Люди

Волинян виготовляє молоко зі смаком пломбіру, а ковбасу — з м'ясом нутрії 

Волинян виготовляє молоко зі смаком пломбіру, а ковбасу — з м'ясом нутрії 

Руслан Митько– чоловік не типовий. Бо коли більшість молоді втікає від сільської роботи в місто чи за кордон, то наш герой навпаки: полишив комфорт у місті Рівному та подався в село на Волині.

Яка мрія покликала у глибинку 29-річного чоловіка і завдяки чому він мріє стати мільйонером?!

 

Ремонт авто – цікаво, але не перспективно

– Сільським господарством займатися я не вмів і навіть ніколи про таке не думав, – усміхається Руслан Валерійович. – Дитинство моє минуло у Здолбунові – залізничному вузлі на Рівненщині. А що мої бабуся з дідусем були залізничниками, то я вирішив: продовжу цю професійну династію – і з працевлаштуванням не буде жодних проблем.

Так і вийшло…

Руслан Митько з Рівного здобув фах залізничника. Та коли влаштувався за спеціальністю, зрозумів: така робота не до душі, і почав займатися ремонтом та сервісом автівок.

– Я здобув непоганий досвід із фарбування та перешиття салону. Справа, здавалось би, прибуткова. Але морального задоволення і перспективи росту я все одно не бачив. Тому якоїсь миті вирішив кардинально змінити своє життя – створити сімейну мініферму та зайнятися сироварінням, – продовжує Руслан Митько.

Задля втілення таких планів чоловік разом із 50-річним батьком продали своє житло в Рівному та придбали хату на Волині, неподалік українсько-польського кордону.

– Чому так далеко? – риторично запитує Руслан. – Бо нам потрібен був не просто будинок, а чимала територія для городу й випасу та недалека відстань від автотраси. Тож село ОрищіІваничівського району стало найкращим серед усіх варіантів.

 

Про свинку-овечку та «скучних» теличок

На 70 сотках домашнього угіддя Руслан разом із батьком спершу взялися за вирощування свиней. Особливо зацікавила угорська пухова мангалиця, яка має таку густу й кучеряву шерсть, як овечка.

– Ця порода не вибаглива і дуже витривала. Може гуляти при мінус 20-ти і чудово почуватися. Але її мінус: багато сала, яке збувати не вигідно через надто низьку, порівняно з м'ясом, ціну, – з досвіду переконався Руслан. – Тому майже 40 голів худоби довелося пустити під ніж.

Наступним об'єктом для експериментів стали три телички. Але, як жартома каже чоловік, коровами займатися було скучно та й не дуже вигідно.

– Молоко, сметану, сир продають усі господарі. Тож у цій сфері дуже жорстка конкуренція, – пояснює Руслан Митько. – Крім того, сільські жіночки, реалізовуючи на ринку м'який і твердий сири, дуже демпінгують. Як приклад, продають кіло сиру за 40 гривень, хоча на його виготовлення вони використали шість літрів молока, яке на ринку коштує 90 гривень.

Відтак тепер Руслан із батьком стають у селі першопрохідцями з вирощування кіз та виготовлення з їхнього молока елітних сортів сиру.

 

Купив козенят за ціною автомобіля

– Перш ніж визначитися з породою, ми з татом перечитали масу літератури. Адже ставку хотіли зробити саме на молоці, а не на м'ясі чи шерсті. Крім того, нам важливо було не лише отримувати хороші надої (бо є кози, що дають по п'ять і більше літрів молока щодня), а й мати смачну продукцію без характерного запаху: щоб, як то кажуть, козою і не пахло! – продовжує чоловік.

У пошуку потрібної породи Руслан об'їздив пів України: був і на Одещині, і в Карпатах. Придбати дійних кіз стало справою не з дешевих. Адже за двомісячне козеня фермери просили від тисячі до півтори тисячі євро, тобто 30 – 45 тисяч гривень.

– Урешті ми зупинилися на англо-нубійській породі – і з вибором не помилилися, – продовжує фермер. – Бо тварини мають спокійний характер. Улітку кожна дає в середньому по три літри молока на день. Причому дуже поживного. Та головне – це молоко зі смаком пломбіру!

Звісно, на такий товар відразу знайшлися покупці. Хтось брав для дітей. Хтось – для себе з лікувальною метою. А з решти продукції Руслан виготовляв бринзу.

– Коли я тільки почав вивозити сир на «старий» ринок Луцька, люди цікавилися: «А чому бринза такого незвичного кольору?» На відповідь: «Бо з козячого молока», дехто крутив носом. Мовляв, матиме специфічні запах та смак, – пригадує чоловік. – Але варто було скуштувати шматочок цієї бринзи, як покупці переконувалися: і козячий сир може бути дуже смачним. Єдиний його мінус – ціна. Адже літр козячого молока коштує 40 гривень. Для одного кілограма бринзи треба використати чотири літри. Тому вартість бринзи у 160 гривень не для всіх по кишені, і я це розумію.

 

Швейцарські сорти – за українською ціною

Згодом Руслан Митько перейняв досвід всесвітньо відомого сировара з Канади Девіда Ешера, який теж розводить кіз та з їхнього молока виготовляє популярні смаколики. І за рецептом канадійця став готувати напівтвердий сир «Томе».

– Я приготував два його види: в натуральній білій шкоринці та в намитій, завдяки чому утворюється шкорина жовто-помаранчевого кольору, – переповідає майстер технологію. – Але і в першому, і в другому випадку буцик сиру потрібно що два дні перевертати впродовж двох тижнів.

Серед новинок Руслана Митька – пірамідки, приготовлені за технологією французького ароматизованого сиру сорту «Булетд’Авен», а також сирні кульки, створені за рецептурою швейцарського «Бельперкнолле». На виготовлення одного кілограма таких виробів потрібно 10 літрів козячого молока. Відтак 100 г продукції коштують 40 гривень. Тобто в ціну елітних сирів фермер закладає лише вартість сировини, не беручи до уваги своїх праці та часу.

– Щоб прикрасити виріб тонкими смаковими нотками, в кульки ми додаємо часничок, а в пірамідки, залежно від різновиду, – пряні трави, апельсинову чи лимонну цедру (останні смакують як десерт, тому посипаємо їх какао). А ще практикуємо вимочування сиру в червоному вині, – додає фермер.

 

Ковбаса у подарунок: як вам ідея?

Ближче до Нового року й Різдва Руслан Митько обіцяє здивувати елітними ковбасками, що їх виготовляє зі свинини, козятини та м'яса нутрії.

– Перед Великоднем я вже проводив такий експеримент. Кожен із видів ковбаси видався по-своєму смачний. Хоча з найбільшим інтересом люди смакували ковбасою з нутрії, – усміхається Руслан Валерійович. – Усі три види ковбасок знайшли своїх шанувальників. Тож до свята Миколая можна знову зробити якусь гастрономічну цікавинку. Чим не подарунок, особливо чоловікам, які люблять смачно поїсти?

Оксана Бубенщикова

Читайте також
Все про: рівне, Фото
В тему

Останні матеріали