Що допомогло подружжю пенсіонерів стати переможцями лотереї для наших передплатників.
На те, що виграють гроші, Мирослава й Володимир Струки навіть не сподівалися. А коли побачили своє прізвище в газеті, то з першого разу й не повірили. «Що ти – смієшся?!» – запитав чоловік у Мирослави Василівни і сам узяв перечитати газету. Тепер подружжя усміхається разом. Адже вперше в житті виграли аж 1000 гривень! Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Усе життя в роботі
Мирославі Струк із волинського села Кульчин уже пішов 74-й рік. І хоча здоров’я вже не те, що колись, але жінка не може всидіти без роботи. А найкращий відпочинок для неї – читання улюблених газет: щотижневої – «Твій вибір» і щомісячної – «Духовність».
– Родом я з невеличкого, але древнього села Дажва (колись Турійського, а нині – Ковельського району), – знайомимося з нашою переможницею. – Як поженилися з моїм Володею, то три роки жили з моєю мамою. Там, у селі Чорніїв, у нас і старша дочка народилася, Зоряна. Непросто було. Бо ж я ще їздила до Львова на навчання. Там у сільськогосподарській академії здобула освіту економіста. І після того мені запропонували роботу в колгоспі села Кульчин. 38 років трудилася я головним бухгалтером. А чоловік аж 45 літ відпрацював головним ветеринаром. У Кульчині і друга наша дочка народилася. Зараз онуки провідати бабу з дідом приїжджають, їх маємо п’ятеро.
Найбільша любов – то «Твій вибір» і «Духовність»
Розпитую, як давно наші переможці передплачують газети від ПП «Твій вибір».
– Узагалі ми з чоловіком завжди любили читати, але не завжди мали на те час. Бо колись тримали три корови, свині, птицю. А зараз ноги болять, сили нема. То вирішили з Володею: «Треба й себе поглядіти». На хазяйстві зараз птиця, свині, і вже маємо час читати газети, – зізнається Мирослава Василівна. – «Твій вибір» виписуємо більш як десять літ. А «Духовність» – років із чотири. Бо знаєте, колись до церкви люди не ходили, про Бога ніхто нічого не розказував. То зараз, як читаю «Духовність», то на світ по-новому дивлюся. Бо в Бога ми віримо, а нічого про Нього не знаємо, празники святкуємо, а що вони означають – хто його зна?
– Дуже людям подобається і «Твій вибір», – додає Володимир Струк. – Ми з жінкою перечитуємо все, як-то мовиться, від корочки до корочки. Бо я не знаю, як люди живуть і нічим не цікавляться? А в газеті все є – і про пенсію, і про відключення світла, і про тарифи комунальні. По телевізору нічого толком не розказують. А коли й згадають, то два слова – і все. А газету як-не-як узяв у руки. Що не зрозуміло – ще раз перечитав.
– А скільки історій про людей, про любов! Я буває, що й плачу, – зізнається Мирослава Василівна. – Мій Володя не плаче, але теж любить усякі історії почитати. Бо хтось думає, що чоловікам таке не треба. Треба, ще й як! У них теж серце не камінь.
«Ото ти, жінко, надумала!»
Багато років передплачуючи видання від ПП «Твій вибір», узяти участь у передплатній лотереї Струки, до речі, вирішили вперше.
– І то це моя ідея! – усміхається Мирослава Василівна. – Колись ми ні в яких конкурсах участі не брали, бо за роботою не було коли й угору глянути. Потім не висилали квитанцій, бо по натурі не азартні: звикли мати те, що самі заробимо. А то почитала я в «Духовності» і «Твоєму виборі», що люди гроші1 виграють, бачу – такі жіночки, як я. Та й думаю: «А чого й собі не спробувати? Від того, що перешлю квитанції, мого не убуде. А як виграю яких 200 гривень – вже матиму, за що газети виписати на наступний рік».
Не особливо вірили в удачу і чоловік та діти. Але ж точно не виграє тільки той, хто нічого не робитиме. А як спробуєш – то хай маленький, але шанс таки буде. І саме він спрацював у нашої переможниці.
– Нам пресу привозить пересувне відділення. Взяла я газету, бачу – список переможців. Де менші призи – мого прізвища нема. Аж тут читаю «Струк Мирослава, с. Кульчин». Не повірила. Ще раз читаю: ні, таки я! Кажу до Володі, що виграла гроші, – він теж не повірив: «Шо ти – смієшся?!» Взяв у мене з рук газету, прочитав – точно! «Ото, – каже, – жінко ти виграти надумала: тисячу гривень!!!»
«А тепер і я з грішми»
На запитання, куди спрямує грошовий подарунок, Мирослава Василівна усміхається:
– Та Господи мій Боже! І внукам гостинця від баби! І за комуналку заплатити! А газети на наступний рік – то я вже й так виписала.
А всім читачам, які сумніваються або які висилали квитанції, але досі без подарунка, Мирослава Василівна радить:
– Треба пересилати, пересилати – і колись та й мусить попастися вам удача! Я теж не вірила. А тепер бачите – вже з грішми!..
Оксана Бубенщикова
На фото: бабуся-переможниця та її найбільший подарунок долі – внуки
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
