Попри поважний вік, а Сергію Кіндратовичу Дацюку вже 92 роки, він і нині активний, енергійний і дуже позитивний чоловік. Досвідчений лікар, він у минулому працював в онкодиспансері і врятував життя дуже багатьом людям. Та й тепер охоче ділиться досвідом і дає поради щодо того, як бути здоровим. А ще радіє спілкуванню з дружиною, донькою і онуками. Детальніше – у розмові з Сергієм Кіндратовичем.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
– Розкажіть трішки про своє життя. Мабуть, багато довелося побачити на своєму віку.
– Родом я із волинського села Битень. Батьки – прості селяни, які все життя дуже багато працювали і були щирими патріотами України. На той час це була Волинська губернія, і лише в 1920 році, за рішенням Версальського договору, землі Західної України відійшли до Польщі. Батьки змалку привчали нас, сімох дітей, до праці. Відтак добре знаю роботу і на городі, і в саду, і біля господарки. А в свята тато брав до рук скрипку – і ми всі поринали в прекрасний світ музики. Батько був скрипалем-віртуозом від Бога і послухати його гру в свята приїжджали не лише з сусідніх сіл чи районів, але й областей. Мама була чудовою господинею, і смак пиріжків, які вона пекла, я добре пам’ятаю і нині.
А ще вона була дуже набожною і вчила нас, дітей, жити по правді, нікого не ображати, бути добрими. Пригадую, я дуже хотів вчитися і тому ходив до школи в селі Голоби, що за сім кілометрів від дому. Відтак – 14 кілометрів кожного дня. Навчання в ті часи було двома мовами – польською і українською. Навчаючись в старших класах, працював фізруком у молодших. Після школи служив в армії в Забайкаллі. В цей час здобув фах радіотелеграфіста, а ще був учасником театрального гуртка, в якому залюбки ставили українські спектаклі. Опісля – Луцьке медучилище, Чернівецький медінститут за спеціальністю гематолог. Працював в онкодиспансері і за роки роботи бачив багато і радості, і біди людської.
– Попри вік, Ви і сьогодні в чудовій формі. Мабуть, як лікар, маєте рецепт еліксиру молодості?
– Ох, той еліксир! Століттями люди сподіваються на якийсь диво-еліксир і в той же час самі нічого не хочуть зробити для свого здоров’я. Насправді немає ніяких секретів. Потрібно лише дбати про своє здоров’я, дотримуватися помірності в їжі, займатися фізкультурою. Я змолоду багато займався спортом. І нині фізичні вправи є в моєму житті – віджимання, присідання, повороти тулуба та інші. Все по 100 разів. Сьогодні молодь в містах поспішає в тренажерні зали замість того, аби вдома кожного ранку робити зарядку. Та й в селах юнаки лінуються робити фіззарядку, вправи на турнику. А даремно, бо зарядка тримає у тонусі наше тіло, робить його сильним і струнким. Під час зарядки збільшується потік імпульсів, які активізують роботу центральної нервової системи, відтак вона приходить в тонус. Також тренується серце.
В організм потрапляє багато кисню, який забезпечує якісну роботу усіх органів. Чим вища концентрація кисню в крові, тим активніше працює мозок. Зарядка допомагає позбутися стресу і депресії, покращує самоорганізацію, сприяє піднесенню духу, настрою і самооцінки. Вчені стверджують, що люди, які роблять зарядку, не потерпають від песимізму. Я ніколи не курив і не зловживав спиртним й усім це раджу. Потрібно любити життя, людей і будь-яку ситуацію сприймати тверезо, без надмірних емоцій. Слід бути чесним, справедливим як до себе, так і до тих, хто поруч. Також раджу розвивати у собі любов до прекрасного, а тому – пишіть, малюйте, співайте! Обов’язково знаходьте час для відпочинку, мандруйте, більше спілкуйтеся «вживу». І будете здоровими і щасливими!
– Що сьогодні переважає у вашому раціоні?
– Я надаю перевагу простій, здоровій їжі. Приміром, хліб люблю житній грубого помелу. Кожен продукт має свою унікальну формулу і цим корисний для нашого організму. Правило номер один у харчуванні – «Усе має бути в міру». Дуже люблю пшоняну кашу, яка є чудовим джерелом калію та інших потрібних для нашого організму елементів. Обов’язково раджу включити до раціону натуральний мед, який дуже багатий на вітаміни і ті мікроелементи, які потрібні для нормального функціонування усіх систем нашого організму. А ще – готувати узвари, трав’яні чаї, які свого часу щодня були в кожній українській оселі.
– Розкажіть трішки про сімейні традиції вашої родини...
– У мене чудова дружина і просто неймовірна донька, а також онуки, яких я дуже люблю. Усі разом ми любимо збиратися у свята та будні дні. Багато спілкуємося, а ще – готуємо традиційні для того чи іншого свята смаколики. Раніше любив їздити в Карпати, в Крим. Тепер часто гуляю з дружиною парком. Дуже любимо співати українські пісні, слухати гарну музику.
– Що для Вас є щастям?
– Передусім здоров’я і благополуччя рідних. На жаль, старша моя донька надто рано залишила цей свій, і це мій біль, який я відчуваю кожного дня. Тому радію, коли усі здорові і щасливі. Коли мають жагу до життя і насолоджуються кожною його миттю. Моя Наталочка, молодша донечка, останнім часом захопилася малюванням, і я щиро радію, бо бачу, яке задоволення вона отримує від цього. Радію, коли усі разом збираємося вдома, спілкуємося, ділимося враженнями, щось плануємо.
– Про що Ви мрієте?
– Щоб мої рідні і близькі були щасливими! І ще мрію якнайшвидше побачити нашу Батьківщину вільною від російських окупантів. Хочу, щоб Україна була сильною, високорозвиненою державою, а українці жили мирно, щасливо і заможно.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
