У дитбудинку виросла Марія Трильовська-Шухевич – донька політичного та військового діяча, головнокомандувача УПА Романа Шухевича.
Її матір і брат тривалий час провели у в'язницях. У юному віці через умови, в яких росла, і постійний нагляд спецслужб, Марія тривалий час вважала себе радянською людиною і розмовляла виключно російською. Про це, а також про своє нелегке життя вона розповіла у інтерв'ю Tvoemisto.tv.
Лише в 19 років вона дізналася правду про своє походження і те, чиєю донькою є. Нині 83-річна жінка проживає у Львові.
За словами Марії, постать її батька не дає спокою росії вже майже 80 років.
"Як і Бандера, Шухевич для них, можна сказати, червона шмата, якою вони трясуть перед очима своїх глядачів, якою їх страшать. Ідею української визвольної боротьби він розніс не лише по Галичині, а й на терени цілої України. Через це вони називають нас фашистами, і звільняють нас від нас самих", – розповідає Марія Трильовська-Шухевич.
Жінка каже: свого батька майже не пам'ятає.
"На Різдво 1943 року, коли мені ще й трьох років не було, тато пішов у підпілля. Знав, що їх розформовують, і втік, бо його арештували б, як Бандеру і Стецька. Я пам'ятаю один момент, коли сиджу в кухні на вікні і бавлюся його кучерявим білим волоссям. Лиця не пам'ятаю, пам'ятаю тільки те волосся. Думаю, тоді він прощався зі мною", – пригадує донька Шухевича.
У неповні п’ять років Марія Шухевич опинилися в дитячому будинку, її вивезли зі Львова на Донбас. Маму Наталію Березинську-Шухевич (1910–2002), бабусю і брата Марії – Юрія Шухевича (1933–2022) арештували.
"Фактично у п’ять років мене і мою родину заарештував Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС). Пам'ятаю, як ми їхали поїздом, якісь військові нас везли, щось говорили до мене, та я нічого не відповідала. То вони з мене сміялися, що я маю п’ять років і не вмію говорити", – пригадує пані Марія своє важке дитинство.
Брат Марії намагався викрасти її з дитбудинку, йому тоді було 15 років. А у 1948-му його арештували. Він відбував терміни фактично тільки за те, що був сином Шухевича, бо ж не робив чогось проти радянської влади.
"Я пам'ятала, знала, що в мене є брат Юрко. І в мене була думка: як виросту, обов'язково його знайду", – каже жінка.
Жінка зізнається, що в школі та технікумі говорила російською. Українську вчила як предмет. При цьому у юнацькі роки за нею повсякчас стежили спецслужби.
"Регулярно відчувала, що я під наглядом. Навіть ще як була в дитячому будинку в Слов'янську. То був, може, клас четвертий. Мене викликали до директора. В кабінеті сидів військовий. Почав говорити, розпитувати мене, чи пам'ятаю я батька, маму. Питав, як я вчуся.
Років з 12-ти, я зрозуміла, що під наглядом. Потім зі мною зустрічалися в технікумі, інституті, запрошували в КГБ (комітет держбезпеки СРСР)", – пригадує жінка.
Про те, що її батько був командувачем Української повстанської армії, Марія Трильовська-Шухевич випадково прочитала у газеті, де була стаття про бандерівців. У ній, з її слів, Шухевич був змальований в "чорних тонах".
"Я те прочитала і потім говорила з тими, що мною опікувалися: "Ось бачите, вони так пишуть, що він виробляв", – каже жінка.
Пані Марія зізнається, саме брат Юрко її перевиховував, розкривав їй очі на правду.
"Він щоразу він мені писав: "Ти віриш, що радянська влада така чудова? То подивися, як люди живуть: бідося, черги. А як нам співають по радіо, у всіх виступах. То чому ти їм віриш, а нам – ні?", – продовжує жінка.
Мама Марії повернулася з в'язниці в 1956 році, коли їй було 46 років. Не мала прописки, не могла влаштуватися на роботу. Зі слів Марії, жінка виживала завдяки допомозі діаспори – коли люди дізналися, що дружина Головного командира УПА в критичному стані, то створили в Штатах і Канаді фонд. Присилали їй хустки, з продажу яких жінка й вижила, бо гроші передавати не могли. Померла вона в 92 роки.
"А прописали маму аж у 1960-х, за хрущовської "відлиги" вдалося це зробити за гроші. Але тоді вона вже була пенсійного віку. Що їй було вже? Пенсії не мала, аж потім дали якусь допомогу, та й то Спілка репресованих виступила, щоб їй ту допомогу надали", – каже пані Марія.
Сама Марія Трильовська-Шухевич живе скромно, має звичайну пенсію. Жінка хоче лише одного: справедливості у вшануванні пам'яті свого батька.
"Олеся Ісаюк видала книжку про Шухевича, в якій пише: його колосальною заслугою було те, що він дав можливість УПА легалізуватися. Звичайно, хтось постраждав за це, виїхав, потім повернувся. Але вони повезли зі собою ту ідею. Моя мама категорично відмовлялася виїжджати зі Львова. Батько ідею боротьби розніс по цілій Україні. Може, старше не дуже, але молоде покоління сприйняло її завдяки йому – що можна боротися з цим ворогом, що варто це робити. Хочемо жити в своїй державі – борімося!" – завершує жінка.
Нагадаємо, у перший день 2024 року внаслідок нічної атаки дронами у Львові був повністю зруйнований музей Романа Шухевича. З-під завалів музею дістали його вціліле бронзове погруддя.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
