Так сталося, що, коли в Україні розпочалася війна, Аліна Рєпіна, яка разом із сім’єю жила в Луганську, зрозуміла, що потрібно на якийсь час виїхати з рідного міста.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
– Глянули на карту України, подивилися, де ми ще не були, – і поїхали в Чернівці, – розповідає жінка. – Планували, що перебудемо тут два тижні, а проте все склалося по-іншому. У Чернівцях ми вже чотири роки.
До речі, у поїздку вони з чоловіком взяли лише документи і мішок вовни. Річ у тім, що пані Аліна ще в дитинстві захопилася плетінням – її сестра чудово плела, і дівчинка навчилася в неї плести шарфи та інші дрібниці.
– Згодом почала з вовни виготовляти светри, сукні та інший одяг, – розповідає майстриня. – Потім стала зауважувати, з яким ентузіазмом моя дитина грається з іграшками. Кожній дає ім’я, щиро любить їх. І я почала виготовляти різні іграшки. До речі, спершу це були переважно зайчики. Приміром, я планувала виготовити котика, проте в процесі роботи бачила, що звірятко все ж подібне на зайчика. Відтак виходив вуханчик.
За освітою Аліна – хімік, і каже, що знання хімії дуже згодилися їй у хенд-мейді. Адже знає, як правильно обробити різні види матеріалів, аби краще трималася форма, які види матеріалів між собою поєднуються найкраще. Відтак іграшки, які вона виготовляє, наче живі, – лапки, очки – все продумано і розроблено до найменших деталей. Звірятка мають одяг, а в лапках деяких – квіточки, портфелик, смаколик або ж музичний інструмент. Цікаво, що в усіх звіряток є пупчик.
– Дуже приємно, що мої звірятка людям неймовірно подобаються, – каже майстриня. – Адже це і іграшка для діток, і талісман для дорослих. Це звірятко-друг, звірятко-брошка, який можна потримати в долонях, знайти для нього місце в жіночій сумочці тощо.
Для роботи майстриня використовує лише високоякісну вовну, яку замовляє за кордоном. І планує наразі розвивати улюблену справу.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
