Цими днями в оселі Марії Рішко було велелюдно. Ще б пак! Адже господиня святкувала поважний ювілей – сотий день народження! Тож привітати її прийшли родичі, сусіди, друзі, представники місцевої влади. І подарували чимало цінних речей, серед яких – і пральна машина, яка виявилась доречною.
– Мої батьки були простим і дуже працьовитими людьми, – розповідає Марія Степанівна, жителька села Забродь, що в Хустському районі Закарпатської області. – Мали господарку, трудились багато. Коли ж почалась війна, то було дуже страшно. Військові ходили до осель по декілька разів на день. І мама, яка дуже боялась за мене, наказувала ховатися в полі чи в льосі. Важкими були післявоєнні часи.
Марійка працювала у колгоспі, вийшла заміж, народила шестеро дітей. Щоправда, двоє з них померли, що бабуся і нині згадує зі сльозами на очах.
– Важко було тоді, – каже вона. – Працювали з рання до ночі в колгоспі, а опісля приходили з чоловіком дому – і знову робота: господарка, будинок, садок, город. Старалися робити все для того, аби діти мали все потрібне. Чоловік був роботящим і дітки нас слухались, змалку в усьому допомагали.
Нині в родині бабуся четверо дітей, 16 онуків, 25 правнуків і двоє праправнуків. Тож скучати їй ніколи. То діти поради приходять запитати, то внуки чи правнуки заходять послухати цікаві оповідки про минуле.
- Нині в плані побуту легко жити, - каже старенька. – Харчі які тільки хочеш. І техніка яка допомагає жінкам. Приміром, пральні машинки, які і поперуть і відіжмуть, холодильники, морозильні камери, мультиварки і все інше. Раніше ж все робили вручну. Пригадую, тіста завжди розчиняла багато, щоб пиріжків вистачило на декілька днів.
Смаколики, які готувала бабуся, рідні і нині залюбки згадують. Бо ж робила все смачнючим, ароматним і ситним. Одні тільки пиріжки були з чорницями, вишнями, сиром, маком та іншими начинками.
– Нині наша бабуся дуже багато часу проводить за молитвою, – розповідають рідні. – Каже, що просить у Господа щастя усім нам, а ще молиться, аби Господь послав нам мирне небо над головою, закінчилась війна на Сході. А ще вона просто обожнює спілкування. Погомоніти з рідними, сусідами чи друзями це для неї справжня насолода. А ось телевізора дивитися не любить. Каже, що живе спілкування куди цінніше.
Ще в старенької часто цікавляться в чому секрети довголіття. Вона ж у відповідь завжди посміхається. І каже, що на все воля Божа.
– Я все життя до людей доброю була, – каже вона. – Старалась допомогти як не ділом, то порадою чи добрим словом. І трудилась все життя багато і важко. Лихого нікому не бажала. Думаю, тому й Господь дав мені стільки років.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
