У стінах СІЗО злочинець розповів, чи справді підірвав би людей, про що нині жалкує і за що заручники мають бути йому вдячні
2014-го лучанин Максим Кривош вийшов із виправної колонії. За ґратами провів вісім із половиною років. І це був його другий тюремний строк.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
На відміну від першої «ходки», коли звільнення Максима чекали мама з татом, нині звільнений на псевдо «Плохой» не мав до кого повертатися. Хіба що до брата. Адже за кілька років до звільнення Кривоша помер його батько – науковець і викладач Луцького технічного університету. За словами сусідів, в останні роки свого життя чоловік мав проблеми з алкоголем (що спонукало його пити, можемо лише здогадуватися). А 2013-го не стало і матері Кривоша, Надії. Як розповіла Максимова однокласниця, Надія загинула в жахливій автотрощі, яка сталася у Ковельському районі. Тоді, нагадаю, автобус із Луцька прямував на Шацькі озера, та поблизу села Воля-Любитівська в цю маршрутку в’їхав туристичний автобус із болгарськими номерними знаками. Внаслідок лобового зіткнення 27 пасажирів автобуса були травмовані, а восьмеро, серед яких – і Максимова мати, загинули на місці аварії.
Вийшовши на свободу, Максим Кривош, який шкільні роки провів у Луцьку, оселився у місті Дубно на Рівненщині. Тут він став активним зоозахисником. Ба більше, вважав, що люди – злочинці, оскільки в неволі утримують тварин, ще й садять їх у клітки.
Але такі благородні пориви не завадили Кривошу знову та знову скоювати злочини проти людей. «Плохой» шив у дурні навіть тих, котрі, як і він, любили й захищали тварин.
Діючи у звичному для себе стилі, Кривош обіцяв антикварникам допомогти із продажем старовини, а потім люди не отримували ні грошей, ні антикваріату. На гачок шахрая потрапив навіть священник із Рівненщини. Він зводив притулок для бездомних тварин і, щоб мати гроші на будівництво, продавав декілька цінних речей. Але Кривош, який так «уповав» за захист «бідних тваринок», не те що не поміг у будівництві притулку, а ще й надурив священника: взяв «під реалізацію» цінні речі, гроші з продажу яких мали пришвидшити спорудження притулку, а потім – ні грошей, ні цінностей. А «Плохой» прийшов до священника з перебинтованою рукою, розповів байку, нібито в Києві його з колегами накрила СБУ та відібрала весь антиквар. Після цього частину цінностей священник зумів собі повернути, частину пробачив – і Кривошу знову все зійшло з рук.
«Хто дійсно грабує, краде по-серйозному, – не сидить»
І ось через сім років після звільнення, у липні 2020-го, «Плохой» знову опинився в центрі уваги. Причому не лише волинських чи українських – світових ЗМІ! А захоплення ним у Луцьку автобуса із пасажирами прокоментував навіть Ілон Маск!
Тоді, нагадаю, 13 людей, серед яких були 15-річний хлопець та вагітна жінка, 12 годин утримувалися в автобусі сполученням «Краснилівка – Берестечко». Весь цей час «Плохой» тримав у руках автомат, нагадував про себе автоматною чергою та гранатами і здався близько 10-ї вечора після спілкування з президентом Зеленським.
Через рік після теракту в інтерв’ю виданню «УНІАН» Кривош в актовому залі Луцького СІЗО розповів: аніскільки не жалкує про скоєне. Адже це, за його словами, був не теракт, а перформанс (форма сучасного мистецтва, покликана діями актора донести до глядача якусь думку).
У випадку із заручниками Кривош, як пояснив сам, мав на меті влаштувати акцію протесту через несправедливість, яка панує в суспільстві.
«Ті п’ятнадцять років, які я вже відсидів, виглядають дрібним хуліганством порівняно з речами, які робляться терористами в законі на так званих законних підставах. Незважаючи на реформи (бутафорські), за ґратами сидять бомжі та наркомани. Ті, хто дійсно грабує, вбиває, краде по-серйозному, – не сидять», – пояснив він.
У тій такі розмові «Плохой» зачепив одну зі своїх улюблених тем – зоозахист: «Абсолютна несправедливість – ставлення нас, людей, до тварин. Я допомагав безпритульним тваринам як волонтер, вкладався в це. Напевно, зіграло роль те, що я і сам багато років провів у клітці, в неволі, тому краще розумію, що відчувають ті істоти, – зауважив терорист. – Фільм «Земляни» (на вимогу Кривоша президент Зеленський записав та поширив відео із закликом переглянути цю кінострічку, – авт.) – про терористів та заручників, перші – люди, другі – інші види тварин. Взяти у заручники, звільнити – знаковий жест. Я закликав, щоб земляни звільняли «заручників», тобто тварин».
Хоча тут хотілося б апелювати Кривошу, а чи запитував він у тварин, де їм краще: на свободі, де щодня требу шукати їжу й тепло і де на тебе чатують хижаки та хвороби, чи в так званій неволі у людей, де є дах над головою, щодня свіжа їжа та захист від небезпек?
Проте «Плохой» має свою думку. І щоб привернути до цієї «геніальної ідеї» якнайбільше уваги, він поставив під загрозу життя та здоров’я 13 людей, які того липневого ранку опинилися в автобусі «Краснилівка – Берестечко».
«Заручники ще мають бути мені вдячні»
Що того дня відчували пасажири захопленого автобуса, до деталей відтворила журналістка Олена Лівіцька в інтерв’ю із заручницею Русланою Думанською. Жінка із 15-річним сином спішила в село зірвати абрикоси біля батьківської хати і спинила сумнозвісний автобус, коли він уже виїхав із автостанції.
Заручниця Руслана згадувала, як Максим Плохой (так він представився пасажирам) розклав гранати, ножі та набої прямо перед вагітною жінкою, як погрожував усіх підірвати, як не погодився на благання Руслани відпустити її 15-річну дитину. Розуміючи, що кожна мить може виявитися останньою, Руслана думала тільки про одне – рятунок сина: «Орестику, щось тільки не так, ти різко схиляєш голову на коліна, закриваєш її руками, падаєш на низ, а я зверху тебе прикрию», – шепотіла мати на вухо дитині.
Але Кривошу було байдуже до людей. Під час судових слухань він, навпаки, виставляв себе благородним і турботливим. «Кров у мої плани не входила», – казав він і нагадував, що під час теракту виклав ліки для заручників, дозволив принести для пасажирів води і навіть відчинив вікно біля вагітної. Хоча після теракту жінка таки втратила дитину, а пережитий жах ні для кого із заручників не минув безслідно. Навіть у випадку із 15-річним Орестом, якого мама благала звільнити, «Плохой» знайшов собі виправдання: «Я згадав себе, коли я у 17 років сидів на малолєткє, а зі мною сиділи 14-річні. Я подумав, що якщо держава дозволяє собі тримати таких заручників, то і я, заради благої мети, візьму на себе таку відповідальність».
Чуєте? Він – рецидивіст – собі дозволив! І ні в чому не винну дитину порівняв із малолітніми злочинцями, яким, зауважте, ніхто у виховній колонії не погрожував розстріляти, підірвати чи зарізати.
У тому, що він стріляв із автомата на центральній площі Луцька, де було повно людей (зокрема й родичів заручників), «Плохой» теж не бачить поганого. Мовляв, хотів показати міністру МВС Авакову, який прилетів тоді до Луцька на екстрену нараду, щоб його, терориста, слухали, а не мали за дурня.
Ну, а вершиною цинізму стали слова Кривоша про те, що заручники «повинні, за великим рахунком, бути мені вдячні за те, що були учасниками моєї акції. Більшість людей все своє життя заручники влади. І нічого – терплять. Вони раді кнуту та ситі пряником. Ніхто не обурюється. А тут – бунт не словом, а ділом, і не за бабло, а за справедливість»..
У СІЗО провідує тільки брат
Рік провівши в СІЗО, Кривош не перестає собою хизуватися: мовляв, поставив собі мету – і ніщо його не зупинило, захотів здійснити виклик суспільству – і пішов на теракт. От тільки чи задумувався він, у який би кошмар перетворилося наше життя, якби кожен, кому в голову стрельнула якась «висока ідея», пропагував її, ловлячи посеред вулиці людей, тримаючи під дулом автомата дітей, махаючи гранатою під носом пенсіонера?
Рік тому, 9 вересня 2020-го, Кривош, перебуваючи в Луцькому СІЗО, оголосив голодування. Його, бачте, не влаштовували умови утримання в слідчому ізоляторі. А в розмові з журналістами він жалівся, що йому, єдиному серед підозрюваних, одягають кайданки (це правило поширюється на тих, кому «світить» довічне). «Моя вина ще не доведена в суді. Офіційно я ще не злочинець. То чому до мене так ставляться?» – казав «Плохой». Виходить, іще рік тому Кривош не визнавав законів суспільства, кричав, які вони несправедливі, встановлював свої правила гри. А вже сьогодні апелює до тих «поганих» законів? Вимагає їх дотримуватися? Бо, бачте, тепер посягають на його свободу, хоча рік тому він посягав на свободу аж 13 людей! І випусти завтра на волю такого «борця за справедливість», хтозна, яких іще жертв він зажадає в ім’я своїх «високих ідей». Але це вже – в компетенції суду. А розгляд справи, найімовірніше, завершиться не скоро.
…Цілий рік, скільки Кривош провів у СІЗО, його ніхто не провідував. Лише брат декілька разів приносив передачі та журналісти приходили для запису інтерв’ю. Ні колишня дружина, ні рідний син не прагнули зустрічі з цією людиною. І це теж багато про що свідчить…
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
