Люди

Гори сміття, мавпи на балконах, а люди сплять поручі з велетенськими щурами

Гори сміття, мавпи на балконах, а люди сплять поручі з велетенськими щурами

Мабуть, важко знайти людину, яка не любить подорожувати. Однак далеко не кожен мандрівник відважиться на три тижні поїхати в Індію без екскурсовода, не знаючи мови і не маючи чіткого плану поїздки.

Тим часом Ірина Корчук, жителька Львова, вирушила в цю мандрівку  разом із чоловіком та друзями, — йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

– Пані Ірино, як з’явилася ідея цієї поїздки?

– Цю ідею подали наші друзі. І спершу я, відверто кажучи, була спантеличена: яка Індія? Це ж страшно! Там брудно, небезпечно і дуже далеко. Там жахлива антисанітарія, високий рівень злочинності, багато змій і кусючих комах! Відтак ми з чоловіком сказали категоричне «ні», однак наші друзі так захопливо розповідали про цю країну, що мій чоловік почав уявляти, як він фотографує в Індії птахів, архітектурні пам’ятки та місцевий колорит, а я вже подумки «купувала» собі браслети зі слонової кістки, шовкові шарфи, намиста із каміння. І ми таки полетіли в Індію.

– Чи довго готувалися до мандрівки?

– План подорожі складався за кілька місяців до вильоту. Обирали місця, які хотілось побачити, розглядали варіанти житла та транспорту. Треба було подбати навіть за власну постіль, адже в багатьох готелях її не змінюють після кожного гостя. Та й туалетний папір – розкіш для туристів і коштує дорого, бо індуси користуються водою та рушничком.

– Що першим вразило у цій країні?

– Сходячи з трапа літака, ми відчули дуже насичений аромат із суміші диму аромапаличок, які палять усюди, спецій вуличної їжі та каналізації. Повітря було важким, гарячим і якимось густим. Опісля був шок від неймовірно великої кількості людей. Таке враження, що опиняєшся у велетенському мурашнику, – постійний рух, шум і галас. Навіть вночі життя не стихає.

А ще – велика кількість сміття під ногами та на узбіччях, їдкий запах на вулиці. Скажу відверто: спершу хотілось повернутись та втекти додому. Однак квитки назад через 21 день. Тож ми вирішили зосередитись на унікальних особливостях цього дивного світу. І якоїсь миті перетворились із розгублених туристів на мандрівників, що смакують життя.

Чим смакували в цій країні?

– Там дуже цікава кухня, хоча й дуже гостра. Для вегетаріанців тут справжній рай – свіжі овочі та фрукти на кожному кроці, безліч веганських закладів із різноманітними смаколиками. Та будьте готові до величезної кількості карі та перцю! Хочеш пиріжок – отримай самосу! Це тоненьке тісто, купа гострої начинки та на додачу – ще гостріший соус! Ми їли, а по щоках неконтрольовано котились сльози! Та це все ж таки смачно!

– Мабуть, усе дуже дорого?

– Індія – країна на будь-який гаманець. Ви можете жити безкоштовно і поселитись у королівському палаці. Якщо ви веган, то на їжу витратите копійки! Якщо ж любитель м’яса, то середня ціна за м’ясну страву не більша, ніж в Україні. Найдорожче обходиться місцевий алкоголь, адже податок дуже великий. Те саме стосується і транспорту: є автобуси і поїзди різного класу. Цікавим є те, що плацкарт має не по дві, як у нас, а по три полиці! Екзотичний для мене був автобус без вікон, такий собі «природний кондиціонер, і нікому не дує, а на випадок дощу передбачена шторка з брезенту. Ми мешкали в недорогих готелях.

А яке враження про місцеве населення?

– Усі кудись спішать. Однак неодмінно знайдуть час, щоб вигукнути до вас «Hello! Whereareyoufrom?», і, інколи навіть не дочекавшись відповіді, мчать далі. Хочете відчути себе зіркою – вам точно в Індію! Тут з вами будуть робити селфі, намагатись заговорити, просити сфоткати їх на ваш фотоапарат чи просити додати в друзі на «Фейсбуці»!

Певна наївність, дитяча щирість притаманна і дорослим,  і дітям. Серед натовпу жебраків не зрозуміло, хто дійсно злидар, а хто, живучи доволі заможно, просто вважає, що білий турист має більше грошей, і не соромиться в нього просити щось. Загалом склалось враження, що індуси не надто вибагливі до комфорту, вони можуть без проблем постелити собі постіль на підлозі вокзалу чи аеропорту і спати там, незважаючи на бруд чи велетенських щурів. У їхньому будинку може не бути підлоги, їжу собі готують просто на землі, а у власності родини є ресторан та таксі.

Також цікавим фактом є те, що у них гарно розвинутий внутрішній туризм, і для місцевих існує свій «indianprice» на відвідування пам’яток, зазвичай він у 10 разів менший від загального туристичного. Усе село може приїхати відвідати якийсь храм чи палацовий комплекс – це звичайна практика.

– Як місцеві заробляють на життя?

– Чимало індусів задіяні в сільському господарстві, на плантаціях з вирощування чаю, прянощів тощо. Дуже активно розвиваються ІТ-технології, туризм. Індія є однією з найбільших країн-експортерів програмних послуг. Сфера програмного забезпечення розвивається дуже інтенсивно, і спеціалісти, задіяні в ній, отримують дуже солідну заробітну плату. Водночас є сфери діяльності, в яких за годину роботи платять лише 29 центів. Державні службовці отримують приблизно 5000 рупій, а це приблизно 75 доларів.

– Де саме Ви побували в Індії?

– Під час тритижневої мандрівки відвідали кілька міст у штатах Делі, Джайпур, Джодхпур, Орчха, Каджурахо, Кочі, Гваліор та Муннар. Побували на чайних плантаціях, милувались неймовірною красою оздоблень палаців і величністю фортів, «космічністю» храмів, які вразили мене особливо своєю формою та фасадними скульптурами. Індія – це наче інша планета.

Там зграї орлів літають в небі над головою, як у нас ворони; тут мавпи, бурундуки, ящірки, папуги та сови спокійно бігають по балконах у містах-мільйонниках. Там жінки у розкішних сарі перуть одяг на річці, корови та свині розгулюють вулицями, повністю ігноруючи насичене міське життя, сільські діти, випасаючи буйволів, грають у крикет. Там є храми мавп, камасутри та щурів, а кольорів та ароматів стільки, що паморочиться у голові.

– Що цікавого привезли з мандрівки?

– Море вражень, чудових фото і нові знання, бо дізналася неймовірно багато. А вечорами, переглядаючи фото з цієї мандрівки, готую «Масала чай», який дуже популярний в Індії. Для приготування цього напою потрібні чорний чай, вода, молоко, цукор або мед і суміш спецій за смаком: кориця, гвоздика, аніс, імбир, кардамон, аніс, перець.

Змішайте спеції та чай, залийте водою та закип’ятіть, додайте цукор за смаком та молоко, доведіть до кипіння. Настояти протягом кількох хвилин та споживати гарячим.

Ксенія Фірковська

фото Володимира Петришина

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: індія, туризм
В тему