Нашими співвітчизниками, які відстоюють нашу територіальну та державну незалежності, потрібно пишатися. Ще б пак! Адже Віктор Косяк, житель міста Вишневе, що на Київщині, втративши повністю слух, переніс операцію і повернувся на фронт.
Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".
– За фахом я юрист, – розповідає захисник України. – Однак, коли в Україні почався Майдан, а згодом – війна, я вирішив, що моє місце там, де боронять нашу Батьківщину. І в 2014 році добровольцем пішов в АТО. 17 червня 2016 року біля Авдіївки вороги були менше ніж за сто метрів від нас. Вони накривали нас із мінометів. Якоїсь миті біля мене зірвалась міна, і я відчув, як осколки посікли обличчя. Один із них потрапив в м’язи біля шиї, порвавши сухо життя і нерв. На щастя, він не зачепив артерії. Осколок увійшов в обличчя, я знепритомнів.
Коли ж отямився, то вкрився холодним потом – чоловік не чув жодного звуку. У голові страшенно гуділо.
– Колись я займався тайським боксом, – ділиться спогадами пан Віктор. – Вигравав турніри. Одержував удари. Однак цей удар був значно сильнішим від тих, які я отримував під час тренувань чи змагань. Двоє побратимів – Циган та Піночет – перетягнули мене до укриття і надали першу медичну допомогу. Я знав, що після сильних ударів по голові слух може на декілька годин зникати. Однак час минав, а слух все не повертався.
Авдіївська лікарня, 66-й мобільний госпіталь, лікарня імені Мечникова в Дніпрі, лікарня в столиці. Чоловіку зібрали роздроблену ключицю, черепно-мозкові хірурги зібрали кістки обличчя.
– У той час я спілкувався лише за допомогою записок, і це, чесно кажучи, дуже дратувало, – каже боєць. – Коли мене направили в Інститут отоларингології, хірург, який обстежував мене, сказав, що якщо в жовтні зробити операцію, то до Нового року я знову чутиму. Я погодився, аби мені поставили імпланти. Потім була операція, оперували два вуха одночасно. Опісля сурдопедагог налаштувала апарати. Саме вона навчила мене чути звуки, адже штучні апарати дещо змінюють їх. Тому тепер я чую не так, як колись, звуки наче металеві, специфічні, одне слово. Однак до Нового року я почав чути – і був щасливим.
Потім була реабілітація, і в травні 2017 року боєць, попри поради залишитися вдома, повернувся на службу. А в серпні поїхав на Схід.
– Я не маю морального права залишатися вдома тоді, коли в Україні і далі триває війна, – переконаний він. – Нам потрібна перемога! Треба повернути українські землі! Лише тоді, коли це буде зроблено, і я, і мої побратими з чистою совістю та усвідомленням виконаного обов’язку зможемо повернутися до рідних осель. Щоправда, після перенесеної операції у мене є деякі обмеження. Приміром, я не можу ходити у розвідку, спілкуватися по радіостанції. Натомість я займаюся спостереженнями, аналізом, розрахунками. Окрім цього, кохлеарні імпланти дали мені одну просто неймовірну можливість – коли їх зняти на якийсь час, а тоді знову підключити, то слух стає настільки гострим, що я можу почути звуки безпілотника в небі, коли його ще не видно. Можу чути роботу двигуна бойової техніки, коли вона ще далеко від нас. Тому тепер, коли операція та реабілітація позаду, у мене один курс – до перемоги.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
