Напередодні зимових свят у голові виринають теплі спогади з дитинства: бабуся порається на кухні, готує святкову вечерю, дідусь вправно їй допомагає – тре мак для різдвяної куті у великій глиняній макітрі. Потім та ж макітра із запашною кутею вдало виділяється серед іншого посуду на святковому столі.
Дідусь розповідав, що колись люди користувались саме таким посудом – глиняними горнятками, глечиками, тарілками. Їжа, приготована у глиняній посудині особливо смачна, але й змайструвати її нелегко – потрібно вміти гончарити.
І ось нещодавно випала нагода побувати в гостях у справжнього знавця гончарної справи лучанина Миколи Шавули.
Чоловік займається гончарством уже понад 25 років, тож про секрети майстерності може розповідати годинами.
– Якось під час навчання в училищі культури та мистецтв нас, 17-річних студентів, завели на екскурсію в майстерню гончарів, – розповідає Микола. – Там панувала якась магічна атмосфера. Гончарні круги крутяться, майстри творять з глини просто надзвичайні речі. Це неймовірне видовище неабияк мене захопило, і вже тоді я вирішив, що буду гончарем. А щоб перейняти досвід, став частенько навідуватися у майстерню. Спочатку як гість, а згодом і сам сідав за гончарний круг.
Піч для випалювання збудував сам
Розповідаючи, Микола готує глину для нашого майбутнього виробу і зазначає, що це на перший погляд здається легко: cів за гончарний круг, зліпив горнятко і все готово. Насправді, це довготривалий процес. Щоб виріб вдався, глина має бути еластичною і масною. Знаю місця, де є глина, яка ідеально підходить для роботи і сам її копаю. Але якщо є термінові замовлення, то купую. Наступний етап – це безпосередньо виготовлення виробу.
Тривалість залежить від розміру та складності потрібного посуду. Можна щось змайструвати за кілька хвилин, а можна й годину сидіти, ідеально рівняти краї, наносити орнамент. За словами майстра, зазвичай, коли людина сідає за гончарний круг, час летить дуже швидко. – Враження, емоції, захопливі погляди від того як глина ніби оживає у власних руках – усе це не можна вмістити у кілька хвилин. Особливо, якщо людина у такій атмосфері вперше.
– Коли горнятко, макітра чи будь-що інше набуло потрібної форми, потрібно дати виробу підсохнути, потім декорувати, і вже після цього загартувати в печі, – продовжує гончар. – Для випалювання потрібно назбирати потрібну кількість виробів, і лише тоді всі разом у піч. Якщо виріб має бути у чорному кольорі, використовую технологію задимлення, якщо – у коричневому, просто випалюю. Кілька годин випалюємо, потім днів два виріб охолоджується і лише після цього він готовий до використання.
До речі, піч для випалювання Микола теж будував сам. Спочатку возив вироби до інших майстрів, а згодом доріс до такого рівня, що й власна піч знадобилась. Придивлявся, зважував, перечитав багато спеціальної літератури і таки змурував справжнісіньку гарну піч для випалювання виробів з глини.
Гончарство як арт-терапія
На майстер-клас до Миколи я прийшла із 5-річним сином, який у спеціальному фартуху уже в очікуванні. Поки Микола готує робоче місце, Матвій із цікавістю розглядає майстерню. Ще б пак, тут скрізь уже готові вироби – на полицях та стінах різноманітні глечики, кавові чашки, турки, святкові дзвоники.
Нарешті ми сідаємо за круг, який з допомогою Миколи розганяється з неймовірною швидкістю. Матвій у захваті, бо ж тільки що ще звичайний шматок глини у його ручках набуває рівненьких обрисів. Гончар спрямовує наші руки у потрібному напрямку і ось вже видно якою заввишки буде наша тарілка. А я все допитуюсь сина: «як враження?», бо ж не схоже, що мій балакучий хлопчик мовчить. Микола ж зовсім не дивується. Каже, це абсолютно нормальна реакція. – Спостерігаючи за дітками, які гончарять, я помітив, що замкнуті малюки ніби відкриваються, починають розповідати, ділитися враженнями, надто емоційні – навпаки стають врівноваженішими. Мабуть, недаремно гончарство використовують як вид арт-терапії. До мене часто звертаються люди після важкого робочого дня, щоб позбутись негативних емоцій, зняти стрес. Сідають за гончарний круг – і вуаля, на обличчі вимальовується посмішка.
Замовників у Миколи Шавули вистачає. Адже за стільки років зарекомендував себе як справжній знавець своєї справи. Дуже популярними є різні сувенірні вироби з волинською тематикою для туристів, кавові кружки. Постійними клієнтами гончара є люди, яким важливо, щоб посуд був екологічно чистим.
Однак найбільший попит зараз – це майстер-класи. Люди хочуть щось виготовити власноруч для себе чи у подарунок. – Дуже запам’ятався мені випадок, коли бабуся привела у майстерню своїх внуків і вони разом майстрували дванадцять тарілок для різдвяної вечері. Щоб усі страви на Свят-вечір були у глиняному посуді. Ви не уявляєте, як приємно бути причетним до такого, – мовить Микола.
А Матвій тим часом уже наносить орнамент на готову посудину і допитується коли прийдемо сюди знову. Гончар посміхається і зізнається, бачити ось такі щасливі очі – це найкраще, що можна отримати від своєї роботи.
Ірина Куприсюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
