Військовий Василь Мартюк разом зі своєю дружиною заснували унікальну сокарню.
Там кожен охочий може переробити власні овочі та фрукти на свіжий сік. Працюють на сокарні Павло Гуня та Ігор Велиган, демобілізовані ветерани.
Сокарня, що працює на Тернопільщині, має обладнання, яке здатне переробляти до 800 кг сировини на годину, пастеризуючи до 600 кг. Перед початком виробництва сировину автоматично миють і подрібнюють. Продуктивність обладнання – до 15 кг фруктів за хвилину, що дозволяє отримати до 75% соку, залежно від сорту та стиглості фруктів. Під час пастеризації сік швидко нагрівають до 80° С, що зберігає корисні мікроелементи та вітаміни.
Готовий сік фасують у сучасні пакети ємністю 3, 5, 10 або 20 л. Сік можна зберігати до 1 року при температурі 0 – 20° С, а після відкриття – 1 місяць у холодильнику.
Розповідаючи про себе, Василь Мартюк каже: родом із міста Зборів, що на Тернопільщині. 2014-го добровільно прийшов до військкомату, аби захищати Україну від російської агресії. Після демобілізації отримав від держави 2 га землі і зайнявся фермерством: із родиною висадив малину, ожину, аґрус та обліпиху. Ініціював створення найбільшого в Україні ягідного кооперативу. Після повномасштабного вторгнення рф Василь знову став на захист держави.
«Ідея створення кооперативу виникла під час АТО, коли вечорами читав книгу про історію життя та діяльності митрополита Андрея Шептицького, – каже Василь. – При створенні кооперативу ми запросили всіх охочих з села Августівка доєднатися. Лише одиниці погодилися, бо це було щось нове, ще не було довіри. Але з року в рік кількість учасників зростала. Зараз їх понад 70 із 7 територіальних громад Тернопільщини та Франківщини».
Сам же Василь Мартюк із першого дня повномасштабної війни у ЗСУ, в лавах 44-ї окремої артилерійської бригади: «2022-го боронили Київщину і Житомирщину. Потім перемістилися на Запорізький напрямок. Уже понад півтора року там».
Під час служби в артбригаді Василь започаткував ще одну ініціативу – виробництво фруктово-ягідного чаю, дохід з якого чоловік спрямовує на допомогу своєму підрозділу. «Почалося з того, що дивізіону, де я несу службу, систематично потрібні дрони і БПЛА для бойових завдань. Я організував збір на пів мільйона гривень. Дружина підтримала і запропонувала створити продукт від нашого господарства, який був би нагородою за донат. Оскільки у наявності була обліпиха, то створили бомбезний пастеризований обліпихо-апельсиновий чай. Як результат – зібрали більше ніж пів мільйона гривень за шість днів», – розповідає військовий.
У тому, що Україна переможе, Василь Мартюк не сумнівається: «Однозначно, вірю на 100%. Мала імовірність, що виключно зброєю ми дійдемо до кордонів 1991 року. Але добро має перемогти зло».
Підготувала Ірина Світляковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
