Люди

«Не вірила, що виграю телевізор від газети «Твій вибір»

«Не вірила, що виграю телевізор від газети «Твій вибір»

Наша читачка вперше за 47 років перемогла в лотереї, а все тому, що просто надіслала до редакції свою передплатну квитанцію

Випробовувати удачу волинянка Людмила Карпович розпочала ще з 19 років. Спочатку, розповідає, купувала лотерейки на пошті в Маневичах. Потім брала участь у всіляких конкурсах, що їх оголошували газети й журнали. Упродовж останніх років надсилала передплатні квитанції і на адресу редакції «Твій вибір». Але тільки цього року вперше в житті маневиччанка виграла – і відразу суперприз, великий плазмовий телевізор!

Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".

Разом із чоловіком та донькою отримуючи подарунок, Людмила Карпович зізналася: стати переможницею їй допоміг один секрет. А який саме – дізнаєтеся на сторінці «Життя і люди».

Наприкінці минулого року редакція нашої газети оголосила конкурс для передплатників. Участь у ньому взяла майже тисяча учасників. Ще б пак, коли серед призів – телевізор, тюнер Т2 та грошові презенти.

Аж до кінця лютого ми отримували листи читачів із передплатними квитанціями. У березні шляхом редакційного жеребкування обрали 17 щасливчиків. Утім найщедрішою фортуна виявилася до нашої читачки Людмили Карпович із села Хряськ колишнього Маневицького району Волині. І саме Людмилі Іванівні дістався головний приз передплатної лотереї – великий плазмовий телевізор.

Хто ж вона – ця щасливиця? Чим заслужила таку прихильність долі? І який секретний прийом застосувала, аби стати суперпереможницею редакційної лотереї? Про це і не тільки ми розпитали в Людмили Карпович, її чоловіка Олександра та дочки Марії. Адже до редакції за телевізором вони прибули цілим сімейним десантом!

У справжньому коханні немає випадковостей

– Ми звичайні люди із села, – сором’язливо усміхається 47-річна Людмила, адже вперше в житті з нею записують інтерв’ю для всеукраїнської газети. – Народилася я в невеличкому селі Будки на Поліссі. Майже зразу після школи почала працювати листоношею в райцентрі Маневичі. Мені подобалося спілкуватися з людьми, першою взнавати всі новини. Потім вийшла заміж та переїхала до чоловіка в село Хряськ.

До речі, історія кохання Людмили й Олександра теж цікава. Вона пройшла випробування роками та відстанню й довела: якщо вірно любиш – неодмінно отримаєш винагороду.

– Ми із Сашею познайомилися, ще коли я ходила до школи. Нас звело весілля, де ми були гостями зі сторони молодої та молодого, – пригадує Людмила. Потім зв’язок обірвався. Проте в армії Саша служив із хлопцем, який листувався з Людиною подругою. Знову між молодими людьми протягнулася доленосна ниточка. Саша взнав адресу до Люди, написав листа. Дівчина відповіла. І так майбутнє подружжя обмінювалося поштовими вісточками весь той час, скільки хлопець служив в армії.

– У жовтні Саша повернуся зі служби у рідне село. А потім, нічого мені не сказавши, приїхав до Маневичів, де я працювала. Пам’ятаю, кличуть дівчата: «Людо, тебе якийсь гарний хлопець шукає!» Мене аж кинуло в жар! Бо молода, соромлюся, а тут на тобі – кавалер! – усміхається, пригадуючи, Людмила.

Втім наполегливість і сміливість парубка дали початок уже не дружньому листуванню, а справжньому коханню.

– Саша став ходити до мене в Будки: на танці, додому провести. А це чимала дорога – аж 50 кілометрів, – продовжує наша переможниця. – Ходив він так, ходив. І врешті моя мати не витримала: «Ви або женіться, або не мучте хлопцеві ноги».

– А мені два рази казати не треба, – долучається до розмови Олександр. – «Віддасте за мене Люду?» – спитав у батьків. Ті пошкодували мої ноги і сказали «так». У лютому я заслав сватів. Потім справили весілля. Забрав я Люду до свого села. І так ми разом уже 27 років.

Якби не дочка, не мали б суперпризу

Розповідаючи про сімейне життя, Карповичі зізнаються: не все в них було гладко. Вистачало і труднощів, і сварок. Але все воно пробачається, якщо є любов і почуття відповідальності перед Богом, перед дітьми, перед людьми.

– Нині ми вважаємо себе щасливими. Адже маємо п’ятьох хороших дітей: синів Сашу, якому вже 26, Олексія, йому 23, Вадима, що вже зустрів 20-річчя, та 12-річного Артема, – перелічує Людмила. А чоловік Олександр додає:

– І Марійку, якій уже, дякувати Богу, 16 років. Як у тому мультику: чотири синочки і лапочка дочка.

Хоча вигодувати п’ятьох дітей – справа нелегка, але тепер подружжя має надійних помічників. Тож є кому працювати в полі, біля корови, свиней та коней. Окрім господарювати, Людмила ще й 28-й рік працює на пошті. Хлопці, каже, допомагають носити важкі сумки. А дочка Марійка підсобляє у письмовій роботі. І саме цей фактор, зізнаються Карповичі, допоміг їм виграти плазмовий телевізор.

– Ваша газета дуже популярна у Хряську. Тільки на моїй дільниці її виписують 30 людей. А загалом по селу ще більше. Тож, коли прочитали про передплатну лотерею, багато хто попросив, аби я не просто заповнила квитанцію на І півріччя 2021 року, а й переслала її на адресу редакції, – розповідає Людмила. – Оскільки писанини багато, а  в моєї Марійки дуже гарний почерк, то вона мені помагала. Отак вписує Марійка інших людей й каже: «Мамо, давайте і ми перешлемо». – «Ой, кажу, нічого ми не виграємо. Я вже і минулого року пересилала, і позаминулого. Певно, там поміж знайомими та родичами призи пороздають, а простим людям нічого не дістанеться», – кажу, як той Фома невіруючий. Але Марійка не здалася. Тим більше, що вона вже не раз вигравала в розіграшах косметику, засоби для манікюру. От виписала передплатну квитанцію на своє ім’я, заадресувала конверт і вам переслала. Часу відтоді трохи минуло. Вже й призабули про лотерею. І от у квітні ви надрукували список переможців. Того дня, пам’ятаю, дощ такий ліпить. Ми бігом розбираємо газети, сортуємо по сумках, розносимо по хатах. Прийшла додому втомлена. Сіла перепочити. Взяла до рук свіжий номер (бо ж цікаво, що там нового написали). Бачу – заголовок «Хто виграв телевізор». Я без жодної підозри переглядаю список. Дійшла до суперпризу – «Карпович Марія, с. Хряськ». Не повірила. Ще раз перечитала: ні, таки ми. «Марійко! – кричу. – Марійко! Ми телевізор виграли!» Дочка прибігає зі своєї кімнати: «Де? Як?» І тоді ми вже давай на радощах кричати, нашим хлопцям телефонувати.

– Дзвонить до мене: «Сашо, в мене тут така ситуація…» Я вже, – пригадує чоловік, – перелякався. «Що сталося?» – питаю. А Люда: «Ми ТЕЛЕВІЗОР ВИГРАЛИ!!!» Коротше, були на сьомому небі від щастя!

Хто випише газету – тому 5000 гривень!

За один день новина, що до Хряська приїде телевізор від газети, облетіла село, потім – район, потім уже знайомі з усієї області вітали. А на Великдень Карповичі вже переглядали святкову програму на новенькому телевізорі. Щоправда, встановили його у дитячій кімнаті. Бо якби не Марійка, кажуть, то б і призу не мали.

Дякуючи колективу редакції, сім’я Карповичів запрошує:

– Люди! Виписуйте газету на друге півріччя! Пересилайте квитанції. У цій редакції лотерея правдива, і кожен із вас може виграти приз!

І переможці мають рацію. Адже ми розпочинаємо нову передплату лотерею. Серед тих, хто надішле нам одну передплатну квитанцію на ІІ півріччя 2021 року, будуть розіграні 10 призів по 100 грн. Хто випише дві та більше газети на пів року і перешле нам ці квитанції– той отримає шанс виграти 5000 гривень!

А хто виписав газету на весь 2021 рік і вже надіслав конверт із квитанцією, той участь у лотереї візьме автоматично.

Отож, поспішіть! Переможцем може стати кожен із вас!

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
В тему