Люди

«Понад 90 відсотків українців заражені туберкульозною бацилою», — Іван Нискогуз

«Понад 90 відсотків українців заражені туберкульозною бацилою», — Іван Нискогуз

Сьогодні дня не минає без інформації про кількість заражених на коронавірус. І мало хто згадує про щоденний ризик зараження туберкульозом – хворобою, лікувати яку значно дорожче й довше, ніж коронавірус.

Де найбільша небезпека підхопити недугу і в чому особливості її лікування – в розмові з генеральним директором Волинського обласного територіального медичного протитуберкульозного об’єднання Іваном Нискогузом.

– Іване Онуфрійовичу, 24 березня – день боротьби з туберкульозом. А як давно людство стикнулося з цією хворобою?

– Назвати рік чи навіть століття вперше зафіксованого випадку туберкульозу неможливо. Адже кістки, уражені цією недугою, виявлені навіть у єгипетських мумій! Тобто з туберкульозом людство бореться впродовж тисячоліть.

– І його жертвами стало й чимало знаменитостей!

– Так, загальновідомо, що багато років хворіла на туберкульоз і в 42 роки померла від цієї недуги Леся Українка. Паличкою Коха були уражені письменники Максим Рильський і Антон Чехов. Хворіли на туберкульоз актриса театру Марія Заньковецька та акторка Вів’єн Лі, яка зіграла головну роль у фільмі «Віднесені вітром».

– Чому тривалий час не вдавалося винайти ліки від туберкульозу?

– Тому, що тяжко було визначити, яким саме чином люди заражаються цією хворобою. Лише 1882 року німецький учений Роберт Кох виявив збудника – бацилу туберкульозу, яку відтоді стали називати «паличка Коха». Було встановлено, що головний шлях зараження – повітряно-крапельний.

Відтак учені й лікарі стали підбирати способи порятунку хворих. А справжній прорив у подоланні туберкульозу здійснили, коли в 1940-х роках медицина почала застосовувати антибіотики та з 1960-х років проводити тотальну вакцинацію населення.

– А чому зараз в Україні епідемія туберкульозу?

– Тому що в 1990-ті держава не мала достатньо коштів, аби забезпечити протитуберкульозними препаратами і продовжити тотальне щеплення населення. Значний вплив мали й зубожіння населення та антивакцинальна кампанія. Як результат – щороку тільки в нашому диспансері проходять лікування сотні пацієнтів.

– Хто найбільше ризикує заразитися цією недугою?

– Не відкрию великої таємниці, якщо скажу: понад 90 відсотків українців носять у собі туберкульозну бацилу. Просто в більшості з нас ця бацила «спить», оскільки її діяльність пригнічується нашим імунітетом. Але варто імунітету ослабитися, як паличка Коха тут же починає свою руйнівну роботу. Із цього стає зрозуміло, що найбільше ризикують заразитися туберкульозом люди з ослабленим імунітетом.

Тобто ті, хто має хронічні захворювання (особливо цукровий діабет), синдром набутого імунодефіциту (тобто СНІД), а також алко-, нарко- й тютюнозалежні. Я, до речі, звернув увагу, що 90 відсотків наших пацієнтів – це особи, які курять.

– На якій стадії хвороби люди, як правило, йдуть до лікаря?

– На жаль, значна частина наших пацієнтів (особливо тих, які госпіталізовані у важкому стані) безвідповідально ставляться як до свого здоров’я, так і до здоров’я людей, із якими проживають. Тому до лікаря звертаються аж тоді, коли їхній стан майже критичний. Із початком пандемії коронавірусу ця проблема загострилася ще більше. Тож якщо два роки тому кожен четвертий із хворих на туберкульоз потребував госпіталізації, то цього року – кожен третій.

– Скільки часу займає лікування?

– Залежить від типу туберкульозу та чутливості до препаратів. Відповідно до протоколів, мінімальний курс подолання недуги – шість місяців, максимальний – до двох років. Проте це не означає, що стільки ж часу хворий має лежати в лікарні. Ні! Ми перейняли досвід європейських колег і стараємося не більше від місяця тримати людей у диспансері. Щойно пацієнт перестає бути заразним, він продовжує лікування в домашніх умовах. А ми абсолютно безкоштовно надаємо йому необхідні препарати й послуги.

– Якби не державне фінансування, скільки б коштів довелося хворому потратити на боротьбу з недугою?

– Це знову ж таки залежить від тяжкості перебігу хвороби. Бо є форми туберкульозу, які легко подолати, і вартість препаратів на весь курс становить кілька тисяч гривень. А є стійкий туберкульоз, на нього звичайні протитуберкульозні препарати не діють.

Відповідно, доводиться застосовувати ліки нового покоління, що коштують від декількох десятків до кількох сотень тисяч гривень.

– Попри це, є серед хворих такі, які все одно або відмовляються лікуватися, або пропускають прийом ліків.

– Так, маємо й таку проблему. Особливо вона поширена серед нарко-, алкозалежних і безхатьків. Проте допомагає «Червоний хрест»,  і спільно ми працюємо над тим, аби не безпечні для соціуму пацієнти таки приймали ліки.

– Отже, особи з відкритою формою туберкульозу можуть користуватися громадським транспортом, ходити в магазини і наражати на небезпеку сотні, якщо не тисячі людей?

– Заразні особи повинні лікуватися в стаціонарі, а після знебацилення вони не несуть небезпеки для оточення. Сам по собі туберкульоз не настільки заразний, як, приміром, коронавірус. Щоб підхопити паличку Коха, треба впродовж восьми годин перебувати в тісному контакті з хворим у приміщенні, яке не провітрюється. Крім того, навіть коли бацила потрапить в організм, це не означає, що людина відразу ж захворіє.

Бо, як я ми вже обумовили на початку розмови, наша імунна система заблоковує паличку Коха і не дозволяє їй нашкодити. Єдине «але» – ця бацила залишається в інфікованому організмі на все життя і чекає, доки імунітет із тих чи інших причин ослабиться.

А чи можуть люди, які пройшли лікування в диспансері і в яких туберкульоз перейшов у так звану закриту форму, працювати на посадах, які передбачають тісний контакт із людьми: в дитсадку наприклад?

– Такі пацієнти справді не несуть загрози іншим у плані зараження. Проте коли йдеться про певні види діяльності, наприклад: школи, дитсадки й подібні заклади, то повинно бути рішення медичної комісії за результатами медогляду. Слід звернути увагу на тих пацієнтів, які не виявлені вчасно та можуть заражати оточення (особливо рідних). Тут має активізувати роботу первинна мережа – сімейні лікарі.

Саме вони повинні при підозрі у пацієнтів своєчасно виявляти туберкульоз бактеріологічним методом – забором мокроти з подальшим її транспортуванням до місця діагностики. У нашій області таке обладнання – джин-експерти – розташовані в Маневичах, Ковелі, Володимирі-Волинсьому та в нашому диспансері. Також сімейні лікарі повинні формувати групи ризику для подальшого їх обстеження флюорографічним методом.

Які симптоми можуть сигналізувати про розвиток у людини туберкульозу?

– Існують 11 критеріїв, за якими діагностують згадану недугу. Проте найпоширенішими є підвищення температури тіла до позначки 37 – 37,2 градуса, яке тримається більше від двох тижнів. Типовою ознакою є кашель (особливо якщо в мокротинні з’являються згустки крові), слабкість, а також утрата апетиту й різке зменшення маси тіла.

Куди звертатися, якщо людина запідозрила в себе хворобу?

– До сімейного лікаря, з яким уклала декларацію. А лікар, спрямувавши на додаткове обстеження, згодом зможе визначити: туберкульоз у пацієнта, запалення легенів чи інша недуга.

Як можна вберегтися від зараження паличкою Коха?

– З початком коронавірусної пандемії люди стали обережнішими в плані контакту з іншими особами. А носіння масок, дотримання соціальної дистанції – це теж один із факторів профілактики туберкульозу.

Потрібно також пам’ятати, що важливим у запобіганні зараженню – міцний імунітет людини. Тож, аби не хворіти на туберкульоз, людина повинна збалансовано харчуватися, бути фізично активною, якомога більше часу проводити на свіжому повітрі, не зловживати алкоголем та не курити.

– Сподіваюся, читачі дослухаються до ваших порад. Дякую за розмову.

Спілкувалася Оксана Бубенщикова

Фото Павла Березюка

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Інтерв'ю, луцьк, Волинь, медицина, Фото
В тему