Того дня в оселі Марії Тимчук було людно і гамірно. Ще б пак! Адже привітати господиню, яка святкувала 100 років, прийшли родичі, сусіди, друзі, представники місцевої влади.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Відверто кажучи, тішуся, що дожила до такого віку. Бо й не думала, що так може бути, – радісно каже ювілярка із села Дубки Івано-Франківської області.
Родичі іменинниці розповідають, що її життя було непростим. Народилася в сім’ї, де було шестеро дітей, була найстаршою. Троє дітей померли від тифу. Батьки змалку привчали дітей до роботи. Тож з десяти років Марійка працювала і біля худоби, і в хаті. В’язала снопи, складала їх в полукіпки.
– Мені дуже подобалось вчитися в школі, правда, закінчила лише чотири класи польської мови, – каже іменинниця. – Тому і досі читаю, пишу польською та знаю польські молитви. В роки Другої світової війни через неправдивий донос я опинилась в тюрмі. Мене били і примушували зізнатися, нібито веду антирадянську діяльність. Це було жахливо, і я лише просила в Господа, аби вберіг мене і допоміг вийти живою з тієї катівні. Бо там були просто нелюдські умови.
– Згодом бабуся пережила голод. Казала, що по декілька тижнів їла лише переварену кропиву і лободу. А висівки чи картопляні очистки вважались мало не делікатесом, – розповідає онучка Ольга Григоришак. – 1945 року бабуся вийшла заміж за односельчанина. Іван Тимчук був столяром, гарним господарем. Зробив майстерню на обійсті, навчив столярної справи синів і помер у 85 років. Він дуже любив і поважав свою дружину. А ще вони обоє гарно шили, тож і дітей своїх – двох синів та доньку – навчили цього. Бабуся працювала в колгоспі та вдома. Вирощувала тютюн.
Односельчани розповідають, що Марія з покійним чоловіком дуже набожні. Для місцевого храму Іван виготовив чимало сакральних речей. Старались не пропускати Літургії.
– В бабусі восьмеро онуків, 12 правнуків і дві праправнучки, – каже пані Ольга. – Вона донедавна готувала смачні коржики та завиванці. Навчила нас варити шупеню – перлову кашу з квасолею і шкварками. В 95 років вона працювала на городі. Тепер бабуся ходить з паличкою, прибирає в хаті, дещо робить на кухні. В їжі невибаглива – любить каші, випічку, одне слово, прості страви.
Старенька каже, що свого часу добряче натерпілась від росіян. Тож нині щодня просить Бога дарувати Україні Перемогу. Молиться, аби кожен український захисник здоровим повернувся додому, до рідних.
– Мене частенько запитують, в чому секрет довголіття, – усміхається старенька. – Мовляв, я ж точно його знаю. Мабуть, таки знаю – потрібно працювати, людям добра бажати, Богу молитися – і тоді Господь дарує довгі літа.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
