розумієш: дива трапляються. Головне – вірити і не здаватися.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
