Упродовж десяти років Світлана Шиш із Івано-Франківщини працювала у Пенсійному фонді, але жителі сіл Виноград і Хвалибога, які входять до Городенківської територіальної громади, довірили землячці роботу старости. І жінка тим дуже тішиться. Каже, допомагати людям – то найкраща робота.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Самостійно загасили комбайн і ціле поле врятували від вогню
У Виноградському старостинському окрузі 1457 жителів. Наче й не багато, але роботи у Світлани Шиш ніколи не бракує. Особливо після того, як торік громада вирішила створити добровільну пожежну команду, скорочено – ДПК.
– Ми побачили, що в сусідній Польщі такі добровольчі команди мають попит. Вирішили перейняти цей закордонний досвід. Подали заявку на грант. Виграли його. І тепер маємо форму та все необхідне, щоб і самим оперативно боротися з вогнем, – розповідає Світлана Ярославівна. – А що я як староста завжди приїжджаю на місце надзвичайної події (скласти акти, протоколи), то вирішила доєднатися до пожежників. Ми навіть створили Росохацький комунальний заклад «Добровільна пожежна команда».
До складу ДПК входять 12 людей. Усі – на волонтерських засадах. Тому кожен іще має основну роботу. Але якщо на мобільний надходить сповіщення про пожежу, то водій пожежної машини й помічник одразу виїжджають на місце НП.
– Цього року ми гасили комбайн на полі. Гарно попрацювали. То агрофірма, якій урятували дороговартісну техніку, віддячила нам грошима на рахунок комунального закладу, – наводить Світлана Шиш один із прикладів успішної роботи. – А недавно був випадок, 85-річна жінка підпалила в себе купку сухої трави. Від сильного вітру полум’я перекинулося на сусідську кукурудзу. Вогонь міг би наробити великої біди. Але ми швидко прибули на місце і його загасили.
Крім новоствореної ДПК, є в селі місцева пожежна команда. Вона функціонує 20 років, до її складу входять чотири водії. І це допомагає ще швидше реагувати у разі пожежі.
– Уявіть, однієї бочки води вистачає на сім хвилин. А що таке цей час для вогню? Нічого! Тож коли приїжджають кілька машин, то можна оперативно підвозити воду, якщо пожежа масштабна, – пояснює староста. – Звісно, робота в нас небезпечна. Але, думаю, немає такої роботи, де б узагалі було не страшно. До того ж наша команда не сама. Ми завжди маємо підтримку професійних пожежників з міста Городенки. Якщо людина повідомляє про пожежу – спочатку виклик приймають в Івано-Франківську, ті повідомляють у Городенку (це за 25 км від нас), а вони вже – нам. Таким чином ми встигаємо доїхати першими. Якщо пожежа невелика, то можемо і самі її локалізувати.
Як із селян сформувати команду волонтерів-рятувальників
Розповідаючи про те, чи складно зі старости села перекваліфікуватися на пожежницю, Світлана Шиш каже:
– Теорію ми проходили дистанційно. Але вчимося постійно. На безкоштовні практичні заняття їздимо до Городенки. А курси домедичної допомоги проходили у Львові. Зараз я в цій команді займаюся більше організаторською допомогою – на місці пожежі викликаю швидку допомогу чи газову службу, допомагаю господарям вивезти те, що лишилося на згарищі. А в перспективі думаю пересісти за кермо пожежної машини. Маю 20 років водійського досвіду, але треба пройти навчання на категорію С. Тож маю такі плани.
До речі, створити добровільну пожежну команду під силу всім охочим громадам. Адже в кожній області є заклад освіти ДСНС, де за три тижні навчань можна опанувати теорію (зокрема – і дистанційно), а ще тиждень дається на оволодіння практичними навичками.
Донорські міжнародні організації допомагають ДСНС організаційно – залучають потенційних слухачів, формують групи, оплачують навчання. Наприклад, у Фонду Східна Європа з цією метою діє програма «Спільнодія», в межах якої фонд підтримує пожежників-добровольців та рятувальників.
Наразі в Україні існують понад 900 пожежно-рятувальних частин. Здавалось би, це не мало. Проте не всі населені пункти однаково наближені до пожежних підрозділів. Є ті, куди рятувальникам треба їхати понад 40 хвилин, хоча норма – 20-ть. А затримка навіть на п’ять хвилин на місце пожежі може вирішити все. Ось чому так важливо, щоби створені у громадах добровільні підрозділи могли оперативно прибути на місце пожежі. Рятувальники кажуть: бували випадки, що пожежники-добровольці настільки вправно гасили вогонь, що державні підрозділи ДСНС на півдорозі розверталися назад, оскільки в їхній допомозі вже не було потреби.
Насамкінець наведемо приклад сусідньої Польщі. Там понад 600 тисяч (!) людей записалися добровольцями до ДПК, а в Німеччині – 1 мільйон 200 тисяч (!!!). В Україні ж поки 7 тисяч добровольців сформувалися у 1000 дієвих підрозділів місцевої пожежної охорони. Тож потенціал у нас колосальний. Так само, як і потреба. Особливо – зважаючи на воєнний стан і ризики, які можуть виникнути кожної хвилини.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
