Люди

Посадити ліс, доглядати його, прибирати – це щоденна клопітка праця

Посадити ліс, доглядати його, прибирати – це щоденна клопітка праця

Колківське лісництво державного підприємства «Колківське лісове господарство» Маневицького р-ну розпочало роботу одночасно зі створенням лісгоспу ще у 1961 році. Розташоване воно на території 2-х районів – Маневицького та Ківерцівського. В його підпорядкуванні 5 лісництв, 2 нижніх склади, консервний цех, 2 цехи переробки. За підсумками восьми місяців 2018 року середньомісячна заробітна плата у ДП «Колківський лісгосп» становила 14371,00 грн.

Лісництво славиться своїми урочищами Рудня, Кривий ліс, Білі береги – це візитні картки селища Колки.

Крім усього, Колківський лісгосп опікується чотирма шкільними лісництвами. Діти тісно співпрацюють з лісгоспом. Проводиться чимало заходів, де молоде покоління пробує виконувати всю лісівничу роботу (за винятком рубки та вивозки лісу). Починаючи від збору насіння та закінчуючи висіванням, сапанням і посадкою і стратифікацією. Лісівники також організовують для дітей різні конкурси, де передбачені чималі грошові винагороди: «Дітям у радість співпрацювати з нашим колективом. Вони бачать себе у цій сфері в майбутньому. А той, хто з дитинства любить ліс, не завдасть йому шкоди в майбутньому».

Робота лісівника є особливо престижною

В січні 2014 року сталася пожежа в конторі лісництва, після чого було вирішено збудувати нове приміщення. Тепер адмінбудівля із круглого бруса буде не лише зручним місцем роботи для колективу, а й справжньою окрасою Маневиччини.

Маневицький район – єдиний в Україні, де функціонує аж чотири державні лісгоспи, що має неабияке значення для наповнення районного бюджету. Свою посильну лепту у цю справу вносить і ДП «Колківське лісове господарство», яке очолює справжній господар Сергій Матчук.

Сергій Матчук розповідає, що створення комфортних умов праці завжди було пріоритетом. Адже не секрет, що це є запорукою роботи з гарним результатом. А  у сільській місцевості робота лісівника є особливо престижною. Зокрема, як зазначив керівник, у цей напрямок охорони праці лісівників спрямовується щоразу більше зусиль та інвестицій. Зокрема, за 2018 рік на охорону праці підприємством витрачено понад 2 млн грн.

Цьогоріч, на святкуванні Дня народження містечка Колки, Сергій Матчук зауважив, що всі здобутки містечка – це насамперед здобутки його жителів, і вручив відзнаки одним із кращих працівників підприємства – колківчанам Павлу Лихачу,  Ларисі Котеленець й Тарасу Брушко.

А минулого року на церемонії нагородження кращих працівників лісової галузі Маневицького району Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України нагородили Потарась Світлану Олексіївну – головного економіста державного підприємства «Колківське лісове господарство», почесними грамотами Державного агентства лісових ресурсів України Мандзюка Василя Сергійовича – майстра лісу Граддівського лісництва «Колківське лісове господарство», Фурманчука Павла Валерійовича – лісничого Осницького лісництва державного підприємства «Колківське лісове господарство».

Ліс з комфортом у будь-яку погоду

«Сирий бір»

Рекреаційний пункт, розміщений на території ДП «Колківського лісгоспу» на території Осницького л-ва. Розташований по автошляху Колки–Вараш, в с. Велика Осниця, за 1 км. від траси.
Історія створення цього пункту доволі проста. Створення зони відпочинку порекомендували Осницькі лісівники для того, щоб жителям і тутешнім гостям було де проводити свій час у вихідні.
Рекреаційний пункт був створений у червні, 2017 року. Походження назви отримав від урочища, в якому розміщений. На сьогоднішній день це само
відвідуване місце жителями Велькоосницької сільської ради. За чистотою і охайністю стежать як працівники лісництва, так і місцеві жителі.

«Поляна казок»

Розташування: по автошляху Луцьк-Дольськ за 3 км. від с. Тростянця. Тут вас зустрінуть затишні альтанки, дитячий майданчик, спеціально облаштовані місця з мангалами.

Відтак, аби дізнатися більше про працівників «Колківського ЛГ», пропонуємо нашим читачам розповідь про….

….Жінку, яка присвятила себе роботі з лісом

Лідія Шилін народилась у селі Велика Осниця Маневицького району. Зростаючи серед мальовничої краси лісів Полісся, змалку була залюблена в природу. Батько Лідії практично все своє свідоме життя пропрацював єгером.  Народившись у сім’ї лісника, «кожен Божий день була у лісі». Провівши свої юні роки в спілкуванні з природою, Лідія твердо знала, що піде навчатись лісівничій справі.

Здобула фах інженера лісового господарства у Національному університеті біоресурсів і природокористування в Києві (раніше Київська сільськогосподарська академія). Після завершення навчання направили на Рівненщину в Зарічненський лісгосп на посаду лісничого.

В грудні 1985 року Лідія Никифорівна переїхала в селище Колки Маневицького району. Працювала на посаді інженера лісових культур у Колківському лісгоспі. Так минуло 25 років. Згодом стала інженером лісового господарства, де працює донині.

Присвятивши майже тридцять три роки роботі в лісовій галузі, жінка запевняє, що «вросла корінням в цю роботу»: «Основне – це спілкування з лісом, гармонія. Окрім роботи – це душевний спокій».

Маючи потужний багаж знань та відпрацьований роками досвід, під керівництвом Лідії Никифорівни висаджуються гектари лісових культур, проводяться рубки догляду молодняка.

«Ми порівнюємо ліс з садочком і школою. Садочок – це коли садиш ліс і доводиш його до переводу у покриту лісом площу. Тоді, відповідно, починається школа. Ми забираємо цей ліс десь у шість років  та дивимось за його станом. У 80 років сосна стає стигла, тоді ми самі підводимо її до рубки головного користування. Практично всі рубки, які відбуваються на території підприємства,  проводяться під контролем головного інженера», – з таким особливим підходом повідомляє про свої обов’язки.

Розвиток лісового господарства іде в ногу з часу: з’являються новітні технології, розвивається наука, покращується якість та продуктивність роботи. Простіше стало працювати, каже співрозмовниця, «було б бажання».

…. Молоде подружжя, яких об’єднала любов  до лісу

Молоде подружжя з Маневиччини Ірина та Сергій Оксенюки познайомилася два роки тому на роботі та вже майже рік як одружені.

Сергій Оксенюк − інженер охорони та захисту лісу ДП «Колківське лісове господарство». На цій посаді вже чотири роки, а на підприємстві працює одинадцять. Чоловіку – 30 років, народився та виріс у Колках. У 2004 закінчив Шацький лісовий коледж ім. В. В. Сулька і відразу пішов працювати у лісництво. Сергій має брата, вони – двійнята. Цікаво, що і брат працює у Колківському ЛГ. Разом виросли біля лісу, тут знайшли себе.

Головний обов’язок інженера охорони та захисту лісу (ОЗЛ) озвучений у самій назві посади. Кожного дня Сергій має опікувати свій ліс від самовільних рубок, пожеж, шкідників та хвороб. Така робота може розпочинатись о восьмій ранку, а може й у четвертій, часто доводиться залишатись зі справами до вечора, навіть ночі.

Найскладнішою, говорить чоловік, є літня пора − пожежонебезпечний період. Зараз потрібно постійно оглядати ліс, слідкувати за дотриманням правил безпеки й лісниками, і місцевими жителями. «Пожежа – це катастрофа для лісу», − говорить інженер ОЗЛ.

Ірина Оксенюк – інженер лісових культур на ДП «Колківське лісове господарство». Їй – 22. Народилась та виросла у Карасині Маневицького району, з дитинства любила природу, ходила у ліс по ягоди та гриби. Покійний дід дівчини теж був лісником. Закінчила Шацький лісовий коледж ім. В. В. Сулька, потім отримала ступінь бакалавра у СНУ ім. Лесі Українки. Коли вступила на магістратуру, одночасно пішла працювати сюди – у Колки. Говорить, що спочатку було тяжко, але зі всім більш досвідчені працівники допомагали та радили. Працює на цій посаді вже два роки.

Робота Ірини циклічна – повторюється із року в рік. Взимку вона створює проекти посадок, за якими весною висаджують культури, контролює підготовку ділянок перед посадками. Згодом проводить технічний огляд – перевіряє, чи культури посаджені згідно з планом проекту, чи дотримані вимоги висадження, чи немає замін порід, чи правильні відстані між культурами.

Далі дівчина відповідає за те, щоб посадки пройшли п’ятиразовий догляд. Восени проводить інвентаризацію, визначає відсоток приживлюваності, якість та кількість посадкового матеріалу. Важливою частиною роботи Ірини є заготівля насіння різних порід: сосни, берези, клена, каштана, яблуні, вишні, груші.

Багато роботи зараз над залісненням територій. Минулого року заліснили 319 гектарів, цього – 386 гектарів.

Секретом успіху та хорошої роботи обох працівників лісу: і Сергія, і Ірини є взаємодопомога та підтримка. На роботу пара ходить разом і навіть працює в одному кабінеті. Через те, що сфера їхньої діяльності одна (ліс), подружжя розуміє один одного та з легкістю долає будь-які негаразди.

Монахів, що живуть у старосільському лісі

Свято-Троїцький жіночий монастир поблизу села Старосілля Маневицького району діє з 2006 року, а з 2009 поруч почав функціонувати дитячий табір «Стежина добра». Настоятелькою монастиря є Ігуменя Софія, а директор табору призначили ієромонаха Іллю (Вишневський).

Раніше тут була військова частина, яку розформували. Згодом на локації зробили невелику ферму. У володіння монастиря ця територія потрапила у дуже поганому стані: з напівзруйнованими будівлями, без електрики, води та дороги, а на місці, де зараз проводять табір, стояли поїлки для худоби.

Проте сама місцина, незважаючи на все, виглядала настільки привабливо, що не виникало сумнівів: треба відбудовуватися. Завдяки небайдужості багатьох людей вдалося, на перший погляд, зробити нереальне.

Суттєву підтримку надавали місцеві лісівники – працівники державного підприємства «Колківське лісове господарство». Сприяли матеріалами для будівництва, допомагали із встановленням дерев’яних споруд. І що важливо – відновили лісову дорогу, що веде до монастиря. Так до святині відкрився шлях сотням вірян.

Не секрет, що чимало престижних нині санаторіїв та баз відпочинку розташовані поблизу хвойних насаджень – навколишня природа сприятливо діє абсолютно на весь організм, заряджає енергією і допомагає підвищити імунітет.

Місцеві лісівники це розуміють як ніхто інший. Тож особливо дбають про збереження цих насаджень, бережуть від різних небезпек. А їх чимало.

Цей ліс особливо відвідуваний. Тут щодня десятки людей. Тож клопотів лісівникам додалося суттєво – лісова охорона посилено патрулює ці масиви.

За словами Ігумені Софії, що місцеві лісники завжди допомагають і забезпечують твердим паливом і матеріалами, які потрібні для будівництва. Така дружба повелася із самого початку створення монастиря. Під час відновлення будівель постійно була потреба у деревині – від лісівників ніколи не мали відмови. Таке взаєморозуміння зберіглося і дотепер.

Крадії лісі мають бути покарані

За 2018 рік виявлено 47 випадків незаконних рубок лісу – про роботу державної лісової охорони розповів головний лісничий ДП «Колківське ЛГ» Руслан Люшук.

Так, минулоріч у Тельчівському лісництві ДП «Колківське ЛГ» було виявлено самовільну порубку 7 дерев сосни. А згодом вкрадену на Волині деревину виявили у Рівненській області. Працівники державної лісової охорони спрацювали оперативно. І деревину, зрізи якої точно збіглися  із виявленими на території лісництва, за слідами коліс підводи вдалося знайти на одному з приватних обійсть у …Костопільському районі сусідньої Рівненщини. За  результатами слідчих дій буде встановлено  міру покарання  суму штрафу та збитків, завданих лісовому господарству.

Крім того, у тому ж Тельчівському лісництві працівники лісової охорони ДП «Колківське ЛГ» виявили крадіжку готової лісопродукції у на Волині. Крали деревину прямо на ділянці, де проводиться заготівля. Двоє чоловіків (як згодом вдалося встановити – жителі села Матейки Маневицького р-ну) повантажили на підводу чотириметрові колодки і почали втікати. Не зупинило лісопорушників навіть те, що їх безпосередньо на місці злочину виявив працівник лісової охорони, який навіть встиг зробити фото.

Виявити тих же чоловіків вдалося у сусідньому кварталі Тельчівського лісництва. Проте, і це не зупинило крадіїв. Вони ніяк не хотіли мирно визнати свою провину. Очевидно, «розігріті» спиртним, лісопорушники вирішили розібратися з лісовою охороною за те, що їм завадили завершити розпочату справу. І напали на них. В результаті бійки працівник групи оперативного реагування ДП «Колківське ЛГ» звернувся у лікарню.

Проте порушників таки вдалося затримати і передати працівникам поліції, які прибули на місце за викликом.

Затримано лісопорушників було і в межах Рудниківського лісництва.  Групі оперативного реагування під час чергового рейду спочатку вдалося затримати «ділків» із с. Чорниж. За фактом вчинення лісопорушення складені протоколи.

Іншого разу лісопорушення скоїв неповнолітній громадянин. Тепер батькам лісопорушника доведеться сплатити заподіяні збитки. А сума, як для сільської місцевості, не мала – 14,3 тис. грн.

У лісгоспі селяться лебеді

Неодноразово на територію Колківського лісгоспу прилітає і залишається на тривале проживання зграя лебедів.

Очевидно, що така дружба птахів і людей виникла неспроста. Адже лісівники піклуються про своїх підопічних, роблячи все від них залежне, щоб життя лебедів на батьківщині було комфортним.

Лісівники вірять, що це хороший знак. Адже лебідь завжди був символом відродження, чистоти, благородства, мудрості та досконалості.

Росте ліс… із Божим благословінням!

«Нашим підприємством ведеться постійна та цілеспрямована робота по лісорозведенню та залісненню лісів в місцях проведення суцільних рубок, а також земель сільських рад, не придатних для ведення сільського господарства», - розповідає директор лісового господарства Сергій Миколайович.

Минулоріч більше трьох гектарів молодого лісу в Колківському лісництві державного підприємства «Колківське лісове господарство»  посадили священики Колківського благочиння Української Православної Церкви. У такий спосіб настоятелі храмів Колківщини виявили свою любов до навколишньої природи, лісу, бажання його плекати і примножувати для наступних поколінь.

Як відзначив благочинний Колківського округу протоієрей Петро Бугайчук, священики Колківського благочиння не вперше беруть участь в акціях з посадки лісу.

«За життєвими правилами, кажуть, що кожна людина зобов’язана збудувати дім, виростити дітей і посадити дерево. От ми й садимо дерева, наш колківський ліс…», – з оптимізмом висловився о. Петро Бугайчук.

Він згадав і про те, що часом доводиться чути безпідставні осудні слова в адресу лісівників. «Переконаний – посадити ліс, доглядати його, прибирати – це щоденна клопітка праця, за яку варто дякувати. Було б добре, аби люди правильно розуміли роботу лісівників, якомога частіше з ними спілкувалися та брали спільну участь у завданнях. Тоді, впевнений, сумнівів у їхніх щирих зусиллях не виникало б…»

 

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: маневичі, ліс
В тему

Останні матеріали